Силенко Лев Терентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Силенко Лев)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лев Терентійович Силенко
Лев Терентійович Силенко

Духовний Учитель і Пророк РУН Віри
Час на посаді:
1964 — 25 листопада 2008

Народився27 вересня 1921(1921-09-27)
Олександрійський район, Україна
Помер25 листопада 2008(2008-11-25) (87 років)

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Лев Терентійович Силе́нко (* 27 вересня 1921, с. Богоявленське (Ратьківка), нині с. Олександрівка, Кіровоградська обл. — 25 листопада 2008, Канада)  — засновник Рідної Української Національної Віри (РУНВіри). Псевдонім — Лев Тигрович Орлигора.

Життєпис[ред. | ред. код]

Живий свідок Голодомору 1932—1933 і репресій сталінського режиму, жертвою яких був його батько, в'язень німецьких концтаборів, учасник боротьби за надання урядами західних країн права емігрувати полоненим українцям в США, один із організаторів українського життя в США та Канаді[джерело?].

Навчався у Кременчуцькому бібліотечному технікумі[1].

Перед 2-ю світовою війною працював кореспондентом багатотиражної газети, яка виходила на металургійному заводі ім. Сталіна в тодішньому Сталіно. Письменницький псевдонім — Лев Тигрович Орлигора.

З 1940 року проходив службу у Червоній Армії. Після початку радянсько-німецької війни Силенко восени 1941 р. потрапив у німецький полон. У 1947 р. свідчив про Голодомор 1932—1933 рр. в Україні на процесі в Парижі. Навчався у Гальденберзькому університеті (Німеччина).

У 1953 прибув до Канади.

Проповідувати РУНВіру почав з 1964 року[2], 1979 року дописав книгу «Мага Віра» — священну книгу РУНВіри.

У 1964 р. заснував часопис «Рідна Віра» у Вінніпезі, у 1966 р. — часопис «Самобутня Україна» в Чикаго.

У 1966 заснував і очолив організацію «Об'єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри».

У 2006 році переніс інсульт. Кошти на лікування допомогли дістати друзі Силенка — родина Чумаченків (звідки походить і дружина Віктора Ющенка — Катерина Чумаченко)[джерело?].

12 травня 2008 року повернувся до України, але у вересні того ж року внаслідок несприятливих обставин був змушений виїхати за кордон.

Помер в листопаді 2008 року в Канаді.

Лев Силенко заповів поховати себе за трипільськими звичаями: щоби тіло кремували, частину праху розвіяли над однією з найвищих круч над Дніпром, а на тому місці побудували Храм Дажбожий. А іншу частину праху щоб поховати в рідному селі й на тому місці зробити могилу.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Будинок в його рідному селі, де він народився і прожив дитинство, було перетворено на «Святиню Різдва Лева Силенка» — головний храм прихожан РУНВіри, а на стіні цього храму установили меморіальну дошку Леву Силенку.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Автор збірки «Люблю» (1958), книжок «Мага врата» (1969), «Мага віра» (1979).

Окремі видання:
  • Орлигора Л. Будні нашої епохи: Трилогія. — Лондон: Українська видавнича спілка, 1953—1954. –Т. 1, 2.
  • Орлигора Л. До сонця України. — Нюрнберґ, 1946. — 24 с.
  • Орлигора Л. Про большевицький фашизм. — Нюрнберґ, 1946. — 28 с.
  • Орлигора Л. Проблеми демократії: Фраґменти з доповіді. — Авґсбурґ, 1946. — 26 с.
  • Силенко Л. Мага Віра. РУНВ. — Велика Британія — США, 1979. –1428 с.
  • Силенко Л. Мага врата. — Вінніпег: Оріяна, 1969. — 92 с.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедія персоналій Кіровоградщини
  2. Рідна Віра в Україні. Архів оригіналу за 25 листопад 2011. Процитовано 6 вересень 2008. 

Посилання[ред. | ред. код]