Олександрійський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександрійський повіт
Herson gub oleksandria.png
Губернія Херсонська губернія
Центр Олександрія
Створений 1784, 1806
Площа 9810,6 (1897)
Населення 416 576 осіб (1897)
Густота 42.5 осіб / км²
Найбільші міста Олександрія, Ново-Гергієвськ, Онуфріївка
Наступники Олександрійська округа

Олександрійський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Херсонської губернії Російської імперії та Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. У 1920—1922 рр. у складі Кременчуцької губернії існував однойменний повіт. Повітовий центр — місто Олександрія.

Історія[ред. | ред. код]

  • Створений у 1784 році у складі Катеринославського намісництва
  • Наказом від 20 липня 1795 року його адміністративний центр був переведений в місто Крилів, яке щоб не міняти назву повіту перейменували на Олександрію.
  • За скасування Катеринославського намісництва, повіт був скасований 1796 року, а територія, очевидно, увійшла до Лисаветградського повіту.
  • 1806 заново створений у складі Херсонської губернії виділенням з Єлизаветградського повіту
  • 1920—1922 рр. у складі Кременчуцької губернії[1]

Опис[ред. | ред. код]

Олександрійський повіт Херсонської губернії займав 9810,6 км² (8620,6 кв. верст), мав 327 199 жителів, з яких міського населення 36 556, сільського 290 643; населених пунктів в повіті 1305, на кв. версту припадає 37,9 жит.

Повітове місто Олександрія знаходиться, при впадінні річки Березівки в річку Інгулець, за 285 км від Херсона, має салотопні, миловарні і свічкові заводи, шкіряні фабрики (1885). На початок ХХ ст в місті проживало 17 441 жителів, що займались переважно землеробством і скотарством.[2]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 1897 року в повіті проживало 416,6 тис. осіб. Етнічний склад: українці — 85,1 %; росіяни — 9,4 %; євреї — 3,7 %. У повітовому місті Олександрії проживало 14 007 осіб, В заштатному Новогеоргіївську — 11 594[3]

Міста повіту[ред. | ред. код]

Земство[ред. | ред. код]

Земська управа Олександрійського повіту.
Земська управа до 1910 р.
Колишня (станом на 1903 р.) земська лікарня.
Земська аптека.

Перші повітові земські збори в Олександрії відбулися 2—4 березня 1865 року. До складу зборів в якості гласних (депутатів) входили представники від різних верств населення: землевласників Олександрійського повіту (більшість з яких були військових чинів), купців, духовенства, міщан та селян. Відповідно до «Положенням про губернські і повітові земські установи» головував на зборах повітовий предводитель дворянства. На зборах був сформований склад виконавчого органу — повітової земської управи: майор Євгеній Васильович Левшин, поручник Петро Михайлович Агеєв, купець 2-ї гільдії Андрій Іванович Клеменов, штабсротмістр Іван Захарович Колесников. Головою земської управи обрали правника Івана Івановича Гороновича.[4]

До 1910 року Олександрійська земська управа знаходилась у будівлі, що розташовувалася на перехресті вулиць Центральної (нині Шевченка) та Бульварної. Нове приміщення земської управи у два з половиною поверхи було збудоване у 1908—1909 роках у стилі модерн на перехресті вулиць Центральної та Поштової (нині Першотравнева). Споруда була освячена 14 січня 1910 р. настоятелем Свято-Миколаївської церкви міста. Впродовж року тут працювали голова та заступники, члени земських комісій повіту з питань освіти, медицини, доріг, статистики та інші. У цьому приміщенні проходили збори земських гласних. Також тут знаходилася земська бібліотека та архів.[5]

Голови земської управи[ред. | ред. код]

Повітові предводителі дворянства[ред. | ред. код]

[12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Декрет ВУЦВК № 463 від 30 липня 1920 «Об образовании Кременчугской губернии»(рос.)
  2. Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона (Петербург, 1890—1907)
  3. Демоскоп Weekly — Приложение. Справочник статистических показателей(рос.)
  4. Александрия, 1 января 1909 г. 45 — ая годовщина земских учреждений // Известия Александрийского уездного земства. — 1909. — № 1 — С. 1 — 2
  5. Хроника //Известия Александрийского уездного земства. –1910. — № 3
  6. Никифоров В. Деревня Марто-Ивановка, принадлежащая приходу Александрийского Успенского Собора: (К истории Херсонской епархии). — Одесса: Типография «Славянская» Е. Хрисогелос. — 1912. — С.
  7. С. Г. Решетов «Дом семьи Кефала в Одессе». С. 144
  8. Николай Иванович Зерваницкий (Некролог)//Сборник Херсонского земства. — 1903. — № 5. — С. 286—289
  9. Сторінками історії Олександрійського земства
  10. Список лиц, служащих по ведомству Министерства внутренних дел в губерниях, области и градоначальствах, а также высших чинов наместничества на Дальнем Востоке и областей, находящихся в ведении Военного министерства 1904 года (исправлено по 15 апреля). Ч. II. СПб., 1904. С. 750.
  11. С. Г. Решетов «Дом семьи Кефала в Одессе». С. 133
  12. Список уездных предводителей дворянства

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]