Симеон Богоприємець

Симеон Богоприємець
Народився	Галілея, Північний округ, Ізраїль
Помер	1 століття
У лику	святий
День пам'яті	3 лютого
Медіафайли на Вікісховищі

Симео́н Богоприє́мець — християнський святий, єврейський праведник, про якого згадується в Новому Заповіті.

Симеон Богоприємець тримає Ісуса

Євангеліє від Луки описує історію зустрічі (Стрітення) Симеона і Святого Сімейства. Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей».

І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля! (Лк. 2:27-32)

Другою особою, що зустріла Ісуса в храмі була пророчиця Анна, про що також свідчить Євангеліє від Луки.

Передання

Згідно з переданням праведний Симеон був одним із 70 перекладачів, які перекладали книги Старого Завіту з єврейської мови на грецьку. Коли він прочитав «Ось Діва зачала і породить Сина» (Іс. 7:14), то хотів слово «Діва» замінити на «Жінка». Але йому з'явився ангел Господній і сказав: «Ти на власні очі побачиш сповнення цього пророцтва». Симеон з вірою чекав аж до глибокої старості виконання Божої обітниці. В переданні сказано, що він жив 300 років і помер наступного дня після того, як побачив Дитятко Ісуса в єрусалимській святині.

День пам'яті — 3 лютого.

Посилання

• Симеон Богоприємець // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 757.