Симонія

Симо́нія — продаж і купівля церковних посад або духовного сану, які практикувались церквою (як католицькою так і православною) у Середні віки.

Термін «симонія» походить від імені юдейського волхва Симона. Симонія була поширена на Заході в часи пап Григорія Великого, Лева ІХ, Григорія VII, які повинні були докладати всіх своїх зусиль, щоб побороти її прибічників, які розпоряджалися великими коштами. У середні віки симонію часто підтримували папи. Звідси, за думкою реформатських богословів, взяли свій початок індульгенції та відпущення гріхів за гроші.

Походження

Термін виник від імені самарянського волхва Симона, який намагався викупити в апостола Петра й апостола Іоанна дар (благодать) Святого Духа:

Тоді на них руки поклали (апостоли), і прийняли вони Духа Святого! Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого! Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші! У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого! Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди. А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили... (Дії 8:17-24)

Джерела

• Симонія [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)

Посилання

• Симонія // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Симонія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1730. — 1000 екз.