Волхви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Волхви (церк.-слов. волхвъ, стцерк.-слов. вълхвъ; відуни, віщуни) — слов'янське жрецтво, служителі язичницького культу. Були передусім носіями релігійних знань, а також мудрецями, знахарями, лікарями.

В. М. Васнецов. Зустріч князя Олега з волхвом. 1899

Волхви Русі[ред.ред. код]

Вважалося, що волхви мали вплив на сили природи, вміли пророкувати майбутнє і лікувати людей та тварин. В писемних джерелах волхви часто фігурували як зєлєйники, тобто розумілися на лікарських рослинах, вони також були дитячими лікарями, вміли лікувати безпліддя, заразні хвороби, поранених тощо. Найдавніша згадка про волхвів відноситься до літописної статті 912 року, де міститься розповідь про провіщення близької смерті князю Олегу. Завдяки такому широкому спектру занять в перших писемних джерелах існувала плутанина понять волхв, лікар, балій, зілейник, ворожбит. Волхва могла згадати з такими епітетами як премудрий, хитрєць, філозоф.

Волхви очолювали опір князям проти запровадження християнства на Русі. Брали участь у Суздальському повстанні 1024 року, у Ростовському повстанні 1071 року, на чолі яких намагалися стати і використати для боротьби проти поширення християнства та багатої знаті. Відповідно, в джерелах ранньомодерної доби слово волхвъ стало позначати мудреця, віщуна, провісника — часто в негативній конотації.

Волхви (маги) у інших традиціях[ред.ред. код]

Волхви у християнстві[ред.ред. код]

Поклоніння магів. Музей в Афінах
Докладніше: Три царі

Словом волхви українські книжники перекладали біблійних чаклунів, магів, (грец. ΜΑΓΟΣ), які прийшли до немовляти Ісуса (дивіться Три царі).

За класичною версією, в античні часи так називали служителів релігійного культу зороастризму, який до Різдва Христового був поширений не тільки на Сході, але й у Римській імперії. За езотеричною традицією, вони прийшли з земель Івана Хрестителя. Їх увага до небесних світил наводить на думку, що вони були також астрологами.

За західноєвропейською традицією, волхви називаються «чаклунами» (magi) (така думка базується на апокрифічному Євангелії від псевдо-Матфія[1] та Протоєвангелії від Якова[2]) і часто зображуються царями. Вперше назвав волхвів царями св. Кесарій Арльський[3]. Середеньовічні апокрифічні джерела дали їм імена — Каспар, Мельхіор і Балтазар (раніше були поширені імена Авімелех, Охозат, Фікол; у сирійській традиції — Гормізд, Яздегерд, Пероз та ін.).[4] Вони вважаються покровителями мандрівників — тому їх імена часто присутні у назвах готелів.

У східних християнських джерелах волхви набувають величі та блиску: вони прибувають в Єрусалим з почтом у тисячу людей, залишивши за собою на лівому березі Євфрата 7000-тисячне військо. Коли вони повернулись у свою країну (на найвіддаленішому Сході), біля берегів океану вони споглядали життя та присвячували час молитві, і коли апостоли розсіялись для проповідей Євангелія по всьому світі, то апостол Хома зустрів їх у Парфії, де вони прийняли від нього хрещення і стали проповідниками нової віри. Легенда додає, що їх мощі з часом було знайдено імператрицею Оленою та покладено спочатку в Константинополі, але звідти перенесені в Медіолан (Мілан), а потім до Кельну, де, як стверджують, їх черепи, як святиня, зберігаються й дотепер.

Маги на давньому Сході[ред.ред. код]

Докладніше: Маг

Батьківщина згаданих в україномовному перекладі Біблії волхвів — давній Схід, волхви чи маги згадуються як особливий клас у мідян та персів. За свідченням Геродота, вони були одним з 6-ти племен давніх мідян, яке, можливо, зосередило у своїх руках всі релігійні функції, як це було, наприклад, з племенем левитів у давніх євреїв.

Кельтський аналог слова волхв — друїд.

Етимологія[ред.ред. код]

Українське волхвъ як болгарське вълхва (розбійник; чарівник) та словенське vôlhva (чарівниця) походить від старослов'янського вълхвъ (маг), що пов'язане з дієсловом влъсноути (бурмотати). Схожий механізм утворення в слів баиля від баяти, врач (пор. рос. врать).

Від слова волхвъ походять слова волхвувати, волшебний, волшебник, волшебница, волшебство, яким в сучасній мові відповідають чарувати, чарівний, чарівник, чарівниця.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Євангеліє від псевдо-Матфія. 16.
  2. Протоєвангеліє від Іакова. XXI
  3. Яків Кротов. Словник святих
  4. С. С. Аверинцев. София-Логос.— К.: Дух і Літера, 2001 с. 57-58 (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]