Синчівка бура
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Синчівка бура | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Macronus striaticeps Sharpe, 1877 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Macronous striaticeps | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Синчі́вка бура[2] (Macronus striaticeps) — вид горобцеподібних птахів родини тимелієвих (Timaliidae). Ендемік Філіппін.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють чотири підвиди:[3]
- M. s. mindanensis Steere, 1890 — острови Самар, Лейте, Бохоль і Мінданао;
- M. s. alcasidi duPont & Rabor, 1973 — острови Дінагат і Сіаргао[en];
- M. s. striaticeps Sharpe, 1877 — острів Басілан;
- M. s. kettlewelli Guillemard, 1885 — архіпелаг Сулу.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Бурі синчівки живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, в чагарникових заростях, на узліссях і галявинах. Зустрічаються на висоті від 100 до 1770 м над рівнем моря. Живляться переважно дрібними безхребетними. Інод приєднуються до змішаних зграй птахів. Сезон розмноження триває з березня по липень. Гніздо кулеподібне, робиться з трви і листя. В кладці 2-3 яйця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Macronus striaticeps.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 січня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |