Сисолятін Іван Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Матвійович Сисолятін
рос. Иван Матвеевич Сысолятин
Народження 24 грудня 1923(1923-12-24)
с. Таушканське
Смерть 3 червня 2006(2006-06-03) (82 роки)
Санкт-Петербург
Поховання Серафимівське кладовищеd
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Роки служби 1941–1986
Партія КПРС
Звання  Генерал-лейтенант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу (№ 2453)
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»

Іван Матвійович Сисолятін (нар. 24 грудня 1923(19231224) — 3 червня 2006) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1944), учасник німецько-радянської війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 24 грудня 1923 року в селі Таушканське (зараз у межах Сухоложського району Свердловської області Росії) в селянській родині. Росіянин. Закінчив 10 класів. Працював на шахті.

У Червоній Армії з листопада 1941 року. У діючій армії на фронтах німецько-радянської війни з липня 1942 року.

Комсорг 520-го стрілецького полку (167-та стрілецька дивізія, 38-ма армія, 1-й Український фронт) молодший сержант Іван Сисолятін з групою бійців з третього по п'яте листопада 1943 року боровся за селище Пуща-Водиця і село Святошино (нині в межах міста Києва). У числі перших увійшов до Києва.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому геройство і мужність молодшому сержанту Сисолятін Івану Матвійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2 453)[1].

Після війни І. М. Сисолятін продовжив службу в Збройних Силах СРСР. У 1947 році закінчив Вищі військово-політичні курси, а в 1950 році — Військово-політичну академію, і в тому ж році був призначений помічником начальника політвідділу корпусу по комсомолу.

З 1952 року по 1958 рік І. М. Сисолятін проходив службу у складі Групи радянських військ у Німеччині на посадах помічника начальника політвідділу корпусу, армії і помічника начальника політичного управління Групи військ у Німеччині по комсомольській роботі.

З 1958 року по 1960 рік він заступник начальника політвідділу корпусу. Протягом семи років, з 1960-го по 1967 рік, працював начальником політвідділу двох дивізій Ленінградського військового округу.

З 1967 року по 1970 рік — начальник політвідділу 30-го стрілецького корпусу. У 1969 році закінчив курси при академії Генерального штабу.

Із 1970 по 1974 рік — член військової ради 6-ї армії. З 1974 року по 1976 рік — начальник політвідділу Військового інституту фізкультури.

У 1976 році І. М. Сисолятін призначається начальником політвідділу — заступником начальника Військової академії зв'язку з політчастини. З цієї посади, у званні генерал-лейтенанта, в 1986 році вийшов у запас.

Жив у Ленінграді (з 1991 року — Санкт-Петербург). Помер 3 січня 2006 року. Похований на Серафимівському меморіальному кладовищі Санкт-Петербургу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воєнвидав, 1988 — сторінка 553

Посилання[ред. | ред. код]

Сисолятін Іван Матвійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сисолятін_Іван_Матвійович&oldid=38210487