Система соціального кредиту

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Система соціального кредиту (англ. Social Credit System; також трапляється назва «система соціального рейтингу») — система оцінки окремих громадян або організацій за різними параметрами, значення яких виходять за допомогою інструментів масового спостереження і використовують технологію аналізу великих даних.

Вперше почала реалізовуватися урядом Китаю в 2010-х роках.

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Китайська система управління суспільством одне із найбільших винаходів поряд із порохом та компасом. Ще 400 року до н.е.  китайський реформатор Шан Ян (商鞅) наказав усьому народу розділитись на групи по 5–10 сімей. Вони мали спостерігати один за одним і нести колективну відповідальність за злочини. Про від'їзд та приїзд кожної людини регулярно доповідав своєму начальству відповідальний за групу сімей. Система називалася "баоцзя[zh]" (保甲). Будучи переважно системою самооборони, у 1885 році баоцзя було розширено на збір податків.  Це призвело до зловживання владою та місцевих заворушень.

Сьогодні китайська влада вирішила знову застосувати перевірену століттями технологію. У 2004 році район Дунчен[zh] (东城) у Пекіні поділили на 1652 квадрати. Кожен квадрат – 100х100м. Спочатку це робилося для того, щоб оптимізувати процес обслуговування трансформаторних будок та інших об'єктів[1].

Влада стала пробувати працювати за тією ж схемою і в інших містах: Шанхаї, Яньтаї, Гуанчжоу. Але це були скоріше ініціативи та експерименти місцевої влади. На загальнонаціональному рівні за мережеве управління взялися у 2011 році.

14 липня 2014 року уряд Китаю вперше опублікувало план та цілі впровадження системи соціального кредиту. Основна мета впровадження системи — «побудова соціалістичного гармонійного суспільства». Для координації виконання поставлених завдань була створена спеціальна комісія при Політбюро ЦК КПК.

Відповідно до загального документу «Про планування будівництва системи соціального кредиту (2014-2020)», випущеного Державною радою, система соціального кредиту буде зосереджена на чотирьох областях[2]:

  • чесність у державних справах,
  • комерційна цілісність,
  • суспільна цілісність,
  • судова достовірність.

В даний час висвітлення цієї ініціативи в засобах масової інформації зосереджена в основному на рейтингу окремих громадян (що підпадає під «суспільну цілісність»). Тим не менш, плани китайського уряду виходять за рамки цього, і включають плани з кредитів для всіх підприємств, що діють в Китаї[3][4][5][6][7][8].

Згідно з планом, система повинна бути впроваджена в Китаї повсюдно до 2020 року, після випробувань пілотних проектів.

У вересні 2016 року уряд Китаю опублікував уточнений перелік санкцій, яким будуть піддаватися володарі низьких рейтингів[9]:

  • заборона на роботу в держустановах;
  • відмова в соцзабезпеченні;
  • особливо ретельний огляд на митниці;
  • заборона на заняття керівних посад в харчовій і фармацевтичній промисловості;
  • відмова в авіаквитках і спальному місці в нічних поїздах;
  • відмова в місцях в люксових готелях та ресторанах;
  • заборону на навчання дітей в дорогих приватних школах.

Реалізація[ред. | ред. код]

У 2015 році вісім компаній отримали ліцензію на запуск пробних систем, серед яких Alibaba Group і Tencent.

2017 року система почала діяти в окремих містах, наприклад в Жунчені.

З 1 травня 2018 року набрали чинності обмеження для громадян і підприємств з низьким ступенем надійності[10].

Критика[ред. | ред. код]

Ідея неодноразово піддавалася критиці внаслідок схожості наслідків з режимом диктатури[11][12].

У масовій культурі[ред. | ред. код]

В епізоді «Під укіс» телесеріалу «Чорне дзеркало» показані деякі негативні наслідки подібної системи. Також ці проблеми знайшли відображення в епізоді «Розробка додатків і приправ» серіалу «Спільнота» в епізоді «Правило більшості» серіалу «Орвілл».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://carnegie.ru/commentary/75492
  2. ↑ 国务院关于印发社会信用体系建设 规划纲要（2014—2020年). gov.cn. 14 липня 2014. Процитовано 25 березня 2018.
  3. ↑ Celia Hatton (26 жовтня 2015). China 'social credit': Beijing sets up huge system. Би-би-си. Процитовано 25 березня 2018.
  4. ↑ Simon Denyer (22 жовтня 2016). China’s plan to organize its society relies on ‘big data’ to rate everyone. The Washington Post. Процитовано 25 березня 2018.
  5. ↑ Josh Chin, Gillian Wong (28 листопада 2016). China’s New Tool for Social Control: A Credit Rating for Everything. The Wall Street Journal. Процитовано 25 березня 2018.
  6. ↑ Анастасия Евтушенко (12 грудня 2016). Двойка за поведение. Lenta.ru. Процитовано 25 березня 2018.
  7. ↑ Rachel Botsman (21 жовтня 2017). Big data meets Big Brother as China moves to rate its citizens. Wired. Процитовано 25 березня 2018.
  8. ↑ Маргарита Герасюкова (6 грудня 2017). Большой брат следит за тобой, китаец. Газета.Ru. Процитовано 25 березня 2018.
  9. ↑ Александр Гордеев (11 грудня 2016). Цифровая диктатура: как в Китае вводят систему социального рейтинга. РБК. Процитовано 25 березня 2018.
  10. ↑ China to bar people with bad 'social credit' from planes, trains. Рейтер. 16 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  11. ↑ Auf dem Weg in die IT-Diktatur. Deutschlandfunk Kultur. 5 вересня 2017. Процитовано 25 березня 2018.
  12. ↑ Felix Lee (30 листопада 2017). Die AAA-Bürger. Die Zeit. Процитовано 25 березня 2018.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Система_соціального_кредиту&oldid=34253784