Die Zeit

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Die Zeit

Die Zeit-Logo-Bremen.svg

Логотип
Die Zeit-Logo-Bremen.svg

Тип тижневик
Формат нордичний формат

Власник Zeit-Verlag Gerd Bucerius GmbH & Co. KG
Видавець Zeit-Verlag Gerd Bucerius GmbH & Co. KG
Головний редактор Джованні ді Лоренцо
Засновано 1946
Політична належність лівоцентризм
Мова німецька
Головний офіс Гамбург
Наклад 503 814 (у т.ч. 30 812 - ел.видання) (II кв. 2015)
ISSN 0044-2070

Веб-сторінка www.zeit.de
CMNS: Die Zeit на Вікісховищі

Die Zeit (буквально «Час») — німецька щотижнева газета[1][2]. Вперше вийшла 21 лютого 1946. Належить компанії Zeit-Verlag Gerd Bucerius GmbH & Co. KG, що з 1996 року входить до видавничої групи Georg von Holtzbrinck.

Газета виходить у Гамбурзі, але має редакційні бюро у Бадені (Швейцарія), Берліні, Брюсселі, Дрездені, Франкфурті-на-Майні, Москві, Нью-Йорку, Парижі, Стамбулі, Вашингтоні та Відні. Кореспонденти газети також працюють у Нью-Делі, Пекіні, Тель-Авіві, Лондоні та Римі[3].

Головний редактор з 2004 року Giovanni di Lorenzo, разом із заступниками- Moritz Mller-wirth, Bernd Ulrich і Sabine Rckert.

Історія та профіль[ред. | ред. код]

Логотип газети на Будинку преси в Гамбургу

Перше видання «Die Zeit» було надруковано у Гамбурзі 21 лютого 1946 року[4][5]публікувалося у розмірі 25000 копій в журналі, так званої, ліцензії преси. Газета була опублікована під ліцензією № 6 військового уряду англійців. Вона включала в себе вісім сторінок і коштувала 40 центів. Згідно з  Allensbacher- аналізу(медіа аналізу) рекламодавця, вона досягла у  2009 році, приблизно 2032000 читачів.

 Видавцями-засновниками виступили Герд Буцеріус (нім. Gerd Bucerius), Ловіс Х.Лоренц, Ріхард Тюнгель та Евальд Шмідт ді Зімоні. Вихід газети був запланований на останньому етапі Другої Світової війни. У перші роки цього періоду, особливо починаючи з 1949 року, були яскраво  вираженні суперечки між Бучеріусом та іншими видавцями. Також протягом цього часу журнал «Stern» , який з 1951 року належав Бучеріусу, зазнав значних збитків. Спочатку, редактор газети  Ernst Samhaber був замінений ще у перший рік існування газети. Його місце зайняв співредактор  Richard Tüngel, який вже згодом направив газету в консервативному напрямку.

Ще одним важливим засновником стала графиня Маріон Денхофф, яка приєдналася до газети як редактор пізніше у 1946 році. Вона стала видавцем «Die Zeit» з 1972 і перебувала на цій посаді до смерті 2002 року, у тому числі з 1983 року разом з колишнім німецьким канцлером Гельмутом Шмідтом, до якого пізніше приєднались Йозеф Йоффе та колишній німецький федеральний секретар з культури Міхаель Науманн. Видавничий дім «Zeitverlag Gerd Bucerius» розташований у Гамбургу, і перебуває у власності двох холдингів — «Georg von Holtzbrinck Publishing Group» та «Dieter von Holtzbrinck Media». Газета виходить щотижнево по четвергах.[6]

1955 рік- криза редакції «Die Zeit» : Tüngel опублікував  текст конституційного адвоката Carl Schmitt, якого часто називали  «Юристом Третього рейху", щодо протесту проти звільнення  Marion Gräfin Dönhoff. Незабаром після цього Tüngel намагався звільнити начальника виробництва Josef Müller-Marein, через той випадок, коли він розкритикував у своїй статті американського політика Joseph McCarthy , який займався переслідуванням комуністів. Після цих інцидентів Tüngel був звільнений, це сприяло поверненню Dönhoff в управляння «Die Zeit» .

 Між іншим, у «Die Zeit» пишуть такі особистості : Uwe NettelbeckBen Witter та Walter Jens під псевдонімом Pseudonym Momos .

З 1985 по 1996 рік Hilde Lang був видавцем «Die Zeit» , а з 1985 по 1999 став головним виконавчим директором газети.[7]

1 грудня 2010 року «Die Zeit» уперше випустила додаток з титулом «Християнин і світ». Цей додаток є продовженням тижневика Rheinischer Merkur, що з тих пір більше не з’являється як самостійне видання.

У травні 2012 року медаль «Асоціації баварських видавців газет Якоба Фуггера», що вважається однією з найпрестижніших німецьких нагород, вперше була присуджена не особистості, а команді  редакторів, видавців, керуючих директорів, головних редакторів і персоналу «Die Zeit» .

Головний редактор з 2004 року Giovanni di Lorenzo із заступниками - Moritz Müller-Wirth, Bernd Ulrich таSabine Rückert.

Видання вважається газетою для інтелектуальної еліти.[8] Політичний напрямок — центристська[5] та соціал-ліберальна[9], але декілька разів коливалася довкола центризму незначно вліво чи вправо.Газета видає матеріали на політичні та економічні, культурні та наукові, технічні і медичні, громадські та освітні теми, а також про подорожі, стилі життя і дискусії. «Die Zeit» часто публікує досьє, есе, статті третіх осіб та витримки з лекцій  різних авторів з метою підкреслити власну точку зору з якогось аспекту чи темі у одному чи декількох послідовних випусках. Газета також відома своєю широкоформатністю (нордичний формат) та довгими деталізованими статтями.

Попередні редактори:

1946: Ernst Samhaber

1946–1955: Richard Tüngel

1957–1968: Josef Müller-Marein

1968–1972: Marion Gräfin Dönhoff

1973–1992: Theo Sommer

1992–1997: Robert Leicht

1997–2001: Roger de Weck

2001–2004: Josef Joffe und Michael Naumann

Наклад[ред. | ред. код]

Тираж першого випуску газети «Die Zeit» склав 25000 примірників.У 1993 році наклад «Die Zeit» становив 500 000 копій.[10] У другій половині 2012 року наклад становив 504 072  копій[11], а оціночна кількість читачів — трохи більше 2 мільйонів, що зробило її найбільш поширеним німецьким щотижневиком. У першому кварталі 2013 року наклад склав 520 тис. копій.[12], у другому кварталі 2015 — 503 тис. копій

Наклади «Die Zeit» друкуються в друкарнях «Frankfurter Societäts-Druckerei» в Мерфельден-Валльдорф, «Axel Springer AG» в Кеттвігу (Ессен) та «Axel Springer Verlag». Розподілом займається видавничий дім «Gruner + Jahr» в Гамбургу.

Логотип[ред. | ред. код]

Перша емблема "Die Zeit",Czeschkas
Перша емблема "Die Zeit",Czeschkas. Використовувався з 1-го по 18-й випуски.

Логотип газети, що видається в Гамбургу, включає слова Die Zeit  та герб міста Бремен, але це є історичною випадковістю: коли газета була заснована у хаотичній повоєнній Німеччині, поділеній між союзниками, влада міста Гамбург відмовилась надати приватній газеті право на використання герба міста в останній момент; тому місце, вже зарезервоване для герба, було заповнено гербом розташованого неподалік Бремена, оскільки мер Бремена був другом одного з засновників.

Елегантний підпис "з душею"  у заголовку щотижневої газети «Die Zeit» призначений в 1946 році, уродженцем Відня Carl Otto Czeschka в стилі модерн.

З першого випуску (21 лютого, 1946) до вісімнадцятого випуску (20 червня, 1946) використовується версія гербу, розробленного Czeschka, а саме,  Hamburg- Wappen герб, на якому зображені леви між двома словами назви газети «Die» та «Zeit». Цей герб, на відміну від офіційного, мав декілька особливостей: по-перше, двері фортеці,на яку опираються леви, не закриті; по-друге, павине пір'я, на емблемі, було прикрашене маленькими сердечками. Використання такого логотипу було осуджено, як "зловживання емблемою" і згодом не затверджено. Так з 19 видання (27 червня, 1946) з дозволу мера Бремену Wilhelm  Kaisen логотип був перероблений. Відтепер між левами знаходиться ключ від Бремену, а зверху виблискує  золота корона, що має 5 гребнів. Й до сьогодні цей герб використовується як логотип всієї групи публікації газети.[7]

Тематичні редакції та вкладки[ред. | ред. код]

Установи та додатки[ред. | ред. код]

Редакційна команда з більш ніж 100 постійними працівниками розділена на одинадцять підрозділів (зі своїми керівниками):

Політика: Bernd Ulrich

Досьє: Wolfgang Uchatius

Історія: Benedikt Erenz

Економіка: Uwe Jean Heuser

Знання: Andreas Sentker

Фейлетон: Iris Radisch und Adam Soboczynski                                                                                                                                 

Подорожі: Dorothée Stöbener

Віра і сумнів: Evelyn Finger

Можливості: Thomas Kerstan

Час читача: Wolfgang Lechner

Часовий склад: Christoph Amend

Глибокі аналітичні матеріали, ґрунтовно підібрані факти роблять «Die Zeit» одним з найбільш важливих і актуальних джерел інформації. «Die Zeit»  визначає теми, зіставляє позиції, обговорює перспективи і оцінює думки. Цей тижневик формує громадську думку.[7]

«Die Zeit» є одним з найбільш достовірних і критичних друкованих видань Німеччини. Будучи лідером групи тижневиків федерального рівня, «Die Zeit» може служити цінним історичним джерелом з дослідження періодичної преси та суспільно-групових інтересів читачів, а також подій політичного та суспільного життя Німеччини та інших країн.         

З 1978 по 1980 роки «Die Zeit»  публікувала в кожному випуску рецензії на книги, що стали класикою літератури. Таким чином з'явився список ста творів, відомий під назвою «ZEIT-Bibliothek der 100 Bücher». 

На обговоренні щодо повернення  до традиційної німецької орфографії(правопису), який очолював "Der Spiegel", "Süddeutsche Zeitung" та "Bild", "Die Zeit" участі не взяли. З 1999 вони використовують свій власний, відмінний від традиційних, стиль.

Особливістю редакції є статті на першій сторінці, які традиційно довші і написані значно докладніше, ніж у інших газетах.

Нордичний формат, також є відмінною рисою «Die Zeit». Статті пишуться в основному на сатиричні теми. За словами письменника Hanns Dieter Hüsch : "die Zeit" з таких , що "як вдарять, то треба буде йти до стоматолога». Проте розмір не більший, ніж в дюжині інших німецьких газет.

Підтримка розвитку[ред. | ред. код]

«Die Zeit» на відміну від більшості інших німецьких газет в останні роки підтримують. Платний тираж збільшився на 9,6 відсотків у порівнянні з 1998Частка платних підписок  становить близько 70 відсотків.[7]

Розвиток платної циркуляції

Графік.png

Розвиток[ред. | ред. код]

Головним редактором «Die Zeit» до кінця лютого 2008 року, був Gero von Randow. 1 березня 2008 року журналіст Wolfgang Blau став його наступником. Але у квітні 2013 він перейшов до британської газети «The Guardian». 15 березня 2013 його змінив Jochen Wegner, який у 2006-2010 роках був головним редактором «FOCUS Online».[7]

З вересня 2006 року «Die Zeit» співпрацюють з «Berliner Tagesspiegel». Що також є частиною видавничої групи Holtzbrinck. В рамках співпраці, як онлайн, так і в іншій формі, пропонується обмін текстами. Аналогічні угоди існують з Handelsblatt і ІТ-порталом Golem.de.

З червня 2008 року налагоджено співпрацю з ZDF.[7] 

Регіональні видання[ред. | ред. код]

Титул гамбурзького видання Die Zeit з 03 квітня 2014 року — малий герб Гамбурга під бременською короною

З 2005 року виходить австрійське видання газети і за цей період його наклад зріс приблизно на третину до 15 тис.примірників.Корреспондент і глава «Die Zeit» в Австрії - Joachim Riedl. В австрійському виданні перші сторінки стосуються конкретної країни[13]. З травня 2010 року Die Zeit має в австрійському виданні три додаткові регіональні сторінки замість двох. З 4 грудня 2008 року, додатковий випуск на двох сторінках виходить також для читачів  Швейцарії. З 12 травня 2010 року кількість сторінок зросла до трьох. У відділі «Die Zeit» Швейцарії, головний -  Matthias Daum.[13].З листопада 2009 у землі Саксонія, газета видається з двома додатковими регіональними сторінками «Zeit für Sachsen», які створюються у місцевому кореспондентському бюро у Дрездені[14],

А з квітня 2014 року видається регіональна вкладка для Гамбургу «Zeit Hamburg», яка з дозволу мера Гамбурга Олафа Шольца у логотипі має суміш з гербів Бремена та Гамбурга[15]. У редакційній статті до першого видання Giovanni di Lorenzo написав:

" Die Zeit з її перших днів жив з обманом у заголовку. Оскільки колишня еліта «Die Zeit»-видавець Gerd Bucerius, заперечував використання герба Гамбурга,проте  емблему Бремена можно було побачити протягом майже 70 років. Але частина жителів Гамбурга хотіли би бачити саме герб їхнього міста. Olaf Scholz зробив це можливим. На що вже й не сподівались! "

Зі схваленням мера Гамбурга, Olaf Scholz , емблема додатку газети в  Гамбурзі розглядається в змішаній формі герба Бремену з невеликою копією Державного гербу Гамбурга. На відміну від Великого Державного герба, повинен бути зображений малий Державний Герб, але й навіть без ліцензії, в будь-якому випадку цей символ буде використано.[7]

Zeit Online[ред. | ред. код]

Як і багато інших сучасних видань, газета має власну онлайн-редакцію «Zeit Online», керівником якої є Вольфганг Бауер. «Zeit Online» підтримала в 2008 році кампанію Netz gegen Nazis («Мережа проти нацистів»), в якій серед інших взяли участь Німецький футбольний союз і Олімпійська спортивна конфедерація Німеччини.[7]

Зараз до онлайн команди входить близько 70 редакторів, дизайнерів і техніків . З 2009 року велика частина редколегії базується в Берліні. Лише технічні, маркетингові та деякі складові належать до редакції в Гамбурзі.

Протягом часу свого існування, інтернет-ресурс вже кілька разів змінював свою форму.[7]

Преміум область [ред. | ред. код]

На додаток до онлайн-редакції, «Die Zeit» також пропонують спортивні додатки онлайн, що надаються в спеціальній області преміум. Щоб отримати доступ до цієї послуги, ви маєте підписатися на цей додаток. Абоненти мають змогу отримати знижки на відвідування сайту.[7]

В області преміумі існують такі послуги:

-в цифровій формі перехід з оригіналу в формат PDF;

-в текстових версіях тільки для електронних читачів адаптовані EPUB і MobiPocket файлів з 2011 року, які доповнюються  обраними зображеннями з кінця 2012 року;

- веб-програма для планшетів з середини серпня 2012 Design.

Крім того, окремі статті з друкованого видання «Die Zeit» були запропоновані як аудіо файли у форматі MP3 для скачування. «Die Zeit» також пропонує так званий сервіс Audiofon для зв’язку зі стаціонарним телефоном.

Всі формати файлів використовуються з середини 2010 року.[7]

ze.tt[ред. | ред. код]

27 липня 2015, видавнича група «Die Zeit» відкрила новий онлайн-сервіс  «Ze.tt» для юних читачів, в якому в основному використовує платформи соціальних медіа. Це самостійна група під керівництвом Sebastian Horn, яка супроводжується куратором і має свій власний зміст.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Marion Gräfin Dönhoff – Obituaries, News. The Independent. 12 March 2002. Процитовано 30 October 2010. 
  2. The yin and yang of human rights in China. The Japan Times Online. 5 September 2010. 
  3. Pressemappe der ZEIT Verlagsgruppe September 2014. zeitverlag.de. Процитовано 2015-09-24. 
  4. Catherine C. Fraser; Dierk O. Hoffmann (1 January 2006). Pop Culture Germany!: Media, Arts, and Lifestyle. ABC-CLIO. с. 200. ISBN 978-1-85109-733-3. Процитовано 1 November 2014. 
  5. а б Sigurd Hess (2009). German Intelligence Organizations and the Media. Journal of Intelligence History 9 (1-2). Процитовано 9 May 2015. 
  6. Milton Hollstein (March 1982). Springer-Germany's Most Remorselessly Criticized Publishing Giant. Journalism & Mass Communication Quarterly 59 (1). Процитовано 7 April 2015. 
  7. а б в г д е ж и к л м н Die Zeit (de). Процитовано 2016-01-14. 
  8. Divided on unification. The Economist. 4 October 2010. Процитовано 3 February 2015. 
  9. Michael Kohler (2012-05-00). „Die Zeit“ – Erfolg mit Qualität. Goethe-Institut. Процитовано 2015-09-13. 
  10. Peter Humphreys (1996). Mass Media and Media Policy in Western Europe. Manchester University Press. с. 82. Процитовано 29 October 2014. 
  11. The Die Zeit Universe. ZEITmagazin. 1 January 2013. Процитовано 5 October 2013. 
  12. Eric Pfanner (29 April 2013). As One German Weekly Falters, Another Celebrates Big Gains. The New York Times (Serraval). Процитовано 1 November 2014. 
  13. а б „Die Zeit“ stockt Österreich-Seiten auf. 2007-05-11. Процитовано 2013-09-03. 
  14. Artikel beim Presseclub Dresden. Процитовано 2011-01-08. 
  15. http://www.zeit.de/2014/15/hh-hamburg-editorial

[1]


  1. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок :0 не вказаний текст