Сова-голконіг гальмагерська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сова-голконіг гальмагерська

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Сова-голконіг (Ninox)
Вид: Сова-голконіг гальмагерська
Ninox hypogramma
(GR Gray, 1861)
Синоніми
Athene hypogramma
Ninox squamipila hypogramma
Посилання
Вікісховище: Ninox hypogramma
Віківиди: Ninox hypogramma
ITIS: 1063270
МСОП: 22727900
NCBI: 1889274

Сова́-голконі́г гальмагерська[2] (Ninox hypogramma) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[3]. Ендемік Індонезії. Раніше вважався підвидом молуцької сови-голконога, однак був визнаний окремим видом[4].

Опис[ред. | ред. код]

Голова темно-сірувато-коричнева, спина тьмяно-іржасто-коричнева. Груди рудувато-бурі, густо поцятковані темними і окремими білими поперечними смугами. Райдужки жовті. Довжина крила становить 220—241 мм, хвоста 140—157 мм, цівки 25,5 мм.

Голос — схоже на кумкання жаби двоскладне угукання «woo-wooo», другий звук в ньому є дещо довший за перший. Крик багато разів повторюється з інтервалом у 5—7 секунд.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Гальмагерські сови-голконоги мешкають на островах Хальмахера, Тернате і Бачан в архіпелазі Молуккських островів. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на висоті до 1200 м над рівнем моря.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Ninox hypogramma: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 листопада 2022
  2. Ninox hypogramma у базі Avibase.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 листопада 2022.
  4. Gwee, Chyi Yin; Christidis, Les; Eaton, James A.; Norman, Janette A.; Trainor, Colin R.; Verbelen, Philippe; Rheindt, Frank E. (2017). Bioacoustic and multi-locus DNA data of Ninox owls support high incidence of extinction and recolonisation on small, low-lying islands across Wallacea. Molecular Phylogenetics and Evolution. 109: 246—258. doi:10.1016/j.ympev.2016.12.024. ISSN 1055-7903.

Джерела[ред. | ред. код]