Совєтніков Іван Герасимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Совєтніков Іван Герасимович
Совєтніков Іван Герасимович.jpg
Народився 1 (13) червня 1897
Інсарd, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер 1 лютого 1957(1957-02-01) (59 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Діяльність державний діяч, політик
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Знання мов російська
Учасник Перша світова війна і німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної Ради УРСР[d]
Військове звання генерал-лейтенант
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Іва́н Гера́симович Совє́тніков (1 (13) червня 1897, Інсарd, Російська імперія — 1 лютого 1957(1957-02-01), Львів, СРСР) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в травні 1940 — січні 1949 р. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13 червня 1897(18970613) року в селянській родині в селищі Інсар, тепер місто Республіки Мордовії, Росія. На військовій службі у російській армії з 1916 року. Після закінчення 1-ї Казанської школи прапорщиків (у 1917 році) командував ротою та батальйоном. Прапорщик, учасник Першої світової війни.

У Червоній армії з червня 1918 року. Під час громадянської війни в Росії брав участь в боях проти білогвардійців на Східному і Західному фронтах, командир роти і батальйону.

Після Громадянської війни проходив службу на командних і штабних посадах в Білоруському військовому окрузі. Був командиром взводу, командиром 7-ї роти 166-го стрілецького полку. З липня 1921 року — помічник командира 3-ї роти Мінських піхотних командних курсів. З липня 1924 року — помічник командира 1-ї роти, з вересня 1925 р. — командир взводу, з січня 1926 р. — в.о. командира і командир 2-ї роти, з жовтня 1927 року — командир роти стрілецького батальйону, а з лютого 1930 року — викладач тактики Білоруської Об'єднаної військової школи імені ЦВК Білоруської СРР.

У квітні 1931 — березні 1933 р. — командир батальйону, начальник полкової школи молодших командирів 190-го стрілецького полку. У березні 1933 — лютому 1935 р. — помічник начальника відділу бойової підготовки штабу Білоруського військового округу. З лютого 1935 р. — помічник начальника 2-го відділу штабу Білоруського військового округу.

У 1936 році закінчив два курси Військової академії імені Фрунзе. З жовтня 1936 року по жовтень 1937 року воював радянським добровольцем у Національно-революційній війні 1936–1939 років у Іспанії.

У жовтні 1937 — липні 1938 р. — помічник начальника 2-го відділу штабу Білоруського військового округу. У липні 1938 — квітні 1939 р. — командир 7-ї стрілецької дивізії.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У квітні — липні 1939 р. — помічник командувача військ Київського Особливого військового округу (КОВО) по вищих навчальних закладах. У липні — серпні 1939 р. — командувач Житомирської армійської групи військ КОВО. У серпні 1939 — січні 1941 р. — командувач 5-ї армії КОВО. 24 березня 1940 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Ківерцовського виборчого округу Волинської області.

У січні — червні 1941 р. — помічник командувача військ Київського Особливого військового округу по укріплених районах. Із початку німецько-радянської війни — заступник командувача військ Південно-Західного, потім Сталінградського, Донського, Центрального і Брянського фронтів по тилу (1941—1943).

З червня 1943 року командував 34-ю армією Північно-Західного фронту, а з січня 1944 року і до серпня 1945 року — 4-ю армією Закавказького фронту, яка дислокувалася в Ірані.

Після війни — заступник, згодом помічник командувача військ Туркестанського військового округу. У 1949 році закінчив Вищу Військову академію Генерального штабу імені Ворошилова.

У 1950 — лютому 1957 р. — помічник командувача військ Прикарпатського військового округу.

Помер 1 лютого 1957 року у Львові.

Військові звання[ред. | ред. код]

  • генерал-майор (4.06.1940)
  • генерал-лейтенант (9.11.1941)

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Хронос
  • Перемога
  • Стоїмо в обороні
  • Військова література
  • Совєтніков Іван Герасимович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 150.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 72.
  • Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР] : газета. — Київ, 1940. — № 72 (5861). — 28 березня. — С. 1.
  • Відважний командир // Радянська Волинь : газета. — Луцьк, 1940. — № 43. — 21 березня. — С. 2.