Соколинський Давид Мойсейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давид Мойсейович Соколинський (Гімельман)
 Майор
Загальна інформація
Народження1 червня 1902(1902-06-01)
Одеса
Смерть21 січня 1940(1940-01-21) (37 років)
Москва, СРСР
Військова служба
Роки служби1937
ПриналежністьСРСР СРСР
Рід військНКВС
Формування3-й відділ (розвідувальний) Управління державної безпеки НКВС Української СРР
Війни / битвиГромадянська війна в Росії
Нагороди та відзнаки
Орден Леніна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соколинський.

Давид Мойсейович Соколинський (Гімельман) (1 червня 1902 — 21 січня 1940) — український радянський розвідник. Начальник 3-м відділу (розвідувальним) Управління державної безпеки Народного комісаріату внутрішніх справ Української РСР (1937). Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у червні 1902 року в місті Одесі[1]. Закінчив трикласну початкову школу в 1914 році та два класи реального училища в Одесі.

З жовтня 1916 року — розсильний контори торговельної справи та вугільного складу в Одесі.

З квітня 1919 року — проходить військову службу червоноармійцем окремого будівельного батальйону військ Всеукраїнської надзвичайної комісії.

У липні 1920 року — призначений заступником завідувача Організаційного відділу Балтського повітового комітету КП(б) України, заступником голови Балтської повітової Ради профспілки.

З липня 1921 року — уповноважений Політичного бюро Балтської повітовоїнадзвичайної комісії.

У травні 1923 року — призначений уповноваженим Миколаївського окружного відділу Державного політичного управління,

У серпні 1925 року — очолив Миколаївський окружний відділ Державного політичного управління.

У квітні 1927 року — помічник начальника Сталінського окружного відділу Державного політичного управління.

З квітня 1928 року — помічник начальника Особливого відділу Українського військового округу,

У травні 1928 року — призначений начальником відділення Інформаційного відділу Обліково-організаційного управління ДПУ при Раді Народних Комісарів Української СРР.

У 1930—1931 рр. — виконує обов'язки начальника Інформаційного відділу ДПУ при Раді Народних Комісарів УСРР,

У 1931—1932 рр. — помічник начальника Особливого відділу ДПУ Українського військового округу.

У травні 1932 року — очолив Молдавський обласний відділ ДПУ[2],

У грудні 1932 року — очолив Вінницький обласний відділ Державного політичного управління

У липня 1934 року — призначений начальником Управління Народного комісаріату внутрішніх справ по Вінницькій області.

З грудня 1936 по січень 1937 рр. — очолював Управління НКВС по Дніпропетровській області.

З січня по квітень 1937 року — керував 3-м відділом (розвідувальним) Управління державної безпеки Народного комісаріату внутрішніх справ Української РСР[3].

У квітні 1937 року — очолив Управління НКВС по Донецькій області,

З лютого 1938 року — очолив обласне управління в м. Челябінську.

З квітня 1938 по січень 1939 рр. — працював у Наркоматі водного транспорту СРСР та начальником Центрального управління морського нафтоналивного флоту.

У січня 1939 року заарештований.

21 січня 1940 року засуджений та розстріляний.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Орден Леніна (1937)
  • Знак «Почесний працівник ВНК-ДПУ» (1932),
  • Бойова зброя від Колегії ДПУ УСРР (1927),
  • Бойова зброя від ДПУ УСРР (1930).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Біографічні відомості про Євреїв - співробітників ЧК. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 28 вересня 2017.
  2. ↑ Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! Давид Соколинський
  3. ↑ КЕРІВНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЗОВНІШНЬОЇ РОЗВІДКИ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2017. Процитовано 28 вересня 2017. [Архівовано 2017-09-14 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Українська зовнішня розвідка: від А до Я
  • Скрипник О. Розвідники, народжені в Україні. — К.: Ярославів Вал, 2011. — С. 410—414.
  • Керівники Української зовнішньої розвідки. В. Хоменко, О. Скрипник, І. Шиденко, І. Білоконь, В. Романюк
  • Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. — К. : Абрис, 1997. — С. 504.
  • Дегтярев К., Колпакиди А. Внешняя разведка СССР. — М. : Яуза: Эксмо, 2009. — С. 486.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соколинський_Давид_Мойсейович&oldid=43851399