Служба зовнішньої розвідки України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Служба зовнішньої розвідки України
Емблема СЗРУ.png
Країна: Україна Україна
Дата заснування: 2004 рік
Юрисдикція: Presidential Standard of Ukraine.svg Президент України
Штаб-квартира: Flag of Kyiv Kurovskyi.svg Київ, вул. Нагірна, 24/1
Бюджет: Засекречено
Чисельність: 4350 осіб, в тому числі 4010 військовослужбовців
Керівництво
Ігор Разінков (т.в.о.)
Сайт
szru.gov.ua

Слу́жба зо́внішньої ро́звідки Украї́ни (СЗР) створена в 2004 на базі Департаменту розвідки і розвідпідрозділів регіональних органів Служби безпеки України (СБУ) для здійснення розвідувальної діяльності в політичній, економічній, військово-технічній, науково-технологічній, інформаційній і екологічній сферах, участь у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, тероризмом, забезпечення безпеки установ і громадян України за кордоном.

Керівник СЗР входить до складу Ради національної безпеки і оборони України і підпорядковується безпосередньо Президентові України.

Історія[ред.ред. код]

14 жовтня 2004 Президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про Службу зовнішньої розвідки України», в якому йшлося про утворення на базі Департаменту розвідки та розвідувальних підрозділів регіональних органів Служби безпеки України Службу зовнішньої розвідки України як спеціального державного органу.[1] Іншим Указом від того ж числа Леонід Кучма призначав Головою новоствореної служби Олега Синянського.

21 жовтня 2004 Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони схвалив проект Закону про Службу зовнішньої розвідки (СЗР), внесений президентом України Леонідом Кучмою, який одночасно підписав указ про створення СЗР.

Першим керівником СЗР став Олег Синянський. Першому керівникові СЗР України в 2004 році виповнилося 34 роки. У 1992 році він закінчив Військовий інститут іноземних мов в Москві, володіє англійською, арабською мовами та івритом. У 19921994 працював перекладачем в Міністерстві оборони, з 1995 року — в МЗС України, після чого — в президентській адміністрації. Олег Синянський пробув на посаді голови Служби зовнішньої розвідки України до квітня 2005 р.

З квітня 2005 р. до червня 2010 р. цю організацію очолював Микола Маломуж.

18 червня 2010 року указом Президента України № 703/20 Головою Служби зовнішньої розвідки України призначено Ілляшова Григорія Олексійовича.

З 27 лютого 2014 р.до червня 2016 р. Головою Служби зовнішньої розвідки України був Гвоздь Віктор Іванович.[2]

Структура[ред.ред. код]

  • Апарат управління Служби зовнішньої розвідки України
  • Підрозділи агентурної розвідки
  • Підрозділ технічної розвідки
  • Інформаційно-аналітичний підрозділ
  • Підрозділ протидії зовнішнім загрозам національної безпеки держави
  • Оперативно-технічний підрозділ
  • Підрозділ власної безпеки
  • Підрозділи забезпечення
  • Інститут зовнішньої розвідки

Керівники[ред.ред. код]

Навчальні заклади[ред.ред. код]

Відомчі заохочувальні відзнаки[ред.ред. код]

Повний перелік нагород СЗР України був затверджений Указом Президента України від 30 травня 2012 року № 365.[5]

Ветерани розвідки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Олександр Скрипник. Український слід у розвідці. — К.: Ярославів Вал, 2009. — 319 с.: іл.
  • Цибулькін В. В., Рожен Л. М., Вєдєнєєв Д. В. та ін. Нариси з історії розвідки суб'єктів державотворення на теренах України / Заг. ред. П. Д. Морозов. — К.: Преса України, 2011. — 536 с., іл.

Посилання[ред.ред. код]