Служба зовнішньої розвідки України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Служба зовнішньої розвідки України
Емблема СЗРУ.png
Країна: Україна Україна
Дата заснування: 2004 рік
Юрисдикція: Presidential Standard of Ukraine.svg Президент України
Штаб-квартира: Flag of Kyiv Kurovskyi.svg Київ, вул. Нагірна, 24/1
Бюджет: Засекречено
Чисельність: 4350 осіб, в тому числі 4010 військовослужбовців
Керівництво
Єгор Божок
Сайт
szru.gov.ua

Слу́жба зо́внішньої ро́звідки Украї́ни (СЗР) створена в 2004 на базі Департаменту розвідки і розвідпідрозділів регіональних органів Служби безпеки України (СБУ) для здійснення розвідувальної діяльності в політичній, економічній, військово-технічній, науково-технологічній, інформаційній і екологічній сферах, участь у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, тероризмом, забезпечення безпеки установ і громадян України за кордоном.

Керівник СЗР входить до складу Ради національної безпеки і оборони України і підпорядковується безпосередньо Президентові України.

Історія[ред.ред. код]

14 жовтня 2004 Президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про Службу зовнішньої розвідки України», в якому йшлося про утворення на базі Департаменту розвідки та розвідувальних підрозділів регіональних органів Служби безпеки України Службу зовнішньої розвідки України як спеціального державного органу.[1] Іншим Указом від того ж числа Леонід Кучма призначав Головою новоствореної служби Олега Синянського.

21 жовтня 2004 Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони схвалив проект Закону про Службу зовнішньої розвідки (СЗР), внесений президентом України Леонідом Кучмою, який одночасно підписав указ про створення СЗР.

Першим керівником СЗР став Олег Синянський. Першому керівникові СЗР України в 2004 році виповнилося 34 роки. У 1992 році він закінчив Військовий інститут іноземних мов в Москві, володіє англійською, арабською мовами та івритом. У 19921994 працював перекладачем в Міністерстві оборони, з 1995 року — в МЗС України, після чого — в президентській адміністрації. Олег Синянський пробув на посаді голови Служби зовнішньої розвідки України до квітня 2005 р.

З квітня 2005 р. до червня 2010 р. цю організацію очолював Микола Маломуж.

18 червня 2010 року указом Президента України № 703/20 Головою Служби зовнішньої розвідки України призначено Ілляшова Григорія Олексійовича.

З 27 лютого 2014 р.до червня 2016 р. Головою Служби зовнішньої розвідки України був Гвоздь Віктор Іванович.[2]

Структура[ред.ред. код]

  • Апарат управління Служби зовнішньої розвідки України
  • Підрозділи агентурної розвідки
  • Підрозділ технічної розвідки
  • Інформаційно-аналітичний підрозділ
  • Підрозділ протидії зовнішнім загрозам національної безпеки держави
  • Оперативно-технічний підрозділ
  • Підрозділ власної безпеки
  • Підрозділи забезпечення
  • Інститут зовнішньої розвідки

Керівники[ред.ред. код]

Керівники розвідорганів Гетьманщини[ред.ред. код]

Керівники розвідорганів Українскої Народної Республіки[ред.ред. код]

Керівники розвідорганів Радянської України[ред.ред. код]

Керівники розвідорганів України[ред.ред. код]

Ветерани СЗРУ[ред.ред. код]

Навчальні заклади[ред.ред. код]

Служба зовнішньої розвідки України має власну систему професійної підготовки співробітників. Зокрема, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 310-р утворено Інститут Служби зовнішньої розвідки України як відомчий вищий навчальний заклад, що здійснює згідно з державним замовленням підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації співробітників Служби зовнішньої розвідки України.

Навчальний процес в Інституті організований з урахуванням вимог Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту», нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, інструкцій та наказів Голови Служби зовнішньої розвідки України.

Основними напрямами освітньої діяльності Інституту є: підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальностями «Агентурна розвідка» та «Технічна розвідка»; перепідготовка та підвищення кваліфікації керівного, оперативного і оперативно-технічного складу[48].

Відомчі заохочувальні відзнаки[ред.ред. код]

Повний перелік нагород СЗР України був затверджений Указом Президента України від 30 травня 2012 року № 365.[49]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ Президента України «Про Службу зовнішньої розвідки України»
  2. Указ Президента України «Про призначення В.Гвоздя Головою Служби зовнішньої розвідки України»
  3. Очільник козацької розвідки Богдана Хмельницького
  4. Колосовський Володимир Васильович
  5. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!
  6. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!
  7. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! Валентин Леонов
  8. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! Федір Цвєтухін
  9. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! Микола Погрібний
  10. Від шифрувальника — до начальника управління
  11. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! Андрій Ткаченко
  12. Савчук Прокіп Демидович
  13. Перший генерал в українській розвідці
  14. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них! Павло Тимофеєв
  15. Керівники української зовнішньої розвідки
  16. а б в г д е ж и к л м Силові структури (1991—2014)
  17. Указ Президента України від 9 червня 2016 року № 244/2016 «Про тимчасове виконання обов’язків Голови Служби зовнішньої розвідки України»
  18. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 273/2017 Про призначення Є.Божка Головою Служби зовнішньої розвідки України
  19. Камергер польського короля
  20. Литвиненко Іван Данилович
  21. Березняк Євген Степанович
  22. Ольга Михайлівна Басараб
  23. Глущенко Микола Петрович
  24. Змієнко Всеволод Юхимович
  25. Шарков Олександр Костянтинович
  26. Руденко Григорій Матвійович
  27. Хижняк Ігор Володимирович
  28. Спірін Павло Олександрович
  29. Логінов Борис Ілліч
  30. Лобачов Геннадій Сергійович
  31. Ільченко Василь Олексійович
  32. Бердніков Володимир Федорович
  33. Баронін Анатолій Вікторович
  34. Побережник Семен Якович
  35. Неєжмаков Анатолій Васильович
  36. Семенов Семен Маркович
  37. Лобачов Геннадій Сергійович
  38. Койнов Віталій Дмитрович
  39. Бейм Борис Ісаакович
  40. Іван Вислоцький
  41. Дьомін Валентин Сергійович
  42. Баронін Анатолій Вікторович
  43. Захараш Дмитро Петрович
  44. Калін Юрій Михайлович
  45. Богомазов Костянтин Пантелеймонович
  46. Міцкевич Євген Петрович
  47. Зарубіна Єлизавета Юліївна
  48. Інститут СЗР України
  49. Про відомчі заохочувальні відзнаки Служби зовнішньої ... | від 05.02.2013 № 30 (Сторінка 1 з 2). zakon2.rada.gov.ua. Процитовано 2017-07-19. 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]