Служба зовнішньої розвідки України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Служба зовнішньої розвідки України
Эмблема СВРУ.gif
Країна: Україна Україна
Дата
заснування:
2004 рік
Юрисдикція: Flag of the President of Ukraine.svg Президент України
Штаб-квартира: Flag of Kyiv Kurovskyi.svg Київ, вул. Нагірна, 24/1
Бюджет: Засекречено
Чисельність: 4350 осіб, в тому числі 4010 військовослужбовців
Керівництво
Керівник: Віктор Гвоздь
Сайт
http://szru.gov.ua/

Слу́жба зо́внішньої ро́звідки Украї́ни (СЗР) створена в 2004 на базі Департаменту розвідки і розвідпідрозділів регіональних органів Служби безпеки України (СБУ) для здійснення розвідувальної діяльності в політичній, економічній, військово-технічній, науково-технологічній, інформаційній і екологічній сферах, участь у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, тероризмом, забезпечення безпеки установ і громадян України за кордоном.

Керівник СЗР входить до складу Ради національної безпеки і оборони України і підпорядковується безпосередньо Президентові України.

Створення[ред.ред. код]

Штаб-квартира СЗР — Лук'янівка — Київ‎

14 жовтня 2004 Президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про Службу зовнішньої розвідки України», в якому йшлося про утворення на базі Департаменту розвідки, розвідувальних підрозділів регіональних органів Служби безпеки України Службу зовнішньої розвідки України як спеціальний державний орган.[1] Іншим Указом від того ж числа Леонід Кучма призначав Головою новоствореної служби Олега Синянського.

21 жовтня 2004 Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони схвалив проект закону про Службу зовнішньої розвідки (СЗР), внесений президентом України Леонідом Кучмою, який одночасно підписав указ про створення СЗР.

Штаб-квартира СЗР — хол головного офісу‎

Першим керівником СЗР став Олег Синянський. Першому керівникові СЗР України в 2004 році виповнилося 34 роки. У 1992 році він закінчив Військовий інститут іноземних мов в Москві, володіє англійською, арабською та івритом. У 19921994 працював перекладачем в Міністерстві оборони, з 1995 року — в МЗС України, після чого — в президентській адміністрації. Олег Синянський пробув на посаді голови Служби зовнішньої розвідки України до квітня 2005 р.

З квітня 2005 р. до червня 2010 р. цю організацію очолював Микола Маломуж.

18 червня 2010 року указом Президента України № 703/20 Головою Служби Зовнішньої розвідки України призначено Ілляшова Григорія Олексійовича.

З 27 лютого 2014 р. Головою Служби Зовнішньої розвідки України є Гвоздь Віктор Іванович.[2]

Командувачі[ред.ред. код]

Штаб-квартира СЗР ‎

Силові структури (1991–2014)

Медалі за сумліну службу[ред.ред. код]

Монумент — «Українським розвідникам»‎

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Олександр Скрипник. Український слід у розвідці. — К.: Ярославів Вал, 2009. — 319 с.: іл.
  • Цибулькін В. В., Рожен Л. М., Вєдєнєєв Д. В. та ін. Нариси з історії розвідки суб'єктів державотворення на теренах України / Заг. ред. П. Д. Морозов. — К.: «Преса України», 2011. — 536 с., іл.

Посилання[ред.ред. код]