Союз-ФГ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Союз-ФГ
Запуск космічного корабля Союз ТМА-5
Запуск космічного корабля Союз ТМА-5
Призначення Ракета-носій
Виробник ЦСКБ-Прогрес
Країна Росія Росія
Розміри
Висота 49,5 м
Діаметр 10,3 м
Маса 305'000 кг
Ступенів 3
Вантаж
Вантаж на
орбіту висотою 200 км з нахилом 51,6° (головний обтічник діаметром 3,3 м)
7130 кг
Вантаж на
орбіту висотою 190 км з нахилом 64,9° (головний обтічник діаметром 3,3 м)
6850 кг
Вантаж на
орбіту висотою 200 км з нахилом 70,4° (головний обтічник діаметром 3,3 м)
6790 кг
Споріднені ракети
Родина Р-7
Історія запусків
Статус Діюча
Космодроми Байконур
Всього запусків 38
Успішних 38
Невдалих 0
Перший запуск 20 травня 2001
Перший ступінь
Довжина 19,6 м
Діаметр 2,68 м
Маса порожнього 3'800 кг
Повна маса 43'400 кг
Двигуни 4 РД-107А
Тяга 1'021,097 кН
Тривалість горіння 118 с
Паливо гас/рідкий кисень
Другий ступінь
Довжина 27,1 м
Діаметр 2,95 м
Маса порожнього 6'550 кг
Повна маса 99'500 кг
Двигуни 1 РД-108А
Тяга 999,601 кН
Тривалість горіння 230 с
Паливо гас/рідкий кисень
Третій ступінь
Довжина 6,7 м
Діаметр 2,66 м
Маса порожнього 2'410 кг
Повна маса 25'300 кг
Двигуни 1 РД-0110
Тяга 294 кН
Тривалість горіння 300 с
Паливо гас/рідкий кисень

Союз-ФГ (індекс ГРАУ —11А511УФГ)  — російська триступенева ракета-носій сімейства Р-7, модифікація ракети-носія «Союз-У».

Ракета-носій розроблена ЦСКБ-Прогрес на базі ракети-носія «Союз-У» паралельно із створенням модернізованих ракет-носіїв «Союз-2». Для підвищення питомого імпульсу рушійних установок і збільшення вантажопідйомності носія на блоках першого і другого ступенів використовуються модернізовані двигуни з новими форсунковими головками (звідси «ФГ» в назві ракети), розробленими для ракети-носія «Союз-2» з мінімальними доробками системи управління. Її енергетичні можливості приблизно на 250–300 кг вище можливостей базової РН «Союз». Її застосування обмежене можливостями аналогової системи управління.

Призначення[ред.ред. код]

Ракета-носій призначена для виведення на довколаземну орбіту автоматичних космічних апаратів соціально-економічного, науково-дослідницького і спеціального призначення, а також пілотованих кораблів типу «Союз-TMA» і вантажних космічних кораблів типу «Прогрес-М» за програмою Міжнародної космічної станції.

Ракета-носій «Союз-ФГ» може виводити на орбіти усю номенклатури космічних апаратів, яку виводила РН «Союз».

Після завершення льотно-конструкторських випробувань ракети-носія «Союз-2» планується заміна в пілотованій програмі «Союзу-ФГ» на «Союз-2». Також використовується для комерційних запусків європейських і американських супутників і КА наукового призначення. «Союз-ФГ» з розгінним блоком «Фрегат» використовувались 2005 року для запуску міжпланетної станції «Венера-експрес».

Можуть використовуватись головні обтічники таких діаметрів: 2,7 м; 3,0 м; 3,3 м; 3,715 м.

Підтверджений показник експлуатаційної надійності ракети-носія — 0,952.

Конструкція[ред.ред. код]

Конструктивно РН «Союз-ФГ» виконана за схемою з паралельним відокремленням бічних ракетних блоків в кінці роботи першого ступеня і поперечним відокремленням ракетного блоку другого ступеня після закінчення його роботи. На першому етапі польоту працюють двигуни чотирьох бічних і центрального блоків, на другому, після відокремлення бічних блоків, — двигун центрального блоку.

Система керування РН «Союз-ФГ» взята з базової РН «Союз» і з незначною доробкою забезпечує необхідні, як для РН «Союз», точнісні характеристики виведення на орбіту.

Для контролю стану систем, агрегатів і конструкції РН на ділянці виведення блоки першого і другого ступенів РН «Союз-ФГ» і блок третього ступеня оснащені радіотелеметричною системами, перенесеними з РН «Союз».

Перший ступінь[ред.ред. код]

Перший ступінь ракети-носія складається з чотирьох бічних блоків конічної форми, закріплених у кульових опорах центрального блоку.

Бічний блок складається з силового конуса, несучого конічного бака окислювача, міжбакового відсіку, несучого конічного бака пального, відсіку баків перекису водню і рідкого азоту і циліндричного хвостового відсіку спеціальної форми.

У хвостовому відсіку кожного бічного блоку розміщується автономний рідинний двигун одноразового вмикання РД-107А, що працює на рідкому кисні і гасі і має чотири маршові камери і два рульових сопла.

Для керування польотом на кожному бічному блоці із зовнішнього боку, протилежного до центрального блоку, на невеликому пілоні встановлене аеродинамічне кермо у вигляді трикутного крила малого подовження. Для приводу керма використовується електрична рульова машина.

Двигуни бічних блоків працюють 118 секунд після старту, після чого відключаються. Вимикання відбувається за результатами порівняння поточного значення швидкості з розрахунковим. Після відключення двигунів бічні блоки відокремлюються від центрального блоку і скидаються.

Другий ступінь[ред.ред. код]

Другий ступінь (центральний блок) складається з хвостового відсіку, в якому встановлений двигун одноразового вмикання РД-108А з чотирма маршовими камерами і чотирьма рульовими соплами, відсіку бака перекису водню, в якому також встановлений бак рідкого азоту, відсіку бака пального, міжбакового відсіку, відсіку бака окислювача і приладового відсіку.

Запуск РРД центрального і бічних блоків відбувається на Землі, що дає можливість контролювати роботу двигунів у перехідному режимі і при виниканні несправностей під час пуску скасовувати пуск ракети. Це підвищує безпеку експлуатації.

Управління польотом за трьома осями здійснюється за допомогою чотирьох рульових камер двигуна РД-108А. Номінальний час роботи двигуна центрального блоку — 280–290 секунд. Розділення другого і третього ступенів відбувається за «гарячою схемою» — двигуни третього вмикаються до роз'єднання, щоб зменшити вплив збурень на політ третього ступеня.

Третій ступінь[ред.ред. код]

Третій ступінь (блок «І») складається з перехідного відсіку, бака пального, бака окислювача, хвостового відсіку і двигуна, встановлений ​​на центральному блоці і з'єднаний із ним фермовою конструкцією.

Блок «І» має рушійну установку з РН «Союз», що складається з чотирикамерного двигуна одноразового запалювання і чотирьох поворотних рульових сопел (використовуваних для управління польотом за трьома осями). Маршовий двигун третього ступеня вмикається приблизно за дві секунди до відключення центрального блоку. Гази, що виходять з сопел двигуна третього ступеня, безпосередньо відокремлюють ступінь від центрального блоку. Час роботи двигуна третього ступеня — 230 секунд. Після відключення двигуна та відокремлення КА (або розгінного блоку з КА) третій ступінь виконує маневр відведення відкриттям дренажного клапана в баку пального.

Список запусків[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]