Спектроскопія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анімація дисперсії світла, що проходить через трикутну призму

Спектроскопíя — розділ фізики, присвячений вивченню спектрів електромагнітного випромінювання. Слово "спектроскопія" походить від латинського слова "spectrum" (привид) і грецького "skopos" (спостерігач).

Загальний опис[ред.ред. код]

Дані спектроскопії – найважливіша основа для вивчення будови атомів та молекул, речовини в її різних аґреґатних станах, зокрема різноманітних мінералів. На С. базується спектральний аналіз. Див. також інфрачервона спектроскопія.

Спектроскопія забезпечує отримання інформації про атоми, молекули, йони, кристали і може використовуватися для визначення структури і складу зразка. Спектроскопія - неоцінимий аналітичний метод, що реалізовується на різних типах спектрометрів (або спектрофотометрів) - ЯМР, ІЧ, УФ, видимої і ближньої ІЧ частини спектра, флуоресцентних спектрометрах.

Аналіз спектрів дозволяє визначати енергетичні рівні досліджуваної системи. Також з наявності й інтенсивності випромінювання певного роду в спектрах проводять якісний і кількісний аналіз складу речовини.

Можна виділити два типи спектроскопії. У рамках класичної спектроскопії спектр отримують завдяки розкладу світла призмою, або дифракційною ґраткою.

Другий тип — Фур'є спектроскопія. У цьому випадку вимірюється часова залежність коливання системи. Після виконання перетворення Фур'є отримують частотну характеристику системи.

Спектроскопія відбиття – вивчає спектри відбиття електромагнітного випромінювання речовин у видимій, УФ та ІЧ-областях. Для реєстрації спектрів відбиття використовуються спетрофотометри. С.в. застосовуються для вивчення складу і будови поверхневих шарів твердих тіл та мутних середовищ, а також для ідентифікації адсорбованих хімічних сполук.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]