Фізична оптика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фізи́чна о́птика (відома також як хвильова оптика) — розділ оптики, у якому вивчаються явища інтерференції, дифракції, поляризації світла та інші процеси, в яких наближення геометричної оптики не справджується. Базується на принципі Гюйгенса, згідно з яким кожна точна хвильового фронту є джерелом хвиль, що розповсюджуються у всіх напрямках. Іншим важливим принципом є принцип суперпозиції, який визначає що в лінійних системах значення амплітуди хвилі в певній точці простору визначається амплітудами хвиль, які проходять через цю точку, з врахуванням фаз.

Джерела[ред.ред. код]

  • Akhmanov, A ; Nikitin, S. Yu (1997). Physical Optics. Oxford University Press. ISBN 0-19-851795-5.
  • Max Born, Emil Wolf Principles of Optics: Electromagnetic Theory of Propagation, Interference and Diffraction of Light, Cambridge University Press.

Література[ред.ред. код]

  • Фізичні основи моделювання хвильових електромагнітних процесів в оптиці / П. С. Кособуцький, М. С. Каркульовська, М. С. Сегеда; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л., 2003. - 209 c. - (Прикладна і комп'ют. фізика"; № 3). - Бібліогр.: с. 205-207.
  • Фізична оптика. Фізика атома. Фізика напівпровідників : навч. посіб. до лаб. робіт з дисципліни "Фізика" : (для студ. всіх спец. ВНЗів) / Анатолій Володимирович Тишкевич, Володимир Михайлович Костенко; В.о. Донбас. держ. машинобуд. акад..– Краматорськ : ДДМА, 2011.– 123 с.– 60 пр.– Бібліогр.: с. 123 . – ISBN 978-966-379-480-8