Атараксія: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Скасування редагування № 9547164 користувача 95.134.95.85 (обговорення) |
м r2.7.2+) (робот додав: az:Ataraksiya |
||
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
[[ar:اضطراب الطمأنينة]] |
[[ar:اضطراب الطمأنينة]] |
||
[[az:Ataraksiya]] |
|||
[[bg:Атараксия]] |
[[bg:Атараксия]] |
||
[[ca:Ataràxia]] |
[[ca:Ataràxia]] |
Версія за 17:51, 27 серпня 2012
Атараксія (грец. ἀταραξία — спокій) — термін старогрецької філософії, яким Піррон та Епікур описували блаженний безтурботний стан.
Епікур вважав атараксію єдиним насправді щасливим станом людини. Це стан спокою, що виникає тоді, коли людина відкидає віру в загробне життя, не боїться богів, бо вони далеко і байдужі до людей, уникає політики й чварливої компанії, оточує себе тільки вірними друзями, і, найважливіше, стає відкритою чесною особою, гідною довіри.
На думку Піррона людина не може відрізнити істинні й фальшиві відчуття, тому атараксія є спокоєм, що виникає при відмові від судження щодо догм і будь-чого неочевидного, не припиняючи водночас допитуватися до істини. Як художник Апеллес, розлютившись від невдалих спроб намалювати спіненого коня, жбурнув на полотно губку, коли чистив пензлі, що створило необхідний ефект[1].
Стоїки теж часто використовували термін атараксія, оскільки прагнули до спокою в думках, але все ж віддавали перевагу слову апатія — відсутність пристрастей. [2]
Див. також
Примітки
- ↑ Sextus Empiricus, Outlines of Pyrrhonism, Translated by R.G. Bury, Harvard University Press, Cambridge, Massachusetts, 1933., p. 19, ISBN 0-674-99301-2
- ↑ Steven K. Strange, (2004), The Stoics on the Voluntariness of Passion in Stoicism: Traditions and Transformations, page 37. Cambridge University Press.
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |