Обговорення користувача:Дядько Ігор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Автоматично оновлюваний архів обговорення що це?

Зміст

Вікіпедія:Проект:Тематичний тиждень/Місяць фантастичних творів 2017 тощо[ред. код]

Дядько Ігор Вітаю, нагадую, що сьогодні, 20 вересня, розпочалася офіційна частина місячнику, у якому ви зареєструвалися, тож буду радий новим статтям, прошу вас також висловитися на підтримку банера на сторінці Вікіпедія:Кнайпа (пропозиції) у відповідній рубриці знизу.--Yasnodark (обговорення) 13:07, 20 вересня 2017 (UTC)

Дядько ІгорСподіваюся на ваше повернення до написання статей для місячника (як то кажуть — не тенісом єдиним) та можливо оберете якісь з цих статей про літературні фантастичні твори:
Я читав із цього Вежу, Нуль-А, Чорну хмару, але вони мене не вразили. Щодо Нуль-А це була якась ліва спроба неаристотелевої логіки, з якої так і не зрозуміло, навіщо воно? Чорна хмара - наївна річ, на особливу увагу не заслуговує, Вежа зі скла - теж не зрозуміло, навіщо це написано. А з тенісом - це довгий проект, оскільки він мені не під силу. Я вирішив, що цього року введу усі турніри WTA. І сезон завершується, мені вдалося, і переможниць доповнювати. Але ще дуже багато роботи. --Дядько Ігор (обговорення) 07:10, 19 жовтня 2017 (UTC)
Дядько ІгорТоді можливо вас щось зацікавить з цього більш ширшого списку (раджу почитати бодай одну книгу з найвищих позицій, а потім, якщо сподобається можна спускатися і нижче), тільки під час ймовірного аналізу прошу не спойлерити. Бо читав не все. З вище наведених свого часу читав 5, з вами прочитаних Вежу - справила в цілому гарне враження інтелектуальної фантастичної прози без вибуху мозку. Станція Гоуксбілл - не запам'яталася та під час прочитання сподобалася більше за "Вежу". Світ взимку, Макроскоп та Прекрасна й затишна місцина - сподобалися найбільше і всі є достатньо яскравими та оригінальними творами.--Yasnodark (обговорення) 16:52, 19 жовтня 2017 (UTC)
Вітаю Дядько Ігор! Хотілося б все ж почути вашу відповідь. Певно ви щось фантастичне достойне точно читали. Під час відповіді прошу пінгувати. З повагою.---Yasnodark (обговорення) 16:40, 14 лютого 2018 (UTC)
Я не зовсім зрозумів, чи це запитання до мене, і його значення, але саме питання, якщо його застосувати до себе, доволі цікаве. Відповідь, звісно, читав. Мій світогляд значною мірою сформований тими фантастичними творами, які я читав. 90% відсотків фантастики — сміття, але 90% всьго іншого — теж сміття. Думаю, ви знаєте цю цитату. Останнім часом я читав мало нового. Ancillary Justice заслуговує, звісно, але фантастику перекладати дуже важко, тому я не згоден із назвою Слуги правосуддя. То не слуга. І правосуддя, мабуть, корабель тому мало б бути з великої. Я б сказав Придаток Правосуддя. І далі, Придаток Меча, Придаток Милосердя. Я зупинився на другій книзі, коли стало зрозуміло, до чого все йде. І після цього стало нудно - п'ємо чай. «Думай як динозавр» свого часу був наче мішком по голові, але то річ 1995 року. Dispossed Урсули ле Гуїн познайомив мене з анархізмом. І ще дуже древній «Театр тіней» Саймака, який насправді Зімек, але то таке. На початку століття був Пітер Гамільтон, був Кевін Андерсон (я люблю ксеноархеологію, не знаю чому). Одним словом, гідні фантастичні речі є, але, наприклад, «Киберіада» Лема. У нас така стаття, що сором, а з іншого боку — не переповідати ж сюжети, а вся краса в тонкощах. Головне не про що написано, а як написано. --Дядько Ігор (обговорення) 17:55, 14 лютого 2018 (UTC)
Щодо останньої вашої репліки, то не розумію навіщо прибрали позначення спойлер.--Yasnodark (обговорення) 17:47, 15 лютого 2018 (UTC)
Дядько Ігор питання саме до вас, а суть у розділі нижче.--Yasnodark (обговорення) 14:35, 15 лютого 2018 (UTC)
Нема там спойлерів, те що я там пишу нікому нічого не зіпсує. --Дядько Ігор (обговорення) 15:52, 18 лютого 2018 (UTC)
Дядько Ігор Нехай, спробую не читати, не читаючи, проте сюжет ви там розкриваєте. Не знаю, як інші, я люблю читати геть нічого не знаючи про зміст. Хоча воно дуже збиває зосередитись на назвах без змісту. А принаймні половину з ваших вподобань, я ще не читав.
Тож, якщо ви не проти, бодай на сторінці обговорення створити безописовий варіант.--Yasnodark (обговорення) 13:31, 19 лютого 2018 (UTC)

Пропозиція[ред. код]

Вітаю Дядько Ігор  ! Планую поступово провести анкетування серед шанувальників фантастики з метою визначення найкращих фантастичних романів на думку вікіпедистів. Хотілося, щоб у вільний час ви також подумали і поступово створили (якщо подобається ідея) список найкращих жанрових романів (якомога довший, проте не більше 50 романів) різних авторів незалежно від мови творів (бажано: 1 автор - 1 роман), особисто прочитаних вами. До списку можна включати усі романи, що містять фантастичні елементи — науково-фантастичні, фентезійні та казково-фантастичні, фантастико-жахливі та містичні, альтернативно-історичні тощо. Місце роману у списку має відповідати якості твору та вашому враженню, отриманного від нього. 1-й роман у списку буде оцінено у 50 балів, останній - в 1 бал. А коли назбирається достатньо анкетантів - зсумуємо кількість балів і отримаємо список з 100 найкращих романів. Сподіваюсь на вашу згоду і що у вас назбирається 50 чи певна кількість прочитаних романів та знайдеться час та бажання.---Yasnodark (обговорення) 14:09, 2 грудня 2017 (UTC)

Пропоную у випадку згоди наступний приклад оформлення переліку:
  1. Джон Браннер «Драматурги Єну» (англ. «The Dramaturges of Yan», 1971) http://coollib.net/b/101032/read
  2. Петер Жолдош «Надзавдання[hu]» (угор. «A Feladat», 1971), http://coollib.net/b/175527/read
Під час відповіді прошу пінгувати. З повагою.---Yasnodark (обговорення) 16:45, 14 лютого 2018 (UTC)
Дядько Ігор Хотілося б все ж почути вашу відповідь. Під час відповіді прошу пінгувати. З повагою.---Yasnodark (обговорення) 16:40, 14 лютого 2018 (UTC)
Дядько Ігор питання саме до вас, а суть у створенні узагальненого переліку 100 найкращих романів на думку вікіпедистів. Якщо ви згодні прошу створити ваш варіант списку 50 найкращих романів (чи менше, якщо не назбирається) на цій сторінці подібно до *1, 2, 3, 4 чи інших подібних. Ваш вибір та участь дуже допоможе підвищити реперезентативність узагальненого списку та не потрапити сміттю до нього, шанованого невеликою кількістю сміттєзалежних.--Yasnodark (обговорення) 14:41, 15 лютого 2018 (UTC)
Саме на цей запит я хотів отримати вашу відповідь останнього разу, коли згадав замість вас іншого користувача помилково.--Yasnodark (обговорення) 17:48, 15 лютого 2018 (UTC)
Це важке завдання. Як рангувати зовсім різнопланові твори, такі як Brave New World, Harry Potter, 1984, Володар Кілець, Операція тяжіння тощо. Я все ж попробую, мабуть, але повільно. Багато роботи з олімпіадою. @Yasnodark: --Дядько Ігор (обговорення) 18:39, 17 лютого 2018 (UTC)
Вітаю Дядько Ігор! у мене теж були складнощі з ранжуванням і суттєвої різниці між 10-м та 40-м романами не було. Та все одно це буде ваш інтуітивний вибір, і принаймні певні бали отримають саме обрані вами романи, а ті романи, які ви зазначили як невражуючі, взагалі не потраплять до вашого варіанту переліку. Натомість узагальнений перелік на відміну від кожного окремого буде більш об'єктивним, і його об'єктивність зростатиме з кожним новим учасником опитування, особливо з числа тих, кому є з чого обирати.--Yasnodark (обговорення) 14:38, 18 лютого 2018 (UTC)
Тож дуже сподіваюсь на вашу повільну спробу. Для максимального полегшення прошу вас створити означену сторінку лише з першими 2 романами, а потім додавати по мірі можливості ще по 1-2 кожен день вашої присутності у вікіпедії. Це сподіваюсь буде не дуже обтяжливо, проте ваша участь значно підвищить реперезентативність узагальненого списку. Так, за певну кількість тижнів ви тихою сапою створите свій варіант. У випадку нестачі творів різних авторів можна докомплектувати найкращими з других та третіх романів тих самих авторів. Допускаються усі твори обсягом більше 100 сторінок стандартного розміру, безвідносно того, що написано на обкладинці, а також окремі дещо менші твори, проте виключно, якщо названі романами при виданні.---Yasnodark (обговорення) 14:38, 18 лютого 2018 (UTC)
Дядько Ігор дякую за початок! А можна варіант зі спойлерами (які ви для свого задоволення робите) створювати паралельно на сторінці обговорення списку? - бо я не все читав, що ви можете згадати, а ви там про сюжет. У розділі нижче про це детально.--Yasnodark (обговорення) 15:40, 18 лютого 2018 (UTC)
А на основній - лише автора та назву?--Yasnodark (обговорення) 15:41, 18 лютого 2018 (UTC)
Дядько Ігор "Пасинки" — один з небагатьох романів, що я не зміг втриматись не перечитати. Та я все ж зупинив вибір в Гайнлайна на «Чужинці», а в "кораблі поколінь" на "Без зупинки" Олдіса. Проте радий, що ви його згадали.--Yasnodark (обговорення) 14:22, 23 лютого 2018 (UTC)

Вітаю Дядько Ігор ! Дякую за поповнення, проте з серій (Джордана, Желязни, Кука тощо) варто обрати конкретні романи, бо інакше я не порахую. Також очікую від вас продовження розподілу за місцями.--Yasnodark (обговорення) 15:43, 3 березня 2018 (UTC)

Вітаю Дядько Ігор ! Обидва твори Гофмана підходять і за розміром, і за стосунком до жанру.--Yasnodark (обговорення) 16:28, 5 березня 2018 (UTC)

@Yasnodark: Закінчив.--Дядько Ігор (обговорення) 12:43, 6 березня 2018 (UTC)

Дядько Ігор дякую, дооформив. Прошу вас, щоб так і залишалися два варіанти - стислий та розгорнутий.
А також прошу обрати один з двох романів Гофмана. Та оформити роман Сальваторе, бо його важко знайти без оригіналу.--Yasnodark (обговорення) 16:05, 6 березня 2018 (UTC)
У вас дуже дивні переклади всліпу. Звідки взялося, наприкад, Закляття чарівників. Коли в оригіналі Остання гра чарівника. Він один, і дострибався, чарівник — зневажливий термін. Дострибався, хлопець,після тисяч років — навіть Шовк здригнувся, від того, що з ним зробили. (Він поганий хлопець) --Дядько Ігор (обговорення) 16:30, 6 березня 2018 (UTC)
Переклад книги Сальваторе російською можна знайти за цим посиланням http://lib.ru/INOFANT/SALWATORE/elf1.txt. Але там він об'єднаний із іншими, схоже. Я ті вже не читав. --Дядько Ігор (обговорення) 16:33, 6 березня 2018 (UTC)
Дядько Ігор Будь-ласка не описуйте сюжет, за останнє дякую. З тим романом вийшов прокол - переклав не ту назву. Проте в оригіналі чарівники у множині. Та ваше "Без майна" - не менш дивне "Без майна" — "Знедолені" має бути. Роман Сальваторе знайшов.--Yasnodark (обговорення) 16:41, 6 березня 2018 (UTC)
Які ж вони знедолені? Вони відмовилися від майна добровільно! Це анархізм. --Дядько Ігор (обговорення) 16:48, 6 березня 2018 (UTC)
Божі двигуни — в списку лауреатів премії хтось зробив кращий переклад — Двигуни божого зрорання. --Дядько Ігор (обговорення) 16:48, 6 березня 2018 (UTC)
Я вас багаторазово просив вас не спойлерити сюжети, тож я не розумію пане Дядько якого дідька ви це вперто робите. Я прочитав достатньо багато фантастики та так сталося, що з вашого списку левову долю не читав. А ви так і хочете, щоб я цього ніколи не зробив через обізнаність у сюжеті. Може і мені варто почати вам переповідати сюжети тих романів, що ви не читали? Та люди є різні - може вам лише того і треба. Та я не з таких! Я ненавиджу спойлери і не бажаю геть нічого знати про романи, які маю намір прочитати у майбутньому.
Тепер по назвах творів: у вікіпедії вони мають бути найточнішим дослівним перекладом з оригіналу, а не вигадкою на основі сюжету - цим нехай перекладачі займаються. Тоді ми і ту назву можемо використовувати. The Dispossessed українською — Знедолені , а «The God Engines — Божі двигуни, тож не треба ОДещити усілякими "Без майна" (Якщо б це було "Позбавлені майна" - це хоча б якось нагадувало оригінальну назву та не ваш варіант, хоча оригінальна назва є багатозначною, а ці безмайнові одразу характеризують сюжет) чи "Двигуни божого згорання". Хай цим займаються перекладачі. З повагою.--Yasnodark (обговорення) 17:25, 6 березня 2018 (UTC)
А за сам список вдячний, якісний, повний та оригінальний склад.--Yasnodark (обговорення) 17:25, 6 березня 2018 (UTC)

Спойлери[ред. код]

А щодо спойлерів у мене проста відповідь — вони не потрібні. Це не обмін думками, треба писати про твір і старатися робити це відсторонено. @Yasnodark: --Дядько Ігор (обговорення) 18:39, 17 лютого 2018 (UTC)

Щодо спойлерів: як читач я не хочу читати зайве про твір, який не читав чи не бачив. Я хочу бачити відкритими лише загальні фрази. Та хочу бачити шмат статті, де розкриваються деталі сюжети чи навіть кінцівка, виокремленими та ізольованими. Щоб були можливість уникнення знайомства з цією частиною тексту.---Yasnodark (обговорення) 14:38, 18 лютого 2018 (UTC)

Тиждень статей з 34 і більше інтервікі посилань, яких немає в УкрВікі[ред. код]


Розділ без дати --DixonDBot II (обговорення) 07:30, 14 лютого 2018 (UTC)

Правки у статті "Стравинський"[ред. код]

Можливо, я справді чогось не розумію. Тоді поясніть: навіщо вставляти численні зауваження з приводу всіляких дрібниць у текст статті, в кінцці якої є чималенький список ДЖЕРЕЛ? Хто сказав, що на кожен викладений у тексті факт має бути окреме посилання? Чи не достатньо списку джерел, який включає спеціальні музикознавчі роботи? Александр Васильев (обговорення) 13:52, 6 березня 2018 (UTC)

Причина проста і хитра — розмір. Я не сумніваюся, що там написано все правильно, але статті не вистачає лише трішки до 30К, і тоді вона вважатиметься великою. Оскільки я не спеціаліст, я не знаю, в якому з джерел є відповідне твердження. Сприймайте це як натяк. Добавте одне конкретне посилання на джерело, і можете прибрати інші. А взагалі на кожне твердження варто наводити посилання зі сторінкою. Зазвичай я цього сам не притримуюся, але коли статті не вистачає 200 байтів до великої, і ця стаття зі списку необхідних, неважко постаратися додати тих 200 байтів. --Дядько Ігор (обговорення) 14:21, 6 березня 2018 (UTC)
Ото б мені ще хтось пояснив, за яким дідьком стаття обов'язково має бути "великою"? Невже від того, що хтось додасть двійко нікому не потрібних посилань, покращиться ЯКІСТЬ статті? Втім, дякую за відповідь, вона зрозуміла. Але реалізацію Вашого натяку залишаю комусь іншому. Застарий я вже для ігор довкола величини, довжини тощо - як статей, так і інших речей. Александр Васильев (обговорення) 23:32, 6 березня 2018 (UTC)

Бодгі[ред. код]

Вітаю! Можливо "замежових чеснот", це все ж таки "позамежні чесноти", так як вони (чесноти) виходять за межі нашого сприйняття (розуміння, бачення). Навіть далі по тексту: безмежної віри, великодушності, готовності до самопожертвування тощо?

З повагою -Всевидяче Око (обговорення) 11:14, 9 березня 2018 (UTC)

Я замінив на слово, яке я розумію. Я взагалі взявся за цей буддизм тому, що мені стаття здається незадовільною. Я намагаюся збагнути. Особливо, в чому притягальна сила буддизму. Я не розумію слово позамежові. В англійській просто досконалі. --Дядько Ігор (обговорення) 11:32, 9 березня 2018 (UTC)
А безмежну віру я розумію. --Дядько Ігор (обговорення) 11:33, 9 березня 2018 (UTC)
Те, що виходить за межі ми називаємо неосяжним. Проти такого слова не заперечуватиму. --Дядько Ігор (обговорення) 11:37, 9 березня 2018 (UTC)
Неосяжна, це вже краще, але відтінок такий, що ми не можемо осягнути (хоч шанс є, для тих хто цього бажає та практикує, хай навіть дуже мізерний). З повагою -Всевидяче Око (обговорення) 12:01, 9 березня 2018 (UTC)

Стосовно дати в преамбулі[ред. код]

Добрий день. Хотів спитати, для чого Ви вилучаєте з преамбули дату народження. Хіба у нас десь було таке рішення, що її треба вилучати?--Oleksandr Tahayev (обговорення) 07:38, 15 березня 2018 (UTC)

Дата є в картці, а нар. пом. в преамбулі - це бруд, який заважає читати. Рішення такого не було, звісно, просто естетика. --Дядько Ігор (обговорення) 07:41, 15 березня 2018 (UTC)
І хтось ще крім Вас так робить?--Oleksandr Tahayev (обговорення) 07:44, 15 березня 2018 (UTC)
Не знаю. Рішення про те, що людина має мати дату народження теж не було. Але це інформація, вона не потрібна двічі - одного разу вистачить. --Дядько Ігор (обговорення) 07:50, 15 березня 2018 (UTC)
Але я просто вперше зустрічаю, щоб стаття була без дати в преамбулі чи хтось її забирав. Я підозрюю, що це викличе війну правок, якщо хтось її назад туди захоче вставити. Ту статтю створив новачок і зроби це так як у нас прийнято, а виходить, що Ви починаєте сіяти в ньому сумнів. І у мені.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 07:54, 15 березня 2018 (UTC)
Ні, я не дурень, щоб вести війни. Показав, що так красивіше - і досить. --Дядько Ігор (обговорення) 08:47, 15 березня 2018 (UTC)

Допоможіть з перекладом![ред. код]

Вітаю Вас! Я працюю над покращенням статей про британський гурт Queen. Зараз працюю над статтею про пісню Who Wants to Live Forever. Ви можете перекласти ось цей фрагмент тексту, взятий з англійської Вікіпедії?

  • The song is used to frame the scenes in the film where Connor MacLeod must endure his beloved wife Heather MacLeod growing old and dying while he, as an Immortal, remains forever young. (It was later used in the episodes "The Gathering", "Revenge is Sweet", "The Hunters", "Line of Fire", and "Leader of the Pack" of the Highlander television series).

Brian May wrote the song in the backseat of his car after seeing a 20-minute first cut of the scene of Heather's death.

In the film, Freddie Mercury provides all the main vocals, while May sings lead vocals on the first verse on the album version, before Mercury finally takes over for most of the rest of the song, with May singing "But touch my tears with your lips" during Mercury's verse and then the final line of the song, "Who waits forever anyway?". An instrumental version of the song, titled "Forever", was included as a bonus track on the CD version of the album. This instrumental featured only a piano, with keyboard accompaniment during the chorus sections. The piano track was recorded solely by May. Queen was backed up by an orchestra, with orchestrations by the co-composer of the film's score, Michael Kamen. Since its release, the song has been covered by a number of artists.--Парус (обговорення) 17:11, 1 квітня 2018 (UTC)

  • Пісня використовується як обрамлення до сцени з фільму, в якій Коннор Маклеод змушений перестраждати старіння та смерть своєї коханої дружини Гетер Маклеод, тоді як сам він, Безсмертний, назавджи залишатиметься молодим (пізніше пісня була використана в серіях "Зібрання", "Помста солодка", "Мисливці", "Лінія вогню" та "Вождь зграї" серіалу "Горець").

Браян Мей написав пісню на задньому сидінні свого авто після перегляду 20-хвилинного уривку першого варіанту сцени зі смертю Гетер.

У фільмі Фредді Меркурі забезпечує основний вокал, тоді як Мей починає вокал першого куплету в альбомній версії, перед тим як Меркурі нарешті перехоплює, за окремими винятками, головну роль у решті пісні. Мей співає "Торкнися лиш моїх сліз губами" під час куплету Меркурі, а тоді останній рядок "Зрештою, хто чекає на вічне життя?". Інструментальна версія пісні під назвою "Forever" була включена як бонусний трек до CD альбому. Інструментальна версія використовує тільки фортепіано, та клавірний акомпонемент у розділі хору. Фортепіанний трек записав лише Мей. Квін супроводжував оркестр, оркестровка належала співкомпозитору музики до фільму Майклу Кеймену. З часу першого виходу в світ, свої кавер-версії записали багато співаків.

Не знаю, цитати з пісні може краще не перекладати. Там є тонкощі, які можуть пропасти в будь-якому перекладі. --Дядько Ігор (обговорення) 21:19, 1 квітня 2018 (UTC)

Дякую за переклад!!! Ваш переклад дуже сподобався, статтю завершено! Ви не проти, якщо надалі я буду периодично звертатися до Вас за перекладом окремих фрагментів тексту зі статей про пісні «Queen»?--Парус (обговорення) 10:49, 2 квітня 2018 (UTC)
Питайте. --Дядько Ігор (обговорення) 16:00, 2 квітня 2018 (UTC)

Hammer to Fall[ред. код]

Покращюю статтю про пісню Hammer to Fall. Не знаю як перекласти ось це речення:

  • The song harks back to the Queen of old, with a song being built around a hard angular and muscular riff.--Парус (обговорення) 16:25, 2 квітня 2018 (UTC)
  • У пісні відлунює Квін старих часів, вона побудована навколо жорсткого, кутастого, м'язистого рифу.

Прикметники можна замінити звісно, щоб було щось неоковирне і важке. --Дядько Ігор (обговорення) 18:03, 2 квітня 2018 (UTC)

Дякую!--Парус (обговорення) 18:56, 2 квітня 2018 (UTC)

Radio Ga Ga[ред. код]

Вітаю, пане Ігоре! Допоможіть з перекладом! Довго ламав голову як правильно перекласти ось ці два фрагменти, але так нічого не вийшло. Якщо я виклав забагато тексту, то перекладіть скільки буде наснаги, коли буде час.--Парус (обговорення) 15:09, 6 квітня 2018 (UTC)

  • Recorded in 1983 and released in January 1984, the song was a commentary on television overtaking radio's popularity and how one would listen to radio in the past for a favourite comedy, drama, or science fiction programme. It also pertained to the advent of the music video and MTV, which was now competing with radio as an important medium for promoting records. Ironically, Queen had done much to popularize the music video with "Bohemian Rhapsody" in 1975 and the video for "Radio Ga Ga" would receive a Best Art Direction nomination.[11] Roger Taylor was quoted:

That's part of what the song's about, really. The fact that they [music videos] seem to be taking over almost from the aural side, the visual side seems to be almost more important.[12]

Taylor originally conceived of it as "Radio caca" (from something his toddler son once said),[13] which doubled as a criticism of radio for the decrease in variety of programming and the type of music being played.[4] "Radio Ga Ga" in one of the original cassette boxes is called "radio ca ca".[14]

The song makes reference to two important radio events of the 20th century; Orson Welles' 1938 broadcast of H.G. Wells' The War of the Worlds in the lyric "through wars of worlds/invaded by Mars", and Winston Churchill's 18 June 1940 "This was their finest hour" speech from the House of Commons, in the lyric "You've yet to have your finest hour".[15]

  • Queen finished their sets before the encores on The Works Tour with "Radio Ga Ga" and Mercury would normally sing "you had your time" in a lower octave and modify the deliveries of "you had the power, you've yet to have your finest hour" while Roger Taylor sang the pre-chorus in the high octave. Live versions from the 1984/85 tour were recorded and filmed on the concert films Queen Rock in Rio 1985, and Final Live in Japan 1985.[19] As heard on bootleg recordings, Deacon can be heard providing backing vocals to the song; it is one of the very few occasions he sang in concert.

Переклад[ред. код]

  • Записана в 1983-му й випущена в січні 1984-го, пісня була відгуком на те, як телебачення перехоплює популярність радіо, про те, що раніше люди слухали на радіо улюблені комедії, драми й науково-фантастичні програми. Це ж стосується появи музичних відео та MTV, які тепер сладають конкуренцію радіо щодо популяризації музичних записів. Іронічно, що сам Queen доклав свою руку до популяризації відеокліпів «Богемською рапсодією» у 1975-му, а відео до "Radio Ga Ga" отримає номінацію на кращу операторську роботу. Роджеру Тейлору належить цитата:

Почасти це, про що пісня, справді. Про той факт, що вони [музичні відео], схоже, перехоплюють цінність аудіо (звучання), візуальний ряд, схоже, стає важливіший.[12]

Спочатку Тейлор задумав ідею пісні як "Радіо кака" (пересміюючи те, що одного разу сказав його малюк)[13], що ще й критикувало радіо за зменшення різноманітності програм та за музику, яку на ньому крутили.[4] "Radio Ga Ga" в одній із перших касет називається "радіо ка ка".[14]

Пісня згадує дві важливі події на радіо 20 століття: передачу постановки війни світів Герберта Уеллса, зробленої Орсоном Веллсом, словами "through wars of worlds/invaded by Mars" (через війни світів/вторгнення Марсу), та промову Вінстона Черчилля у Палаті громад 18 червня 1940 року "This was their finest hour" (це була їхня найкраща година) словами "You've yet to have your finest hour" (найкраща твоя година ще не прийшла).[15]

  • Під час The Works Tour (робочого турне?) Queen завершували виступи (до викликів на біс) піснею "Radio Ga Ga". Меркурі зазвичай співав "you had your time" (ти мало свій час) у нижній октаві й змінював подачу слів "you had the power, you've yet to have your finest hour" (у тебе була міць, найкращий твій час ще не настав), а Роджер Тейлор співав слова перед вступом хору високою октавою. Живі записи з турне 1984/85 були зроблені на концертах Queen Rock у Ріо в 1985-му та Final Live у Японії, теж у 1985-му.[19] На підпільних записах чути, як підспівує Дікон , він дуже нечасто співав на концертах.
Ваш переклад дуже сподобався! Завдяким Вам статтю завершено!--Парус (обговорення) 17:41, 6 квітня 2018 (UTC)

I Want to Break Free[ред. код]

Перекладіть, будь ласка, ось це речення. Тут йде мова про невдалий виступ Фредді Мерк'юрі в жіночому вбранні перед бразильською публікою, яка почала в нього кидати каміння.

  • He quickly realised that his female outfit was the reason and removed his wig and false breasts, which calmed down the audience – they did not wish to see the song about freedom which they interpreted as "sacred" mocked.--Парус (обговорення) 13:58, 7 квітня 2018 (UTC)
  • Він швидко зрозумів, що причиною було його жіноче вбрання, і зняв перуку й фальшиві груди, і це заспокоїло публіку - вони не бажали бачити, як насміхаються над піснею про свободу, яку вони вважали «священною». --Дядько Ігор (обговорення) 15:08, 7 квітня 2018 (UTC)

Дякую! Подивіться ще ось ці три речення:

  • During the trials Mercury realised that he couldn't walk freely in high-heeled shoes and settled on 2-inch ones.
  • На репетиції Меркурі збагнув, що не може вільно рухатися на високих підборах і задовольнився 2-дюймовими.
  • According to Eagling, despite being a natural performer on stage, Mercury could not stand performing any choreographed act himself, which is why he was mostly picked up and moved around in the ballet part of the video.
  • За словами Іглінга, попри те, що Меркурі був вродженим виконавцем на сцені, він не терпів виконання хореографованих сцен, і тому його здебільшого підіймали й носили в балетній частині відео.
  • "MTV wouldn't play 'I Want to Break Free'," complained Roger Taylor. "It was a very narrow-minded station then. It just seemed to be all fucking Whitesnake."--Парус (обговорення) 17:04, 7 квітня 2018 (UTC)
  • "MTV не хотіло крутити 'I Want to Break Free'," скаржився Роджер Тейлор - "Тоді це була станція з дуже вузиким кругозором. Здаваллося, що для них існував тільки сраний Whitesnake."

Body Language[ред. код]

Пане Ігоре! Подивіться, будь ласка, коли буде час, ось цей фрагмент тексту.

  • The drastic change caused the single to stall[citation needed] at #25 on the UK charts. However, it did far better in the US, where Americans appeared to be a lot more supportive of Queen's forays into dance music. "Body Language" peaked at #11 on the Billboard Hot 100 and number thirty on the soul chart. The B-side is "Life Is Real (Song for Lennon)", this single was released just a little over a year after the assassination of the former Beatle.

In the US the accompanying music video caused a considerable amount of controversy. Due to its erotic undertones plus lots of skin and lots of sweat, it was deemed unsuitable for a television audience in 1982. The music video parodied that of Buggles' "Video Killed The Radio Star" by being memorably announced as the 'first ever music video to be banned from MTV'. It holds the Guinness World Record for it. (Buggles' music video was announced as the first ever music video to promote the station's launch, followed by the video for Pat Benatar's "You Better Run".)

In a Rolling Stone magazine review, critic John Milward described the song as "a piece of funk that isn't fun".--Парус (обговорення) 13:24, 11 квітня 2018 (UTC)

  • Корінна зміна призвела до того, що сингл застряг на 25 місці в британському чарті. Однак, він пішов краще у США, американці, схоже, більше підтримали вилазку Квін у танцювальну музику. "Body Language" досягла № 11 у Billboard Hot 100 і тридцятого в чарті соул. На стороні В була пісня "Life Is Real (Song for Lennon)" — сингл вийшов, коли після вбивства колишнього члена Бітлз минуло лиш трохи більше року.

У США супроповоджувальний відео-кліп викликав чимало контроверсії. Через еротичні мотиви, багато шкіри та багато поту його розцінили непридатним для телевізійної аудиторії 1982 року. Це музикальне відео стало пародією на "Video Killed The Radio Star" Buggles, оскільки було проголошене «першим музичним відео в історії, яке забанили на MTV». Воно утримує рекорд Гіннесса за це досягнення. (Музичне відео Buggles було проголошено першим у історії відео, що рекламувало відкриття станції, за ним послідувало відео Пета Бенатара "You Better Run".)

У огляді журналу Rolling Stone критик Джон Мілворд описав пісню як "фанк, але несмішно". --Дядько Ігор (обговорення) 05:08, 12 квітня 2018 (UTC)

Ірена Туркевич-Мартинець[ред. код]

Hello Дядько Ігор, When you have some time, could you take a look in my sandbox: Користувач:Nicola Mitchell/Чернетка? My Ukrainian is not very good, as I seldom use it. Could you proofread this article on Ірена Туркевич-Мартинець? It is a translation of the English Wikipedia article: Irena Turkevycz-Martynec. I would be grateful for any help you can give me with language, the way you have done in the past. If you can further help in any way with content that would also be much appreciated. If it does not need too much more work, or if it does and you can help, when you finish could you create it in the Ukrainian Wikipedia and link it to the English article? Nicola Mitchell (обговорення) 19:51, 14 квітня 2018 (UTC)

I've made some corrections. There is a minor problem with «Огні Іванової ночі». It does not sound right. Огні is possible but archaic. We say вогні these days. Still we would not say Іванової ночі. We'd say Купальської ночі. I don't know this play. Is it a German play? Anyway, in the English article Flames does not feel right. It's surely Bonfires. And Ogaman's Song is likely a typo. Probably Otaman's. --Дядько Ігор (обговорення) 21:36, 14 квітня 2018 (UTC)
I checked the theater program I was working from, and what I thought was a г was a т. It was hard to read. I’ve changed it in the English. The translation ‘Flames’ was mine, so I’ve corrected it to ‘Bonfires’. The program does read Огні Іванової ночі , but like you say it might be a translation from German by whoever was writing the program, as I don’t know this play either, so I’ve added your conjecture to the English. Once it is in Wikipedia maybe someone who knows it can correct it further or add something about it.Nicola Mitchell (обговорення) 11:41, 15 квітня 2018 (UTC)
I've created the page in the Ukrainian Wikipedia and linked it with the English Wikipedia. I don't know how to use the 'move' feature, so I did it the old way. I'll leave the article in my sandbox if you wish to move it the other way. Thank you for all your help. Nicola Mitchell (обговорення) 23:20, 15 квітня 2018 (UTC)
When you get a chance, could you review the article and remove the 'Неперевірена версія' tag? Thank you again for everything!Nicola Mitchell (обговорення) 15:05, 16 квітня 2018 (UTC)
I fleshed out this article with new material that came my way. When you have time, could you review it again? The language should be fine, as I had some help this time with it. Nicola Mitchell (обговорення) 14:56, 14 травня 2018 (UTC)

Список медалістів зимових Олімпійських ігор 2018[ред. код]

Мої вітання. Хокеїстів теж зробите чи залишити для Хокейного інкубатора? --Jphwra (обговорення) 06:45, 29 квітня 2018 (UTC)

Я збирався робити хокеїстів останніми, але я цього не люблю, а у нас любителів хокею вистачає, тому з радістю залишив би цю роботу їм. --Дядько Ігор (обговорення) 07:12, 29 квітня 2018 (UTC)
Добре, дякую. Сподіваюсь як зроблю всі хвости за цей сезон, потім візьмусь за хокеїстів. Бо знаючи навантеженність на вас з тенісу, думаю вантажити вас ще хокеєм, то занадто. --Jphwra (обговорення) 08:05, 29 квітня 2018 (UTC)

We Will Rock You[ред. код]

Вітаю Вас, пане Ігор! Чи не могли би Ви перекласти ось цей фрагмент тексту?

  • One version was used as the opening track on 1977's News of the World. This consists of a stomp-stomp-clap-pause beat, and a power chorus, being somewhat of an anthem. The stamping effects were created by the band overdubbing the sounds of themselves stomping and clapping many times and adding delay effects to create a sound like many people were participating. The durations of the delays were in the ratios of prime numbers, a technique now known as non-harmonic reverberation. A tape loop is used to repeat the last phrase of the guitar solo three times as opposed to Brian May playing it three separate times on the recording. The "stomp, stomp, clap" sounds were later used in the Queen + Paul Rodgers song "Still Burnin'".--Парус (обговорення) 17:46, 24 травня 2018 (UTC)
  • Однв з версій була використана як перший трек (альбому) 1977 року News of the World. Вона містить біт туп-туп-плеск (в долоні) та потужний спів, утворюючи щось на зразок гімну. Ефект тупання було створено багатократним накладанням звуків тупання й плескання членів гурту, кожного разу з затримкою, щоб створити враження великого гурту людей. Тривалість затримок визначалася відношенням простих чисел — ця техніка відома під назвою негармонічна реверберація. Триразове повторення останнього гітарного соло було зроблено із запису на плівку, а не триразовим програванням Браяна Мея. Туп-туп-плеск пізніше було використано в пісні Квін з Полом Роджерсом "Still Burnin'".
Я думаю, що всі це добре уявляють — самі тупали ногами й плескали в долоні. --Дядько Ігор (обговорення) 18:08, 24 травня 2018 (UTC)
Дуже сподобався Ваш переклад! Трохи не зручно знову турбувати, а можете ще перекласти ось цей абзац? Там мені не все зрозуміло.
  • Queen also performed an alternate version "We Will Rock You" known as the "fast version", featuring a faster-feeling tempo and a full band arrangement. The band would frequently use this version to open their live sets in the late 1970s and early 1980s, as heard on the albums Live Killers (1979), Queen on Fire - Live at the Bowl (2004), Queen Rock Montreal (2007), and the expanded edition of News of the World (2011). A studio recording of this version is also known to exist, recorded for John Peel's show on BBC Radio 1 in 1977. It is part of a longer cut that starts with the original version. In 2002, the fast version was officially released on a promo single distributed by the tabloid The Sun. The "fast" BBC studio version can also be found on The Best of King Biscuit Live Volume 4. Between the two versions, there is a brief cut of a woman discussing Brahmanism, used in a BBC Radio documentary. The fast version is also used as the curtain call music for the musical of the same title, after the finale, which is a pairing of the original "We Will Rock You" and "We Are the Champions."--Парус (обговорення) 18:27, 24 травня 2018 (UTC)
  • Квін також виконував іншу версію "We Will Rock You", відому як швидка версія, її темп відчувається швидшим, і пісня аранжована на весь гурт. Гурт часто розпочинав цією версією живі виступи в 1970-х та 1980-х, як це можна почути на альбомах Live Killers (1979), Queen on Fire - Live at the Bowl (2004), Queen Rock Montreal (2007) та на розширеному виданні News of the World (2011). Відомо, що існує студійний запис цієї версії, його була записано для передачі Джона Піла на BBC Radio 1 в 1977 році. Там він є частиною довшого відрізка, що починається оригінальною версією. У 2002-у швидка версія вийшла офіційноо на рекламному сиглі, що його розповсюджував таблоїд The Sun. Швидку студійну версію BBC можна знайти на The Best of King Biscuit Live Volume 4. Між двома версіями є коротний відрізок, на якому жінка говорить про брахамнізм — це використовувалося в документальній передачі радіо BBC. Швидка версія також використана під занавіс в однойменному мюзиклі, після фіналу, в якому "We Will Rock You" та "We Are the Champions" виконуються в парі.
Дякую! Ви дуже допомогли!--Парус (обговорення) 19:05, 24 травня 2018 (UTC)

We Are the Champions[ред. код]

Подивіться, будь ласка, ці речення:

  • Written by Freddie Mercury, "We Are the Champions" was built on audience response, with Brian May stating, "We wanted to get the crowds waving and singing. It's very unifying and positive."
    • Написана Фредді Меркурі пісня "We Are the Champions" побудована на відгукові публіки. Браян Мей константував: «Ми хотіли, щоб натовп робив хвилі й співав. Вона пісня дуже об'єднувальна й позитивна».
  • An alternate version which starts in monochrome before blasting into colour as the drums and guitars kick in was broadcast on Top of the Pops 2 and comprises alternate footage shot on the same day.
    • Альтернативна версія, що починається в монохромі, а потім вибухає кольором, коли вступають барабани й гітари, фігурувала в передчі Top of the Pops 2 і включала альтернативний відеоряд, знятий того ж дня.
  • When the music video was originally released online, it appeared as it was released.--Парус (обговорення) 13:02, 25 травня 2018 (UTC)
    • Коли музикальне відео уперше з'явилоса онлайн, воно виглядало так, як було випущене.

Tie Your Mother Down[ред. код]

Вітаю Вас! Подивіться, будь ласка, ці фрагменти тексту. У двох фрагментах пряма мова від Мерк'юрі і Мея, там начебто нічого складного, але я не знаю як буде правильніше.

  • "Tie Your Mother Down" opens with an ultra-heavy, stripped down guitar riff.
    • «Tie Your Mother Down» починається надзвичайно важким, голим гітарним рифом.
  • «Well this one in fact is a track written by Brian actually, I dunno why. Maybe he was in one of his vicious moods. I think he's trying to outdo me after "Death On Two Legs" actually»
    • Ну, цей трек насправді написав Браян, таки він. Не знаю чому. Може в нього був злий настрій, як це з ним буває. Думаю, він намагається мене перестрибнути після Death On Two Legs, таки так.
  • «I'll tell you the truth, I know what happened. Sometimes you get a little riff, and you just put some words with it, and then you don't even think about what they mean. Now I'm remember thinking, now this isn't a good enough title for this song, but everyone said: 'Well actually, it sounds okay,' and so we kind of lyrically built it around that. That's the truth, folks»--Парус (обговорення) 14:31, 28 травня 2018 (UTC)
    • Скажу вам правду, я знаю як так трапилося. Іноді ти злабаєш рифок, і присобачуєш до нього якісь слова, і тоді навіть не думаєш, що вони означають. Тепер, пригадую, що думав, ну, це не тягне на назву пісні, але всі сказали: "Ну.. насправді звучить можливо", і ми так, типу розбудувались навколо того лірично. Отака правда, люди.

Bohemian Rhapsody[ред. код]

Вітаю Вас, пане Ігоре! Допоможіть з перекладом цих фрагментів:

  • The operatic section leads into a rock interlude with a guitar riff written by Mercury. At 4:15, a quadruple-tracked Mercury (in stereo, the four parts are panned two on the left and two on the right) sings angry lyrics addressed to an unspecified "you", accusing them of betrayal and abuse and insisting "can't do this to me, baby". Three ascending guitar runs follow. Mercury then plays a similar B♭ run on the piano, as the song builds up to the finale with a ritardando.

(розділ "2.5 Rock (4:07–4:54)")

    • Оперна частина веде до рокової інтерлюдії з гітарним рифом, написаним Меркурі. У 4:15 четверний трек Меркурі (в стерео чотири доріжки розділені дві на праву колонку, дві на ліву) співає сердиті слова в адрес неназваного «тебе» (або вас) зі звинуваченням у зраді та кривді й повторенням «ти не можеш так вчинити зі мною, бебі». Далі зі зниженням слідують три гітарні фрази. Тоді Меркурі грає схожу B♭ послідовність на піаніно, зі сповільненням підводячи пісню до завершення.
  • "we had a reel-to-reel copy but we told him he could only have it if he promised not to play it. 'I won't play it,' he said, winking..."

(пряма мова з розділу "4 Release")

    • у нас була копія з бобіни на бобіну, але ми сказали йому, що дамо лише, якщо він пообіцяє її не крутити. Я не крутитиму, сказав він, підморгуючи...
  • According to May, the video was produced so that the band could avoid miming on Top of the Pops, since they would have looked off miming to such a complex song.

(розділ "5 Promotional video")--Парус (обговорення) 18:12, 1 червня 2018 (UTC)

    • За словами Мея відео зробили для того, щоб гурту не довелося роззявляти роти в передачі Top of the Pops, бо влаштовуючи пантоніму з такою складною піснею, вони виглядали б недоречно.

Bohemian Rhapsody, фрагмент з прямою мовою[ред. код]

Вибачте, якщо я Вам набрид зі своїми частими зверненнями про переклад, але дуже важко найти ще одного досвідченого знавця англійської. Подивіться, будь ласка, цей фрагмент з прямою мовою, з розділу "6 Critical reception".

  • Ray Fox-Cumming of Record Mirror was also left unmoved, saying, "It has no immediate selling point whatsoever: among its many parts. there's scarcely a shred of a tune and certainly no one line to latch onto. There's no denying that it's devilishly clever, encompassing everything from bits of operatic harmonies to snatches that sound like Sparks and David Cassidy, but, in the end the whole adds up to less than the sum of its parts."--Парус (обговорення) 06:44, 2 червня 2018 (UTC)
    • Рея Фокса-Каммінга з Record Mirror теж не зачепило, він говорив: "Вона зовсім не має продажного пункту: між численним частинами ледь знайдеться уривок мелодії, не кажучи вже про рядок слів, за який можна було б зачепитися. Не можна заперечувати того, що вона до біса розумна, охоплює усе від щматків оперної гармонії до уривків, що звучать як Sparks та Девід Кассіді, але, у підсумку усе вкупі менше, ніж частини".
      • Ла-ла-ла. Критик зробив кар'єру й тепер його у Вікіпедії цитують. :)

Знову Bohemian Rhapsody[ред. код]

Пане Ігор! Будь-ласка, подивіться ці фрагменти, не все у них мені зрозуміле, не знаю як правильно сформулювати.

  • When the hard rock section began, the lights came back up to the full band on stage, including Rodgers, who took over lead vocals. Rodgers duetted with the recording of Mercury for the "outro" section, allowing the audience to sing the final "Nothing really matters to me", while the taped Mercury took a bow for the crowd. Rodgers would then repeat the line, and the final line ("Any way the wind blows") was delivered with one last shot of Mercury smiling at the audience. Commenting upon this staging, Brian May says that they "had to rise to the challenge of getting Freddie in there in a way which gave him his rightful place, but without demeaning Paul in any way. It also kept us live and 'present', although conscious and proud of our past, as we logically should be."
    • Коли почалася секція важкого року, світло повернулося до всього гурту на сцені, включно з Роджерсом, який взяв повів вокал. Роджерс співав у дуеті з Меркурі усю завершальну секцію, дозволивши публіці проспівати заключне "Nothing really matters to me", тоді коли Меркурі, записаний на плівку, розкланювався перед наповпом. Далі Роджерс повторив заключний рядок, і останні слова ("Any way the wind blows") подавалися разом із ще одним зображенням Меркурі, який усміхався публіці. Коментуючи цю постановку, Браян Мей говорить, що перед ними «був виклик, як подати усе так, наче Фредді тут і займає своє законне місце, водночас жодним чином не роблячи Пола меншим. Завдяки цьому ми теж були живими й присутніми, хоча й свідомими нашого минулого, й гордими ним, як логічно ми повинні були бути».
  • "Bohemian Rhapsody" was performed by Queen + Adam Lambert on Queen & Adam Lambert Rock Big Ben Live, with a different live version which has never been done before – the opening ballad was shared between Lambert & Mercury, then after May's guitar solo, instead of the normal light show while the opera section was played from a tape, the band stayed on and performed "Killer Queen" instead. At the end of "Killer Queen", the band performed the rock and outro sections of "Bohemian Rhapsody".--Парус (обговорення) 13:03, 4 червня 2018 (UTC)
  • Богемську рапсодію Квін виконали разом із Адамом Ламбертом в передачі Queen & Adam Lambert Rock Big Ben Live в іншій версії, якої раніше вони ніколи не робили — початкову баладу Ламберт та Меркурі співали разом, тоді, після гітарного соло Мея, замість нормального світлового шоу у супроводі записаної на плівку оперної секції, гурт грав далі й виконав "Killer Queen". Після "Killer Queen" гурт виконав рокову та завершальну секції Богемської рапсодії.

Останній ривок[ред. код]

Пане Ігоре, вибачте за мої часті звернення, але допоможіть перекласти ще ось цю пряму мову, і цю велетенську статтю буде завершено.

  • «I'm going to shatter some illusions, it was just one of those pieces I wrote for the album: just writing my batch of songs. In its early stages I almost rejected it, but then it grew. We started deciding on a single about halfway through. There were a few contenders – we were thinking of "The Prophet's Song" at one point – but then "Bohemian Rhapsody" seemed the one. There was a time when the others wanted to chop it around a bit, but I refused. If it was going to be released, it would be in its entirety. We knew it was very risky, but we had so much confidence in that song – I did anyway. I felt, underneath it all, that if it was successful it would earn a lot of respect. People were all going, You're joking, they'll never play it, you'll only hear the first few bars and then they'll fade it out. We had numerous rows. EMI were shocked – a six-minute single? You must be joking! The same in America – oh, you just got away with it in Britain» — Freddie Mercury, 1976 --Парус (обговорення) 04:46, 5 червня 2018 (UTC)
  • Я зараз розіб'ю деякі ілюзії, це був один зі шматків, що я їх написав для альбому: писав свою збірку пісень. На ранніх стадіях я ледь не викинув цю штуку, але потім вона виросла. Ми вирішили зупинитися на синглі напівдорозі. Було кілька претендентів - ми думали про "The Prophet's Song" в якийсь момент – але тоді "Bohemian Rhapsody" стала саме тим. Був час, коли інші хотіли її трошки обрубати, але я відмовився. Якщо випускати, то повністю. Ми знали, що це дуже великий ризик, але ми так вірили в цю пісню — принаймні я вірив. Відчував у глибині, що у разі успіху вона заробить нам багато пошани. Люди говорили Ви жартуєте, її ніколи не крутитимуть, ви чутимете перші кілька тактів, а далі її приглушать. У нас були численні сварки. EMI була шокована – сінгл на шість хвилин? Ви напевно жартуєте! Те ж в Америці – о, це вам зійшло з рук в Британії — Freddie Mercury, 1976.

Зверніть будь ласка увагу на пропозицію[ред. код]

https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Кнайпа_(мовна_консультація)#неприпустимість_перекладу_імен_іноземців

Keep Yourself Alive[ред. код]

Вітаю Вас! Вибачте за нав'язливість, дуже важко знайти ще одного досвідченого знавця англійської, без Вашої допомоги я не зміг би доопрацювати таку кількість статей, як результат — Уквікі буде мати одне з найкращих у Вікіпедії розкриття такої надзвичайно популярної теми Queen. Чи можете Ви переглянути ці фрагменту тексту, коли буде час та бажання? Доволі важка для мене стаття, багато незрозумілого для мене тексту, багато-чого не знаю як правильно сформулювати.--Парус (обговорення) 09:20, 9 червня 2018 (UTC)

  • The single received mixed reviews from the British music press. New Musical Express praised the "cleanly recorded" song, as well as the "[g]ood singer", and quipped that if Queen "look half as good as they sound, they could be huge". The reviewer for Melody Maker felt that Queen "[made] an impressive debut with a heavily phased guitar intro and energetic vocal attack"; however, he thought the song to be unoriginal, and unlikely to become a hit.[7] On the other hand, Disc magazine's critic believed the single "should do well". The review praised "Keep Yourself Alive"'s drum solo, as well as its "attractively stilted, vaguely Hendrix-y lead riff".[8] The South Yorkshire Times rated the single as "good"; the newspaper predicted that "[i]f this debut sound from Queen is anything to go by, they should make very interesting listening in the future."[9] In his album review of Queen for Rolling Stone, Gordon Fletcher hailed "Keep Yourself Alive" as "a truly awesome move for the jugular".
    • Відгуки британської музичної преси на сингл були змішаними. New Musical Express похвалила «чисто записану» пісню, а також «[д]оброго співака», і зауважила, що якби Квін «виглядали хоча б наполовину так добре, як вони звучать, то вони могли б бути грандіозними». Оглядач із Melody Maker відчував, що Квін «почали добре важко фазованим гітарним вступом в енергійну до вокальної атаки», але на його думку пісня була неоригінальна, й навряд чи їй судилося стати хітом. З іншого боку критик журналу Disc вважав, що пісня «піде добре». Оглядач хвалив соло ударника в "Keep Yourself Alive", а також непривабливо скований у стилі Гендрікса провідний риф. South Yorkshire Times оцінило сингл як «добрий»; газета пророкувала, що «якщо можна судити по цьому дебютному звучанню Квін, в майбутному їх буде цікаво слухати». В огляді альбому Квін для журналу Rolling Stone, Гордон Флетчер розхвалив "Keep Yourself Alive" як «спраді крутий хід саме в точку (ривок до горла)».
  • Retrospectively, "Keep Yourself Alive" is cited as the highlight of Queen's otherwise inconsistent debut album. Stephen Thomas Erlewine of Allmusic wrote that while Queen "too often . . . plays like a succession of ideas instead of succinct songs", "[t]here is an exception to that rule — the wild, rampaging opener 'Keep Yourself Alive,' one of their very best songs".[11] In 2008, Rolling Stone rated the song 31st on its list of "The 100 Greatest Guitar Songs of All Time". The magazine dubbed "Keep Yourself Alive" as "Brian May's statement of purpose: a phalanx of overdubbed guitars crying out in unison, with rhythm and texture from over-the-top effects.. ..an entire album's worth of riffs crammed into a single song."
    • Ретроспективно відзначається, що "Keep Yourself Alive" була родзинкою в непослідовному в інших відношеннях дебютному альбомі Квін. Стівен Томас Ерлвайн з Allmusic писав, що хоча Квін надто часто... грає наче послідовність ідей, а не чітко визначену пісню, це правило має виняток — дика шалена пісня-відкриття Keep Yourself Alive, одна з найкращих у них. У 2008 році Rolling Stone поставив пісню 31-ою в списку 100 найкращих гітарних пісень усіх часів Журнал назвав "Keep Yourself Alive" програмною заявою Браяна Мея; накладені одна на одну фаланги гітари плакали в унісон, у ритмі й текстурі з ефектом що аж випліскувався... в одну пісню впхали стільки рифів, що вистачило б на альбом.

Альбом Queen[ред. код]

Пане Ігоре! Не сердіться. Подивіться будь ласка ці фрагменти:--Парус (обговорення) 09:25, 13 червня 2018 (UTC)


  • Despite the demo tape's quality, the band received only one offer from a record company – a low bid from Chrysalis Records, which they used to try to entice other companies.
    • Попри якість демо-стрічки гурт отримав лише одну пропозицію від компанії звукозапису – низьку ціну від Chrysalis Records, яку вони використовували для того, щоб підстьобнути інші компанії.

  • They were finally given a break and signed in 1972 by Barry and Norman Sheffield, who ran the successful Trident Studios; however, because the studio was very popular, Queen mainly recorded during the studio's downtime but were given free use of everything after the paying artists had left; including the latest technologies and production team.
    • Нарешті вони пробилися й підписали в 1972-му контракт з Баррі та Норманом Шеффілдами, власниками успішної Trident Studios; однак, через популярність студії, Квін записував здебільшого лише, коли студія не була завантажена, але вони отримували вільний доступ до всього після того, як артисти йшли, включно з останіми новинками техніки й продюсерською групою.

  • The limitations this imposed on them led the band to focus on completing one track at a time, but problems arose almost immediately.
    • Обмеження, які це на них накладало, призвели до того, що гурт зосередився на завершенні одного треку за раз, але майже одразу постали проблеми.

  • During this time, Queen had begun writing material for their next album, but they were disheartened by the current album's delay, feeling they had grown past that stage, even though the record-buying public was just getting wind of them.
    • У той час Квін почали писати матеріал до наступного альбому, та занепали духом через затримку з цим альбомом, відчуваючи, що вони вже пройшли ту стадію, хоча люди, що купують платівки, щойно тільки про них краєм вуха почули.

  • According to what May said in a radio special about their 1977 album, News of the World, he had penned the lyrics thinking of them as ironic and tongue-in-cheek, but their sense was completely changed when Freddie Mercury sang them.
    • За словами Мея на спеціальному випуску радіопередачі News of the World про альбом 1977 ркоу, він налисав слова, думаючи про них як про іронічні, тримаючи дулю в кишені, але сенс слів абсолютно змінився, коли Фредді Меркурі їх проспівав.

  • Mercury might have helped on the musical arrangements based on the fact that (as it has been recalled by former bassists and the band themselves) they were in a more collaborative period in the pre-studio days and he was usually the one getting his way with structural ideas. While it is highly possible that he contributed ideas to the song (the modulation types and the expanded form are closer to his style than to May's), the bottom line is that even in that case Mercury would be more a co-arranger than a co-writer per se (like George Martin on The Beatles' songs).
    • Можливо, що Меркурі допомагав із музичним аранжуванням, з огляду на той факт що (як про це згадують колишні басисти й сам гурт) вони в ті достудійні часи співпрацювали більше, і зазвичай саме він брав гору щодо структури. Попри те, що дуже можливо, що він вніс у пісню свої ідеї (типи модуляції та розширені форми ближчі за стилем до нього, ніж до Мея), головне те, що навіть у цьому разі Меркурі можна вважати радше співаранжувальником, ніж співавтором як таким (як Джордж Мартін у піснях Бітлз).

  • The band played this song as early as 1970, and it was notable as the band's first song Mercury played live on the piano for. Staffell sang it when it was a Smile song, and Mercury tried to sing in the same manner when it became a Queen song.
    • Гурт грав цю пісню уже в 1970-му, й примітно те, що це перша пісня гурту, яку Меркурі грав на фортепіано. Стаффелл співав її, коли вона була піснею Смайл, а Меркурі співав її у тій же манері, коли вона стала піснею Квін.

  • In 1972, Trident Studios signed Queen to a recording contract which limited them to only down-time studio access (when paying artists were not recording) and they began working with Roy Thomas Baker.
    • 1972 року Trident Studios підписали з Квін контракт, що давав гурту в ррозпорядження тільки час затишшя (коли інші артисти не записували), і вони почали працювати з Роєм Томасом Бейкером.

  • The song follows what would become trademark Brian May themes such as coming-of-age, nostalgia over the loss of childhood to the past, and the difficulties of life as an adult.
    • Пісня торкається тем, що стануть фірменними для Браяна Мея — дорослішання, ностальгія за втраченим дитинство, складність дорослого життя.

Альбом Queen — заключні фрагменти[ред. код]

Подивіться, будь ласка, ще оці фрагменти, і статтю буде завершено. Дякую!--Парус (обговорення) 17:37, 13 червня 2018 (UTC)


The solo would not be properly recorded until 1974, for "Brighton Rock" from Sheer Heart Attack. Until this time, and occasionally afterward, the guitar solo would take over the middle of "Son and Daughter" during concerts, allowing the rest of the band a bit of a rest and costume change.

Соло не запишуть як слід до 1974, до "Brighton Rock" з Sheer Heart Attack. Доти, і часом після, гітарне соло брало на себе сердину "Son and Daughter" на концртах, даючи решті гурту час відпочити й переодягнутися в інші костюми.


Unlike other songs from Queen's early period which crept back into circulation in the live set of their 1984-86 tours, such as "Liar", "Keep Yourself Alive", "Seven Seas of Rhye" and "In the Lap of the Gods...Revisited", "Son and Daughter" stayed off the setlists after Queen's hit singles began to dominate their live show. The song is indicative of their very earliest sound, influenced by blues rock and heavy metal.

На відміну від інших пісень раннього періоду Квін, я пробилися в живі постановки турів 1984-86 років, на кшталт "Liar", "Keep Yourself Alive", "Seven Seas of Rhye" та "In the Lap of the Gods...Revisited", "Son and Daughter" випало із постановок після того, як хітові сингли Квін почали домінувати над живими шоу. Пісня має характерне для їхнього дуже раннього періду звучання, в якому відчувається блюзовий рок і важкий метал.


Rolling Stone Magazine wrote, "There's no doubt that this funky, energetic English quartet has all the tools they'll need to lay claim to the Zep's abdicated heavy-metal throne, and beyond that to become a truly influential force in the rock world. Their debut album is superb."[13] The Winnipeg Free Press opined that Queen borrowed from other artists, but also compared it favourably to Led Zeppelin, writing, "the band manages to inject such a fresh, energetic touch to most of it that I don't mind a bit... With its first album, Queen has produced a driving, high energy set which in time may be looked upon with the same reverence Led Zep 1 now receives." Illinois' Daily Herald also commended the record, writing "Good listening is guaranteed in songs like 'Keep Yourself Alive,' 'Great King Rat' and 'Doing All Right'."

Журнал Rolling Stone писав: "Немає жодного сумніву, що цей фанковий, енергійний англійський квартет має усі знаряддя, потрібні для заявки на покинутпй Зеп трон важкого метелу, й понад те, щоб стати по справжному впливовою силою у світі року. Їхній дебютний альбом — супер."[13] The Winnipeg Free Press виразила думку, що Квін започив у інших, утім порівняла їх схвально з Лед Зеппелін: "гурту вдається впорскнути такий свіжий енергійний струмінь у більшіть того всього, що я ніскілечки не заперечую... Своїм першим альбомом Квін видала драйвовий, високоенергійний набір, на який згодом можливо глядітимуть з такою ж шанобливістю, яку отримує тепер Led Zep 1. Іллінойська Daily Herald теж пхвалила запис: "Добре слухання гарантовано в піснях на зразок 'Keep Yourself Alive,' 'Great King Rat' та 'Doing All Right'."


In later years, AllMusic awarded the album three out of five stars, calling it a "patchy but promising debut from a classic rock group". In 1994, Guitarist Magazine ranked Queen the 19th most influential guitar album of all time. The album placed at #54 in NME's "100 Greatest Albums You’ve Never Heard" in 2011. In 2008, Rolling Stone ranked "Keep Yourself Alive" #31 in the "100 Greatest Guitar Songs Of All Time", describing it as "an entire album's worth of riffs crammed into a single song". It has also been cited as heavy metal journalist Martin Popoff's favorite record of all time.

Пізніше, через роки, AllMusic дав альбому три з п'яти зірочок, назвавши його "уривчастий але обіцяючий дебют класичного рок-гурту". 1994 року журнал Guitarist назвав Queen 19-им найвпливовішим гітарним альбомом усіх часів. Альбом поставили номером 54 в списку "100 найвизначніших альбомів, які ви ніколи не слухали" NME 2011 року. 2008 року журнал Rolling Stone поставив "Keep Yourself Alive" на 31 місце в списку "100 найвизначніших гітарних пісень усіх часів", описуючи: "в одну пісню напхано стільки рифів, що вистачило б на цілий альбом". Пісню цитують також як улюблений запис усіх часів журналіста важкого металу Мартіна Попоффа.

Queen II[ред. код]

Пане Ігоре! Мені важко уявите, що би я робив без Вашої допомоги, у нас не було би тієї серії статей про цей легендарний гурт. Подивіться, будь ласка, ці фрагменти.--Парус (обговорення) 17:08, 14 червня 2018 (UTC)


August 1973 found the band back in Trident Studios, now allowed to book proper hours there, with an album under their belts.

Серпень 1973-го застав гурт знову в Trident Studios, тепер їм уже було дозволено резервувати зручний час, у них уже був альбом за поясом.


So, Queen and Baker made sure that "Rhye" began in a way which would grab people. Mythology and art were passions of Mercury's, and Richard Dadd's painting The Fairy Feller's Master-Stroke (which currently hangs in the Tate Gallery) sparked his creativity. This scene from Dadd's imagination was inspired by characters from fairy myths, which in the painting are gathered around the Feller of Trees to watch him crack a walnut for Queen Mab's new carriage.

То ж, Квін та Бейкер забезпечили, що "Rhye" починалася так, що одразу ж полонила людей. Міфологія й мистецтово для Меркурі були палкими захопленнями, а картина Річарда Дедда «Майстерний удар казкового лісоруба» (яка тепер висить у галереї Тейта) дала іскру його креативності Сцена з уяви Дедда мала натжнення в персонажах казкових міфів, які на картині з'юрбилися навколо Дереворуба, щоб почити як він розщеплюватиме горіх для нової карети королеви Меб.


Robin Cable, with whom Mercury had worked during the "I Can Hear Music" session, was recruited to reproduce the Spector production sound for "Funny How Love Is".

Робіна Кейбла, з яким Меркурі працював при запису "I Can Hear Music" мобілізували, щоб відтворити звук Спектор-продакшн у "Funny How Love Is". (я тут не зовсім розумію хто чи що є Спектор)


«Led Zeppelin and The Who are probably in Queen II somewhere, because they were among our favourite groups, but what we are trying to do differently from either of those groups [is] this sort of layered sound. The Who had the open chord guitar sound... but our sound is more based on the overdriven guitar sound.. I also wanted to build up textures behind the main melody lines. We were trying to push studio techniques to a new limit for rock groups – it was fulfilling all our dreams, because we didn't have much opportunity for that on the first album. —Brian May, on Queen II and the band's sound.»

«Led Zeppelin та The Who мабуть у Queen II десь є, бо вони були серед наших улюблених гуртів, але що ми намагалися робити інакше від них обох [це] накладене шарами звучання. The Who мала відкритий звук акустичної гітари.. а основою нашого звучання радше був гітарний овердрайв (надірваність?).. А ще я хотів робудувати текстуру навколо основних ліній мелодії Ми намагалися підняти студійну техніку на нову висоту для рок-гуртів – це було наче усі наші бажання сповнились, бо при роботі над першим альбомом у нас не було такої можливості. —Браян Мей про Queen II та звучання гурту.»


The song also had personal significance for May; he drew inspiration from a fellow student whom he revered and thought represented the idea of the "perfect woman". In a later interview he said, "I remember being totally in love with this girl from biology, and I never ever talked to her...I [was] dared to ask out this girl, and she became a lifelong friend, it's very strange...".

  • Пісня мала також особисте значення для Мея; його натхненням була студентка, яку він обожнював, і яка на його думку відповідала ідеї про «досконалу жінку». У пізніших інтерв'ю він говорив: "Пам'ятаю, що був по вуха закоханий у цію дівчину з біологічного факультету, і ніколи навіть з нею не розмовляв... мене під'южили запросити цю дівчину на побачення, і вона стала другом на все життя, дуже дивно... "

The song features May playing his Hairfred acoustic guitar. The guitar had been given a replacement hardwood bridge, chiselled flat, with a small piece of fret wire placed between it and the strings, which lay gently above. The strings produce the buzzing effect of a sitar.

У пісні Мей грає на акустичній гітарі Hairfred. Гітару оснастили новим містком різьбленим невеличкою дротяною інкрустацією у просторі між містком та струнами, що ніжно лежала зверху. Струни гуділи наче ситар. (Ні, не уявляю, я не знаю як робляться гітари)


The band did not want to record it for their first album, but rather waited until they could have more studio freedom to do it properly.

  • Гурт не хотів записувати її для першого альбому, а волів почекати, доки в них не буде більші студійної свободи і змоги зробити її як слід.

The beginning of the song is the end of the song in reverse including the final gong, which when played backwards at the start of the song, creates the building wave sound.

  • Початок пісні є оберненням її закінчення, вколючно із завершальним гонгом, який, коли його програли задом-наперед на початку пісні, створив ефект розбудови звуку.

Queen II — потрібна ще допомога[ред. код]

Пане Ігоре, подивіться, будь ласка, ще ось ці фрагменти. Вибачте, що багато тексту, але більше нема до кого звернутися--Парус (обговорення) 14:51, 16 червня 2018 (UTC)


The Queen II album cover features a photograph taken by Mick Rock of, according to VH1, "Queen standing in diamond formation, heads tilted back like Easter Island statues" against a black background. The band had hired Rock because they wanted to, in Rock's words, "graft some of [the trademark] decadent 'glam' sensibility" of his work with artists such as David Bowie, Iggy Pop and Lou Reed. Subsequently, the brief the photographer received from Queen was to have a black and white theme for the Queen II artwork. According to Rock, the group were looking to grab people's attention with the cover, especially since their first album had failed to do so; "They realised that if you could catch people's eyes you could get them interested in music." Describing it as a "sort of a knockoff of an old Marlene Dietrich shot", the photographer took inspiration for the cover from a still of the actress from the 1932 film Shanghai Express. "And of course no one was ever more 'glam' than the divine Ms Dietrich", Rock quipped.

На конверті альбому Queen II поміщена фотографія, зроблена Міком Роком, на якій, як розповідає відеокасета "Квін стоять, утворююи ромб, зі схиленими назад головами як статуї з острова Пасхи" на чорному тлі. Гурт найняв Рока бо вони хотіли, як розповідає Рок, "прищепити трошки [фірменної] декадентської гламурної чутливості", яку вони бачили в його роботі з іншими артистами, такими як Девід Боуї, Іггі Поп та Лу Рід. Як наслідок, інструкція, що її фотограф отримав від Квін, була використати чорно-білу тему для оформлення Queen II. За словами Рока, гурт прагнув заполонити конвертом увагу, особливо тому, що перший альбом не зміг цього зробити. "Вони збагрули, що злапавши погляд людини, можна добитися, щоб вона зацікавилась музикою". Описуючи це як "щось на кшталт відштовухування від старої фотографії Марлен Дітріх", фотограф почерпнув натхнення для конверту зі світлини актриси з фільму Шанхайський експрес 1932 року. "І, звісно, ніколи не було нічого гламурнішого, ніж божествення міс Дітріх", жартував Рок.


Although the band almost rejected the photograph because they felt it too pretentious, Rock convinced them otherwise; "It made them look like much bigger a deal than they were at the time, but it was a true reflection of their music."

Хоча гурт ледь не зарубав фото, вважаючи його надто претензійним, Рок переконав їх змінити думку; "Конверт зображав їх типу набагат більшими цабе, ніж вони тоді були, але це було правдивим відображенням їхньої музики".


Queen II received a mixed critical reaction from the contemporary music press. Disc wrote, "The material, performance, recording and even artwork standards are very high." NME opined that the record showcased "all their power and drive, their writing talents, and every quality that makes them unique," while Sounds wrote, "Simply titled Queen II, this album captures them in their finest hours." Rolling Stone, who had highly praised the band's first LP, awarded the album two-and-a-half stars out of five. While the magazine had little enthusiasm for "Side Black", they applauded "Side White", writing that it featured the "saving grace of timely and well-chosen power chords and some rather pretty tunes."

Реакція тогочасної музичної критики на Queen II булла змішаною. Журнал Disc писав: "Матеріал, виконання, запис і навіть ходожне оформлення дуже високого рівня". NME висловив думку, що запис показав "усю силу й весь драв гурту, його талант до написання пісень та усі якості, що роблять його унікальним", тоді як Sounds писав: "Цей альбом просто названий Queen II захопив Квін у найкращу годину". Rolling Stone, що розхвалив першу платівку гурту, дав альбому дві з половиною зірочки з п'яти. Тоді, коли журналу не мав особливого ентузіазму щодо "Side Black", Білій стороні (Side White) вони палодували, написавши, що в ній є "рятівна благодать вчасно виконаних й добре підібраних потужних акордів та кілька доволі гарненьких мелодій".


Melody Maker had little praise for the record, writing, "It's reputed Queen have enjoyed some success in the States, it's currently in the balance whether they'll really break through here. If they do, then I'll have to eat my hat or something. Maybe Queen try too hard, there's no depth of sound or feeling." Record Mirror were also unamused, writing, "This is it, the dregs of glam rock. Weak and over-produced, if this band are our brightest hope for the future, then we are committing rock and roll suicide." Robert Christgau, writing in Creem magazine, derisively referred to it as "wimpoid royaloid heavyoid android void."

Melody Maker не знайшов, чим похвалити запис, написавши: "Кажуть, що Квін мають певний успіх у Штатах, але наразі незрозуміло, чи буде в них тут прорив. Якщо вони проб'ються, то мені доведеться з'їсти капелюха або щось у тому дусі. Можливо вони надто стараються, нема глибини звуку й почуття". Record Mirror теж не сподобалося: "Оце воно, мішура гламурного року. Слабенько й надміру продуковано, якщо цей гурт найкраща наша надія на майбутнє, то ми чинимо самовбивство рок-н-ролу". Роберт Крістго у статті в журналі Creem зневажливо обізвав його "примхивоїдна, роялоїдна, важкоїдна андроїдна пустота".


In 1987, the Post-Tribune ranked Queen II 9th in an article covering "albums that should be in everyone's record collection, but aren't."

У 1987-у Post-Tribune поставили Queen II на 9-е місце в статті з назвою "альбоми, що мали б бути в колекції кожного, але не є".


In 2008, IGN Music named Queen II as one of their "10 Classic Glam Rock Albums", writing, "Queen gave glam a bigger, more anthemic sound with this glittery opus. Combined with Freddie Mercury's underrated keyboard work, Brian May's ringing leads and pristine riffs created a backdrop for songs that were by turns ferocious and elegant."

У 2008-у IGN Music назвав Queen II одним із "10 класичних альбомів гламурного року", пишучи: "Квін дав гламуру масштабніший, більш гімновий звук у цьому іскристому опусі. Разом із недооціненим клавіром Фредді Меркурі, дзвіка пропвідна партія Браяна Мея та свіжі рифи створили тло для пісень, що були жорстко енергійними й елегантними водночас".


Along with the Queen albums Sheer Heart Attack and A Night at the Opera, Queen II is featured in the book 1001 Albums You Must Hear Before You Die, where it is described as "a distinctly dark album" which "displayed their diversity," and contrasted with their later "expansive, stadium-pleasing anthems."

Поряд із альбомами Sheer Heart Attack та A Night at the Opera Queen II фігурує в книзі 1001 альбом, які ви повинні посухати перш, ніж помрете, де його описують як "виразно темний альбом", що відобразив їхню різноманітність і контрастував із пізнішими "дорогими гімнами на вдоволення стадіону".


Queen II — пряма мова[ред. код]

Пане Ігоре! Важко знайти ще одних знавців англійської мови. Вибачте за мою набридливість. Для повного завершення цієї доволі важкої статті необхідний переклад ще оцих фрагментів з прямою мовою.--Парус (обговорення) 04:50, 18 червня 2018 (UTC)


Considering the abuse we've had lately, I'm surprised that the new album has done so well. I suppose it's basically that audiences like the band... we took so much trouble over that album, possibly too much, but when we finished we felt really proud. Immediately it got really bad reviews so I took it home to listen to again and thought "Christ, are they right?" But after hearing it a few weeks later I still like it. I think it's great. We'll stick by it. —Roger Taylor on the critical reaction to Queen II.

Зважаючи на нападки, яких ми останнім часом зазнавали, дивуюся, що новий альбом пішов так добре. Гадаю, суть в тому, що публіці гурт подобається... ми стільки намучилися з тим альбомом, можливо аж надто, але, закінчивши, ми направду почувались гордими. Одразу ж він отримав справді погану критику, тож я взяв його додому, щоб ще раз послухати й подумав: "Боже, вони праві?" Але послухав знову через кілька тижнів — і мені все ще подобається. Думаю, альбом чудовий. Ми за нього триматимемося. —Рождер Тейлор про реакцію критики на Queen II.


(On the concept of Side White and Side Black) Well... that was a concept that we developed at the time... it doesn't have any special meaning. But we were fascinated with these types of things... the wardrobe that we used at the time described it perfectly well... — Freddie Mercury

(Про ідею Білої та Чорної сторони) Гмм.. це була ідея, яку ми тоді розвивали... жодного особливого смислу вона не має. Але речі такого типу нас захоплювали... наші тогочасні костюми відображають це абсолютно. - Фреді Меркурі


The most important thing to me was the Queen II album going into the charts – especially satisfying that, since the first one didn't do so well. It's nice to see some recognition for your work though I don't usually worry too much. Roger tends to worry more about what's happening on that side. — John Deacon

Найважливіше для мене було те, що альбом Queen II потрапив у чарти - це було особливо приємно, бо перший альбом пішов не дуже. Приємно бачити, що твою роботу визнають, хоча зазвичай я не дуже переживаю. Роджер цією стороною справ мартвиться більше.


That's when we first really got into production, and went completely over the top. — Roger Taylor

Це тоді ми вперше влізли в продюсування, і нас абсолютно занесло. — Роджер Тейлор


When Queen II came out it didn't connect with everyone. A lot of people thought we'd forsaken rock music. They said: "Why don't you play things like Liar and Keep Yourself Alive." All we could say was, give it another listen, it's there, but it's all layered, it's a new approach. Nowadays people say: "Why don't you play like Queen II?" A lot of our close fans think that, and I still like that album a lot. It's not perfect, it has the imperfections of youth and the excesses of youth, but I think that was our biggest single step ever. — Brian May

Коли вийшов Queen II, він не всім припав до душі. Чимало людей думало, що ми закинули рок-музику. Говорили: "Чому ви не граєте такі речі як Liar або Keep Yourself Alive?" А ми могли сказати лиш — послухайте ще раз, воно там, але воно все шарами, це новий підхід. Тепер люди кажуть: "Чому ви не граєте як Queen II". Так думають багато наших близьких фанів, і мені той альбом усе ще дуже подобається. Він не досконалий, має недоліки молдості й зловживання молодості, яле, гадаю, то був наш найбільший крок із усіх. — Браян Мей


Питання[ред. код]

Вітаю Дядько Ігор прошу вас залишити ваш голос у "пропоновані зміни" цієї сторінки щодо зміни змісту фотоколлажу задля урівноваження представленості різних сфер діяльності та статей і зменшення надто явного перекосу у бік політиків та чоловіків, тут конкретна пропозиція і чітко буде видно проявив спільноти. Бо в попередніх розділах все туманно, захаращено та завершується порожніми балачками.--Yasnodark (обговорення) 14:13, 18 червня 2018 (UTC)

Sheer Heart Attack[ред. код]

Подивіться, будь ласка, коли буде бажання, ці фрагменти, які не вистачає для завершення статті.--Парус (обговорення) 15:30, 18 червня 2018 (UTC)


Jenny cannot linger because she is afraid her mother will find out "how I spent my holiday", but afterwards "writes a letter every day"; Jimmy, eager on the day, is not so happy with her "nothing can my love erase": now he is the one afraid of discovery by "my lady".

  • Дженні не може баритися, бо боїться, що мама дізнається "як я провела канікули", але потім "пише листа що божий день"; Джиммі, тоді палкий, не дуже радий її "ніщо не може стерти мою любов"; тепер уже він боїться, що "леді довідається".

It grew out of May's experimentation with an Echoplex unit, as he had been attempting to recreate his guitar orchestrations during live performances of Son & Daughter. He had made modifications to the original unit so that he could change the delay times, as he felt that it wasn't the length he needed, and ran each echo through a separate amplifier to avoid interference. The studio version only contains one "main" guitar and one "echoed" guitar for a short section, but live, May would usually split his guitar signal into "main" and two "echoed", with each going to a separate bank of amplifiers.

  • Це виросло з експериментів Мея з вузлом Echoplex, коли він намагався відтворити свою гітарну оркестровку при концертному виконанні Son & Daughter. Він вніс модифікації в оригінальний вузол, щоб можна було міняти час затримки, оскільки відчував, що тривалість йому не годиться, і пропускав кожне ехо через окремий підсилювач аби не було інтерференції. Студійна версія містить тільки одну "основну" гітару і одну гітару-відлуння упродовж короткого відрізку, але наживо Мей зазвичай розділяв сигнал від гітари на основний й дві луни, кожна з яких проходила через окремий підсилювальний блок.

"It really shows off Taylor’s versatility. He nails dozens of kicks throughout this fast and tricky song and proves that he could’ve been a big band drummer or ably fit into any theatrical pit band if Queen hadn’t worked out so well for him. Honky-tonk piano, upright bass, ukulele-banjo, and a smokin’ drummer all add up to a rollicking good time."

  • Це виставляє напоказ різноманітність Тейлора. Він відшпилює десятки трюків упродовж цієї швидкої і непростої пісні й доказує, що міг грати на барабанах у біг-бенді й не був би чужим у будь-якій театральній оркестровій ямі, якби Квін не влаштовував його настільки. Хонкі-тонк піаніно, строгий бас, укелеле-банджо й суперкрутий барабанщик — усе разом сворює пречудову забаву.

(Хонкі-тонк буде зрозуміло? Якщо ні, то можна замінити на щось типу "піаніно з ковбойського салуну").


"She Makes Me (Stormtrooper in Stilettos)" was written and sung by May with him and Deacon playing acoustic guitars. Its finale features what May referred to as "New York nightmare sounds", which include NYC police vehicle sirens and deep-breathing sounds which accompany the closing bars.

  • "She Makes Me (Stormtrooper in Stilettos)" (Вона мене робить (щтурмовик на підборах-щпильках)) була написана й проспівана Меєм, а він та Дікон акомпанували на акустичних гітарах. У фіналі звучить те, що Мей називав "звуками з нью-йоркського кошмару", куди входило завивання сирен нью-йоркських поліційних машин й гучне дихання в останніх тактах.

«The album is very varied, we took it to extreme I suppose, but we are very interested in studio techniques and wanted to use what was available. We learnt a lot about technique while we were making the first two albums. Of course there has been some criticism, and the constructive criticism has been very good for us. But to be frank I'm not that keen on the British music press, and they've been pretty unfair to us. I feel that up and coming journalists, by the large, put themselves above the artists. They've certainly been under a misconception about us. We've been called a supermarket hype. But if you see us up on a stage, that's what we're all about. We are basically a rock band.» — Freddie Mercury

  • Альбом дуже різний, ми довели це до краю, гадаю, ал нас дуже цікавила студійна техніка, й ми хотіли використати все, що могли. Ми багато чого довідалися про техніку, коли працювали над першими двома альбомами. Звісно, не бракувало критики, і конструктивна критика була для нас дуже корисною. Але, щиро кажучи, британська музична критика не викликає у мене ентізіазму, і вони були до нас дуже несправедливими. Думаю, що журналіст, що преться вгору, ставить себе вище від артистів. Вони, без сумніву, мали про нас неправильне враження. Ми — по суті рок-гурт. — Фредді Меркурі

The Winnipeg Free Press commended "Brian May's multi-tracked guitar, Freddie Mercury's stunning vocalising and Roy Thomas Baker's dynamic production work", calling the album "a no-holds barred, full-scale attack on the senses".

  • Winnipeg Free Press хвалила: "Мультитрекова гітара Браяна Мея, разюча вокальна техніка Фредді Меркурі й динамічна продюсерська робота Роя Томаса Бейкера", називаючи альбом "жодного зачитеного трюма, повномасштабна атака на органи чуття".

Rolling Stone wrote, "If it's hard to love, it's hard not to admire: This band is skilled, after all, and it dares". John Mendelsohn was unimpressed, writing, "I hunted all over both sides of this latest album for something, anything, even remotely as magnificent as "Keep Yourself Alive" or "Father to Son", only to end up empty-eared and bawling". As 1974 drew to a close, the album was ranked by Disc as the third best of the year and placed a joint No. 24 of the 60 albums to appear in NME's end-of-year list.

  • Rolling Stone писав: "Якщо його важко полюбити, то важко ним і не захоплюватися: цей гурт зрештою майстрерний і має відвагу. Джон Мендельсон залишився байдужим: "Я із лупою шукав на обох сторонах цього останнього альбому чогось, будь-чого, що б навіть віддалено нагадувало такі чудові твори як "Keep Yourself Alive" або "Father to Son" і залишився з порожніми вухами й риданням". Під кінець 1974-го Disc назвав альбом третім найкращим і поставив його 24 номером у перелік 60 альбомів, що повинні були фігурувати в передноворічному списку NME.

AllMusic later said "the theatricality is now wielded on everyday affairs, which ironically makes them sound larger than life. And this sense of scale, combined with the heavy guitars, pop hooks, and theatrical style, marks the true unveiling of Queen, making Sheer Heart Attack as the moment where they truly came into their own".

  • Пізніше AllMusic говорив: "театральність тепер стала щоденною, що за іронією змушує їх звучати більшими за життя. І це відчуття масштабу разом із важкими гітарами, попсовими штучками й театральним стилем, позначає те, що Квін показали своє справжнє лице, тож Sheer Heart Attack знаменує ту мить, коли вони стали собою."

The BBC wrote, "they stretched contemporary production methods to their very limit with multi-layered vocals and guitars and Freddie's vaudevillian streak finally emerged... this was the album that finally saw Queen find their true voice".

  • BBC писали: "вони до самого краю використали сучасні методи продукування: багаторазове накладення співу та гітар, і тоді нарешті виринув з небуття водевільний чортик Фреді... саме у цьому альбомі Квін нарешті знайшли свій справжній голос"

Квантифікаційний аналіз[ред. код]

Вітаю. Може розширити цю статтю? --Jphwra (обговорення) 19:11, 18 червня 2018 (UTC)

Ні, такий термін мені не зустрічався. У англійців Quantification calculus є перенаправленням на логіку першого порядку. Але я не впевнений, що саме це малося на увазі автором цього стабу. --Дядько Ігор (обговорення) 20:14, 18 червня 2018 (UTC)
Тому і звернувся. Треба порада, його лишати чи вилучати? І він до того ж має посилання на інші статті Вікіпедії дві чи три. --Jphwra (обговорення) 20:16, 18 червня 2018 (UTC)
Немає корисних посилань. Зі статті Квантор в розділі Див. також — це просто притулили, а квантори - це логіка першого порядку, а не те, що там написано. Інші посилання — неосновний простір.--Дядько Ігор (обговорення) 20:22, 18 червня 2018 (UTC)
Я б перенаправив на квантифікацію, а з квантора прибрав. --Дядько Ігор (обговорення) 20:24, 18 червня 2018 (UTC)
YesТак Зроблено --Jphwra (обговорення) 05:37, 19 червня 2018 (UTC)

A Night at the Opera[ред. код]

Добрий вечір! Можете переглянути ці фрагменти, коли буде бажання? Дякую!--Парус (обговорення) 16:14, 20 червня 2018 (UTC)


Though the song never makes direct reference to him, after listening to a playback of the song at Trident Studios during the time of album release, Sheffield was appalled, and sued the band and the record label for defamation, which resulted in an out-of-court settlement, but also confirmed his connection to the song.

  • Хоча ніде в пісні його не згадують напряму, прослухавши її на Trident Studios тоді, коли альбом готувався до виходу в світ, Шеффілд обурився й подав у суд на гурт та на лейбл за дефамацію. У результаті справу уладнали, не доводячи до судового слухання, але це підтвердило, що пісня стосується саме його.

In the Classic Albums documentary about the making of A Night at the Opera, Brian May stated that the band was somewhat taken aback at first by the bitterness of Mercury's lyrics, and described by Mercury as being "so vindictive that he [May] felt bad singing it".

  • У документальному фільмі «Класичні альбоми» про те, як створювалася «Ніч в опері», Браян Мей стверджував, що гурт спочатку дещо вразила гіркота слів Меркурі, й казав що Меркурі був "настільки мстивим, що йому (Мею) було ніяково їх співати".

"Lazing on a Sunday Afternoon" is another song by Mercury. He played piano and performed all of the vocals. The lead vocal was sung in the studio and reproduced through headphones in a tin bucket elsewhere in the studio. A microphone picked up the sound from the bucket, which gives it a hollow "megaphone" sound. The guitar solo is also reported to have been recorded on the vocal track, as there were no more tracks to record on, as explained by producer Roy Thomas Baker during the 'Classic Albums' documentary.

  • "Lazing on a Sunday Afternoon" (Байдикування в неділю пополудні) — ще одна пісня Меркурі. Він грав на фортепіано й виконував увесь вокал. Головна вокальна партія була проспівана в студії і відтворена в навушниках, які поставили у відро, звідки її вже записував мікрофон, і це надало їй глухого мегафонного звучання. Гітарне соло теж, кажуть, було записано на вокальній доріжці, оскільки інших доріжок для запису не було, як пояснював продюсер Рой Томас Бейкер у документальному фільмі "Класичні альбоми".

The song was initially taken as a joke by May, who thought that Taylor was not serious when he heard a demo recording.

  • Мей спочатку сприйняв пісню як жарт — він думав, коли прослухав демо версію, що Тейлор це не всерйоз.

The revving sounds at the conclusion of the song were recorded by Taylor's then current car, an Alfa Romeo. The lyrics were inspired by one of the band's roadies, Johnathan Harris, whose Triumph TR4 was evidently the "love of his life". The song is dedicated to him, the album says: "Dedicated to Johnathan Harris, boy racer to the end".

  • Ревіння двигуна в кінці післі Тейлор записав зі своєї тодішньої машини — Альфа-Ромео. Натхненням для слів був один із дорожників гурту, Джонатан Гарріс, чий Triumph TR4 був, вочевидь, "любов'ю його життя". Пісня присвячена йому — в альбомі мовиться "Присвячується Джонатану Гаррісу, хлопцю-гонщику до кінця".

When it came down to releasing the album's first single, Taylor was so fond of his song that he urged Mercury (author of the first single, "Bohemian Rhapsody") to allow it to be the B-side and reportedly locked himself in a cupboard until Mercury agreed. This decision would later become the cause of much internal friction in the band, in that while it was only the B-side, it generated an equal amount of publishing royalties for Taylor as the main single did for Mercury.

  • Коли дійшло до випуску першого сингла альбому, Тейлор настільки пишався своєю піснею,що вблагав Меркурі (автора першого сингла "Богемської рапсодії"), щоб пісня була на стороні B, і, як кажуть, зачинився в шафі, доки Меркурі не згодився. Це рішення згодом стало причиною чималого внутрішнього тертя в гурті, бо, хоча пісня була тільки на зворотньому боці, вона принесла Тейлору такі ж гонорари від видавців, як Меркурі від головної пісні.

"Sweet Lady" is a distortion-driven fast rocker written by May. The song is an unusual rock style in 3/4-meter (which gives way to 4/4 at the bridge). Taylor remembers it as the most difficult drumming part he ever recorded.

  • "Sweet Lady" — викривлений швидкий рокер, написаний Меєм. Ця пісня має незвичний роковий розмір 3/4 (що переходить в 4/4 у зв'язці). Тейлор пригадує, що партія ударника в ній — найскладніша з усіх, які йому доводилося записувати.

The "tap dance" segment is performed by Mercury and Taylor on the mixing desk with thimbles on their fingers. Mercury plays both grand piano and jangle honky-tonk.

  • Сегмент із чечіткою виконали Меркурі та Мей на пульті змішувача, одягнувши наперстки на пальці. Меркурі грає як на фортепіано, так і на тріскучому салунному піаніно.

The Prophet's Song was composed by May (working title "People of the Earth"). On the show In the Studio with Redbeard, which spotlighted A Night at the Opera, May explained that he wrote the song after a dream he'd had about a great flood while he was recovering from being ill while recording the Sheer Heart Attack album, and is the source of some of the lyrics. He spent several days putting it together, and it includes a vocal canon sung by Mercury. The vocal, and later instrumental canon was produced by early tape delay devices. It is a heavy and dark number with a strong progressive rock influence and challenging lead vocals. At over eight minutes in length, it's also Queen's longest studio song (not counting the untitled instrumental track on "Made in Heaven").

  • Пісню пророка склав Мей (робоча назва "Люди Землі"). В передачі "У студії з Редбердо", яка виставила на світ Ніч в опері, Мей пояснив, що написав пісню після того, як йому приснився великий потоп, коли він одужував під час запису альбому "Sheer Heart Attack", і цей потоп став джерелом частини слів. Він кілька днів складав усе докупи, включнн з вокальним каноном, що його проспівав Меркурі. Вокальний, а пізніше інструментальний канон, було записано з виористанням перших зразків пристрою затримки стрічки. Це важкий і темний номер з сильним впливом прогресивнго року й надскладною основною вокальною партією. Він триває понад 8 хвилин — це також найдовша студійна пісня Квін (не рахуючи безіменну інструментальну доріжку з "Made in Heaven").

Обезрозмірнити?[ред. код]

Тут ви вжили термін обезрозмірнити, а також безрозмірні змінні. Звідки ці терміни. Мені дивно чути префікс обез- зазвичай кажуть зне-. Питання виникло тут. --Igor Yalovecky (обговорення) 10:06, 21 червня 2018 (UTC)

Не знаю звідки. Так говорять у моєму середовищі. Проти «знерозмірити» не заперечую. Знерозмірювання можливий варіант обезрозмірювання. Власне, звучить краще. На що ви збираєтеся замінити слово безрозмірні, не маю гадки. Розмірні величити це ті. що мають розмірність, безрозмірні - просто числа. --Дядько Ігор (обговорення) 14:26, 21 червня 2018 (UTC)
Ось тут Пі-теорема Букінгема я переклав так:
Given a system of n dimensional variables (with physical dimensions) in k fundamental (basis) dimensions, write the dimensional matrix M, whose rows are the fundamental dimensions and whose columns are the dimensions of the variables: the (ij)th entry is the power of the ith fundamental dimension in the jth variable.
Маючи систему з n розмірнісних змінних (з фізичними розмірностями) в k фундаментальних (базисних) розмірностях, запишемо матрицю розмірностей M, чиї рядки це фундаментальні розмірності і чиї стовпчики це розмірності змінних: (ij)-й елемент — це степінь i-ї фундаментальної розмірності в j-й змінній.

Наскільки на вашу думку такий переклад адекватний? Дивіться також: Безрозмірнісна фізична величина і e2u:dimensionless. --Igor Yalovecky (обговорення) 15:22, 21 червня 2018 (UTC)

Цілком правильний і, мабуть, строгий, але важкий для вимови. Зазвичай кажуть розмірна величина, а не розмірністна. --Дядько Ігор (обговорення) 17:00, 21 червня 2018 (UTC)

Питання регбійне[ред. код]

Дядько Ігор, вітаю. У місті Дніпро розпочнеться Чемпіонат Європи з регбі-7[1], не знаєте якого дивізіону і чи є аналогом цього змагання серед чоловіків [en] ?--Yasnodark (обговорення) 15:44, 21 червня 2018 (UTC)

en:Rugby Europe Women's Sevens. Як бачимо, це дивізіон A. Думаю, у хлопців подібна структура. Gran Prix - найвищий рівень, Trophy дещо нижчий. Але це європейські змагання. Цілком можливо, що Англія або Франція виступають другим складом, основний бере участь у світовій серії. І, звісно, це цикл турнірів. Команди збираються на два дні, щоб побігати шалені два тайми по 7 хвилин на гру. Три матчі в підгрупі, потім півфінали й фінали. Є матчі за всі місця - кожна команда грає все. Ніхто не вибуває. Якщо команд 12 то буде матч за 11 місце. Глядачі п'ють пиво цілих два дні. Гра проходить в шаленому темпі - всього сім хвилин на тайм. Потім таке ж забава в іншому місті в іншій країні. Тобто в Дніпрі буде лиш етап. --Дядько Ігор (обговорення) 16:58, 21 червня 2018 (UTC)

Оцінка критиками альбому A Night at the Opera[ред. код]

Пане Ігоре! Довго ламав голову як перекласти правильно ці фрагменти з оцінками критиками альбому, але нічого не вийшло:( Довго відкладав своє прохання до Вас про переклад цих фрагментів, не хотілось Вам знову набридати, шукав інших відомих користувачів-знавців англійської, але багато з них зараз малоактивні. Крім Вас та ще двох користувачів, мені більше нема до кого звернутися. Подивіться, будь ласка, цей текст, коли буде час та наснага.--Парус (обговорення) 05:26, 22 червня 2018 (UTC)


A Night at the Opera was not reviewed by the majority of the UK music magazines when it came out because the band were remixing the album until the last moment, and consequently no preview discs or tapes were sent out to the media before the record was officially released. In Record Mirror & Disc Ray Fox-Cumming attempted to review the album based on a single listening at the playback party held for the press, which he admitted "isn't really enough" to form a proper critical opinion. However, he described his first impressions of "an amazing rush of music with one track running helter-skelter into the next ... The orchestral effects, all done by voices, are dazzling but come and go too quickly to appreciate on a solo listening." Fox-Cumming stated that the album had three highlights — "Death on Two Legs", "The Prophet Song" and "Bohemian Rhapsody" — and only one bad track, "Sweet Lady". He concluded that "as a whole, A Night at the Opera is faster, flashier and more complex than Sheer Heart Attack, but they haven't gone over the top".

  • Більшість британських музичних журналів не помістили критичних оглядів Ночі в опері, бо гурт затягнув ремікшування альбому до останнього, тож не розіслав ні дисків, ні стрічок представникам медіа до офіційного випуску альбому. Рей Фокс-Каммінг спробував дати огляд альбому в журналі Record Mirror & Disc на основі одного прослуховування на вечоринці для преси, чого, як визнає він, «зовсім не досить» для формування критичної думки. Однак, він описав свої перші враження як "чудовий стрімкий потік музики, в якому одна пісня суматошно змінюється іншою... Оркестрові ефекти, усі голосами, приголомшливі, але напливають надто швидко, щоб їх можна було б оцінити після одного прослуховування." Фокс-Каммінг зазначив, що в альбомі виділяються три речі: "Смерть на двох ногах", "Пісня пророка" та "Богемська рапсодія", і що лише один трек поганий — "Солодка леді". Він підсумувавав, що "загалом альбом Night at the Opera швидший, імозантніший й складніший від Sheer Heart Attack, але гурт не занесло."

On its release in the US four months later Kris Nicholson of Rolling Stone said that although they share other heavy metal groups' penchant for "manipulating dynamics", Queen are an elite act in the genre and set themselves apart by incorporating "unlikely effects: acoustic piano, harp, a capella vocals, no synthesisers. Coupled with good songs." Robert Christgau, writing in The Village Voice, felt that the album "doesn't actually botch any of a half-dozen arty-to-heavy 'eclectic' modes ... and achieves a parodic tone often enough to suggest more than meets the ear. Maybe if they come up with a coherent masterwork I'll figure out what that more is." The Winnipeg Free Press wrote: "The group's potential is practically limitless, indicating that Queen is destined to finally take its place among the small handful of truly major acts working in rock today."

  • Коли, через 4 місяці, альбом виходив у США, Кріс Ніколсон із Rolling Stone сказав, що, хоча ім також властива спільна для інших гуртів важкого металу тяга до «маніпулятивної динаміки», Квін у своєму жанрі еліта й поставили себе окремо від інших, залучуючи неочікувані ефекти: акустичний рояль, арфу, акапельний вокал і відсутність синтезаторів, Разом із гарними піснями. Роберт Крістго, пишучи в Village Voice, відчував, що альбом "насправді не паскудить жодної із півдюжини еклектичних мод, в яких змішуєся високохудоджнє й важке... й отримує на виході достатній пародійний тон, щоб відчути, що тут є більше, ніж чує вухо. Можливо, якщо вони зроблять когерентний шедевр, я збагну, що то таке." Winnipeg Free Press писав: Потенціал групи практично безмежний, показуючи так, що Квін судилося врешті-решт зайняти своє місце між невеличкою жменькою справді значних колективів, що працюють в сьогоднішньому року.

In a retrospective review for AllMusic, Stephen Thomas Erlewine called the album "a self-consciously ridiculous and overblown hard rock masterpiece" and "prog rock with a sense of humour as well as dynamics". Erlewine felt that Queen "never bettered their approach anywhere else". Progressive rock historian Stephen Lambe has disputed that the album itself is progressive rock in his book Citizens of Hope and Glory: The Story of Progressive Rock. He wrote: "While far from progressive rock, it was the band's most grandiose and ambitious album yet, full of great songwriting and prog influences." He said the album was "a neat symbol of the furthest reach of the progressive rock movement".

  • У ретроспективному огляді для AllMusic Стівен Томас Ерлвайн назвав альбом "свідомо безглуздим й роздутим шедевром важкого року" та "прог(ресивним) роком із гумором й також динамікою". Ерлвайн відчував, що Квін "ніколи не здійснили свій підхід краще будь-де". Історик прогресивного року Стівен Лем у книзі Citizens of Hope and Glory: The Story of Progressive Rock заперечував, що сам альмом є прогресивним роком. Він писав: "Хоча далеко не прогресивний рок, це був найграндіозніший та найамбіційніший абом гурту на той час, повний чудових пісень та з впивом прогресивноо року". Він говорив, що альбом був "чистим символом найвідаленіших околиць руху прогресивного року".

In 1992 Mojo called the album "an imperial extravaganza, a cornucopia", and Queen "a band of hungrily competitive individualists on a big roll of friendship and delight". In a 2006 review, Paul Rees of Q observed that although A Night at the Opera was "released the same year as both Bowie's arch soul pastiche Young Americans and the sleek art rock of Roxy's Siren, it has rarely been heralded as either. Yet it was, and is, every bit as brash, bold and full of the joys of its own possibilities." Feeling that Queen "never came close to bettering their fourth album", Rees concluded that "later albums would expose the lack of soul at the heart of Queen's music; they were all surface, no feeling. They elected themselves the great entertainers, and this heady rush of experimentation was not to be repeated. But A Night at the Opera remains glorious, monumental. It is British rock's greatest extravagance." In 2007 Chris Jones of BBC Music noted the diverse range of musical styles on the album, saying, "Sheer Heart Attack had hinted at a working knowledge of 19th century parlour balladry, 20s ragtime and Jimi Hendrix. A Night at the Opera was to add opera, trad jazz, heavy metal and more to the mix." He concluded that the album "remains their finest hour"

У 1992 Mojo назвав альбом "імперською (царською) екстраваганзою, рогом достатку", а Квін "гуртом голодних до слави індивідуалістів, готових змагатись один поперед одного, у величній круговерті дружби й втіхи". У огляді 2006 року для Q Пол Різ зуважив, що хоча Ніч в опері вийшла того ж року як архи-соульний пастиш Боуї Young Americans та слизький художній рок альбому Роксі Siren, альбом Квін рідко проголошують одним із цих стилів. Але він був, і є, настільки ж яскравим, сміливим й сповненим радості від власних можливостей. Відчуваючи, що Квін ніколи не наблизилися до створення чогось кращого, ніж четвертий альбом, Різ робить висновок, що "пізніші альбоми виставлять на показ відсутніть душі й серця в музиці Квін; вони будуть тільки шкралушпою, без почуттів. Гурт обрав себе на посаду визначних розважальників, і цей стрімголовий потік експериментування більше не повториться. Але Ніч в опері залишається славетною, монументальною. Це найбільша екставаганза британського року". У 2007-му Кріс Джонс із BBC Music відзначив розмаїття музикальних стилів альбому: "Sheer Heart Attack натякнув на добре знання салонних балад 19 століття, регтайу та Джимі Гендрікса. Ніч в опері додала до цієї суміші оперу, трад(иційний) джаз, важкий метал та багато іншого". Він зробив висновок, що альбом "залишається їхньою найкращою годиною".


A Day at the Races[ред. код]

Подивіться, будь ласка, цей фрагмент. Не знаю як правильно перекласти.--Парус (обговорення) 16:07, 24 червня 2018 (UTC)

  • Q magazine wrote that "the breadth of its ambition remains ever impressive, as do tracks such as May's stomping 'Tie Your Mother Down' and Mercury's baroque one-two, 'Somebody To Love' and 'Good Old-Fashioned Lover Boy'." Ben Sisario, writing in The Rolling Stone Album Guide (2004), found the album "a little too predictable" and called it "a quickie sequel to Opera." Similarly, Aj Ramirez, writing for PopMatters, described the album as "a comparative comedown" and "a good but not stupendous record", while acknowledging the band were "now firmly in command of the mechanics of pop songcraft", which had yielded them more singles than any previous album.
    • Журнал написав, що "ширина (його) амбіції продовжує вражати, як і такі доріжки як 'Tie Your Mother Down' Мея та барочні один-два Меркурі 'Somebody To Love' й 'Good Old-Fashioned Lover Boy'". Бен Сісаріо, пишучи для Путівнкику по альбомах Rolling Stone (2004), розцінив альбом "дещо надто передбачуваним" і назвав його "попішним сиквелом Опери". Аналогічно, Адж Рамімірес, пишучи для PopMatters, охарактеризував альбом як "порівняне пониження" й "непоганий запис, але не ахти", визнаючи водночас, що гурт "тепер уже опанував повністю механіку роблення попсових пісень", що принесло їм більше синглів, ніж попередній альбом.

Jazz (альбом Queen)[ред. код]

Допоможіть, будь ласка, перекласти ці речення:--Парус (обговорення) 07:08, 28 червня 2018 (UTC)

  • Village Voice critic Robert Christgau said the record was not wholly bad, even finding "Bicycle Race" humorous, although he said Queen sounded like the band 10cc "with a spoke, or a pump, up their ass".
    • Критик Роберт Крістго з Village Voice сказав, що запис не цілком поганий, а пісня "Bicycle Race" навіть з гумором, хоча на його думку Квін звучали як гурт 10cc, "якому встромили спицю або насос у задницю".
  • In a similar list of the band's greatest albums, Ultimate Classic Rock placed Jazz in third position. "Whenever discussions take place about Queen’s incredible string of classic albums throughout the late ‘70s," they wrote, "1978’s ‘Jazz’ is the one that often seems to get the shortest shrift, but tucked away behind its unusually nondescript cover art lies one of the band’s finest albums. Never mind the reliable hit single double-whammy provided by ‘Fat Bottomed Girls’ and ‘Bicycle Race,’ ‘Jazz’ is astonishingly deep with underrated Queen gems, ranging from Mercury’s Eastern-spiced wig-out ‘Mustapha,’ to Deacon’s head-banging beast ‘If You Can’t Beat Them, Join Them,’ to Taylor’s infectious disco tune ‘Fun It’."
    • В аналогічному списку найкращих альбомів гурту, журнал Ultimate Classic Rock помістив Джаз на третє місце. "Коли заходила мова про неймовірну череду класичних альбомів Квін кінця 70-х", — писали вони — "Jazz 1978 року здавалося завжди витягав найкоротшу соломинку, але під на диво невиразним конвертом сховався, як під ковдрою, один із найкращих альбомів гурту. Не кажучи вже про надійний сингл із подвійних хітів ‘Fat Bottomed Girls’ та ‘Bicycle Race’, Jazz напрочуд глибокий недооціненими самоцвітами Квін — від приперченої сходом спантеличеної пісні Меркурі ‘Mustapha’ — до чудовиська у стилі хоч головою до муру ‘If You Can’t Beat Them, Join Them’ Дікона — до заразного диско-мотиву Тейлора ‘Fun It’."
  • Rolling Stone subsequently featured it on their list of 10 Classic Albums Rolling Stone Initially Panned, indicating they now regarded the album as a "classic. They poked fun at Marsh's original negative review of the album, quipping, "Sometimes a reviewer just seems to have a really, really low opinion of a band, which seems to be the case with Dave Marsh and Queen."
    • Rolling Stone, як наслідок, помістив його (альбом) у список 10 класичних альбомів Rolling Stone спочатку зарізав, вказуючи, що вони тепер вважають альбом "класичним". Вони взяли на кпини початкову негативну критику Марша, підколюючи: "Іноді критик, схоже, має справді, таки справді, низьку думку про гурт, що, як виглядає, справедливо щодо ставлення Дейва Марша до Квін".
      • А Jealousy?

The Game (альбом Queen)[ред. код]

Вибачте, але знову потрібна Ваша допомога. Не знаю як правильно перекласти ці тексти з прямою мовою.--Парус (обговорення) 16:38, 28 червня 2018 (UTC)


  • In a retrospective review, Allmusic's Stephen Thomas Erlewine said that the album's "disco rock blends" showed a band that has "turned away from rock and toward pop", "turning decidedly, decisively pop, and it's a grand, state-of-the-art circa 1980 pop album that still stands as one of the band's most enjoyable records." Allmusic would go on to name The Game as Queen's best album of the 1980s. Evan Sawdey of PopMatters called The Game a "regular ol' rock album".
    • У ретроспективному огляді Стівен Томас Ерлвайн із Allmusic сказав, що "диско-рокова суміш" альому показала гурт, що "повернув від року до попу, повернув до попу рішуче й безповотно, і саме грандіозний на останньому слові техніки поп-альбом випуску 1980 року досі залишається одним із записів гурту, що приносить найбільше задоволення". Продовжуючи, Allmusic назве The Game Квін найкращим альбомом 1980-х. Івен Содлі з PopMatters назвав The Game "звичайним альбомом старого доброго року".

  • «Yeah, that was when we started trying to get outside what was normal for us. Plus we had a new engineer in Mack and a new environment in Munich. Everything was different. We turned our whole studio technique around in a sense, because Mack had come from a different background from us. We thought there was only one way of doing things, like doing a backing tracks: We would just do it until we got it right. If there were some bits where it speeded up or slowed down, then we would do it again until it was right. We had done some of our old backing tracks so many times, they were too stiff. Mack's first contribution was to say, "Well you don't have to do that. I can drop the whole thing in. If it breaks down after half a minute, then we can edit in and carry on if you just play along with the tempo". We laughed and said "Don't be silly. You can't do that". But in fact, you can. What you gain is the freshness, because often a lot of the backing tracks is first time though. It really helped a lot. There was less guitar on that album, but that's really not going to be the same forever; that was just an experiment.»
    • Так, саме тоді ми стали пробувати те, що виходило для на за рамки звичного. Кріс того, у нас був новий (звуко)інженер в особі Мека та нове середовище в Мюнхені. Усе змінилося. Ми думали, що існує єдиний спосіб щось робити, наприклад, робити мінусівку. Ми просто робили, доки не виходило. Якщо траплялися місце, де тло було надто швидким чи повільним, ми переробляли його, доки все не буде, як треба. Деякі з наших старих мінусівок ми переробляли стільки разів, що вони стали надто жорсткими. Першим внеском Мека були слова: "Ну, вам не треба цього робити. Я вмонтую, щоб лягло. Якщо через півхвилини воно випаде, тоді ми відредагуємо й підемо далі, якщо ви триматиметеся темпу." Ми засміялися й сказали: "Не мели дурниць. Це неможливо зробити". Але насправді, це зробити можна. Виграшем є свіжість, бо часто аато мінусівок — перший пробіг. Це справді дуже допомогло. На тому альбомі було менше гітари, але так не буде завжди; то був тільки експеримент.

Hot Space[ред. код]

Вітаю Вас! Знову потрібна Ваша допомога. Не знаю як правильно перекласти цей фрагмент з прямою мовою.--Парус (обговорення) 14:00, 30 червня 2018 (UTC)


Michael Jackson, who was close friends with the band during the time, later cited Hot Space as an influence for his own album Thriller. In a 2015 interview with Greg Prato of Songfacts, Extreme guitarist Nuno Bettencourt described how Hot Space was an important album for him as a musician. "I think it's interesting because that album taught me two things. It taught me that even if you're in a band as a guitar player, music doesn't have to be driven by guitar - it's about the song, first. But I think the main thing is that Queen actually did an album like that - it was the fans' least favorite, but it was one of my favorites because it took a risk and branched out. All those synth parts they did and horns, I could always hear them with guitar in my head somehow. But quite oddly enough, or coincidentally enough, the title Hot Space is exactly what it meant: it's all the space between the music. That's what makes it funky and that's what makes it have a pocket."

  • Майкл Джексон, який тоді був близьким другом гурту, пізніше посилався на Hot Space, як на альбом що вплинув на його власний Трилер. В інтерв'ю 2015 року з Грегом Прато із журналу Songfacts гітарист гурту Extreme Нуно Беттенкорт описав як Hot Space був для нього важливим як для музиканта. "Думаю, що він цікавий, бо той альбом навчив мене двох речей. Він навчив, що навіть коли ти в гурті граєш на гітарі, гітара не повинна вести музику - на першому місці має бути пісня. Але, гадаю, головне в тому, що Квін таки зробили такий альбом - у фанатів він був найменш улюбленим, але він був одним із улюбллених для мене, бо він пішов на ризик і відійшов з протоптаної стежки. Усі ці уривки з синтезатом, які вони зробили, і ріжки, я якось завжди чув їх із гітарою у голові. Але, на диво, чи випадково, назва Hot Space саме те, що вона означає: це увесь простір між музикою. Саме це робить його фанковим і саме це захоплює." (звісно, варто б знайти слегновіший аналог have a pocket, але я не надумаю зараз)

The Works[ред. код]

Допоможіть, будь ласка переласти ці речення, не знаю як правильно сформулювати.--Парус (обговорення) 11:14, 2 липня 2018 (UTC)


  • Recording commenced at Record Plant Studios in Los Angeles – Queen's first time recording in America – and Musicland Studios in Munich.
    • Запис почався в Record Plant Studios у Лос-Анджелесі - Квін записувалися в Америці вперше - та в Musicland Studios в Мюнхені.

  • While a spring tour of South America had been an early possibility, especially in light of the band's success there two years earlier, equipment and promotional problems brought an end to these plans.
    • Тоді як весняний тур Південною Америкою спочатку розглядався як можливий варіант, особливо з огляду на успіх гурту в тих краях два роки тому, проблеми з устаткуванням та рекламою поклали край цим планам.

The Works — 2 звернення[ред. код]

Виникли проблеми з перекладом цього фрагменту, є незрозумілі слововирази. Подивіться, будь ласка.--Парус (обговорення) 13:45, 2 липня 2018 (UTC)


The fifth track on The Works, "Machines (Or 'Back to Humans')", came about as an idea by Taylor, and May collaborated with him and finished it. Producer Reinhold Mack programmed the synth-"demolition" using a Fairlight CMI II Sampler, and the song is sung as a duet between a double-tracked Mercury (singing in harmony with himself), and a robotic Taylor (using a Roland VP330 Vocoder). The instrumental remix of the song samples parts of "Ogre Battle" from Queen's second album Queen II, "Flash" and Larry Lurex's "Goin' Back" (in fact Queen (without Deacon) under a pseudonym). This song, along with "Radio Ga Ga" are some of the heaviest uses of electronics on the album.

П'ятий трек альбому The Works "Machines (Or 'Back to Humans')" виник на основі ідеї, що стукнула в голову Тейлору, а Мей допоміг її завершити. Продюсер Рейнгольд Мак запрограмував на синтезаторі Fairlight CMI II Sampler "знищення", і пісня співається як дует між двома доріжками Меркурі (він співає в гармонії з собою) та роботоподібним Тейлором (він використовує Roland VP330 Vocoder). Інструментальний ремікс пісні використосує уривкки з пісні "Ogre Battle", записаної для другого альбому Квін Queen II, пісні "Flash" та пісні Ларрі Люрекса "Goin' Back" (насправдуі це Квін без Дікона під псевдонімом). Ця пісня, поряд із "Radio Ga Ga" належить до тих на альбомі, що використовують електроніку найбільше.


Mercury commented that 'Everybody ran into their frocks'. Deacon, the song's author, insisted he didn't want a guitar solo on the track so a synth solo was played by Mandel – live, however, May played the solo on guitar.

Меркурі прокоментував "Кожен тягнув ковдру на себе". Дікон, автор пісні, наполягав на тому, що він не хоче гітарного соло на платівці, тож Мендель зіграв соло на синтезаторі – але в концертах Мей грав соло на гітарі.


The Works — 3 звернення[ред. код]

Пане Ігоре, цього тексту не вистачає для завершення статті. Вибачте, що я виклав багато тексту, але стаття для мене виявилася доволі важкуватою, вона якось написана не зовсім зрозуміло. --Парус (обговорення) 16:26, 2 липня 2018 (UTC)


"Hammer to Fall", the eighth song, is May's other rock song on the album. Live versions were considerably faster and he sang it in his solo tours as well. Synths are played by Mandel and most of vocal harmonies were recorded by May himself, particularly in the bridge (save for "oh no" which is Taylor). The song harks back to the Queen of old, with a song being built around a hard angular and muscular riff. The song features Mercury on lead vocals, doing a call and response with May, who sings the chorus. The song's music video directed by David Mallet, contains footage of a performance of the song in Brussels. "Hammer to Fall" was a concert favourite, and was the third song the band performed at Live Aid in 1985. The song also features in both the setlist of the band's Works Tour and Magic Tour in 1986.

  • "Hammer to Fall", восьма пісня, є ще одним роковим твором Мея на альбомі. Живі верссії значно швидші, у своїх сольних турах він теж їх співав. На синтезаторах грав Мендел, а більшість вокальних гармоній Мей записав сам, особливо зв'язку (крім "oh no" — це Тейлор). Пісня нагадує старий Квін, вона збудована навколо важкого кутистого й м'язистого рифу. У пісні фігурує Меркурі з основним вокалом, вони з Меєм обмінюються кличами й відгуками. Мей співає партію хору. Музичне відео пісні, поставлене Девідом Меллетом, містить кадри з виконанням пісні в Брюсселі. "Hammer to Fall" йшла на концертах на ура. Її гурт виконував третьою в концерті Live Aid 1985 року. Пісня фігурувала також як у програмі Works Tour гурту, так і в програмі Magic Tour 1986 року.

Believed to originate from the Works sessions, this is a fast-paced track dominated by the piano and drums. Only a low-quality demo version exists, and very little is known about the track. It is little over a minute long. At the end of the track, Mercury can be heard to say: "very good, ha, ha. It's gotta go somewhere, but it just, er, wasn't"; the rest of the dialogue is inaudible.

  • У цьому швидкому записі, що, як думають, народився під час запису Works, домінують піаніно та ударні. Існує тільки демо-версія низької якості, і про запис відомо мало. Він триває ледь більше хвилини. В кінці треку можна почути, як Меркурі каже: "дуже добре, ха ха. Воно має кудись піти, але воно ... е-е... не". Решту розмови розібрати неможливо.

When Queen wanted to write a Christmas single in 1984, Roger wrote the basics of "Thank God It's Christmas" while Brian wrote "I Dream of Christmas". The group then had to choose between the two, and opted for "Thank God It's Christmas", which Brian and Roger then wrote together. It is rumored that "I Dream Of Christmas" was recorded by the band, though nothing has ever been confirmed. Brian later worked on "I Dream Of Christmas" with his future wife Anita Dobson, which was released as a single in 1988 and also features John Deacon.

  • Коли Квін у 1984-му захотіли написаи різдв'яну пісню, Роджер написав основу для "Thank God It's Christmas", тоді як Браян напивав "I Dream of Christmas". Гурту довелося вибирати між ними, і вони обрали "Thank God It's Christmas", яку Браян та Роджер дописали разом. Ходять чутки, що гурт записав "I Dream of Christmas", хоча жодного підтвердження не існує. Браян потім працював над "I Dream of Christmas" з майбутньою дружиною Анітою Добсон, і пісня вийшла синглом у 1988 році. У ній фігурує також Джон Дікон.

Written by May some time in 1981, the song was recorded during the album sessions but never made it onto the final cut. it was instead used as the b-side to the single release of "Radio Ga Ga".

  • Написану Меєм десь у 1981-му, пісню записали під час роботи над альбомом, але вона не пройшла в остаточний варіант. Натомість її використали на зворотній стороні синглу "Radio Ga Ga".

Written by May, this song went through several rewrites and re-recordings before it was left unfinished and subsequently recorded by Anita Dobson, featuring May, for her 1988 album 'Talking of Love'. In 2014, the band released a completed version of the song which features elements from a number of Queen demos of the track, with new backing vocals from Brian and Roger, and new guitars from Brian on the album Queen Forever.

  • Цю пісню. написану Меєм, кілька разів переписували й перезаписували, перш ніж закинути незавершеною і записаною пізніше Анітою Добсон, з у частю Мея, для альбому 'Talking of Love'. У 2014-му гурт видав закінчену версію пісні в альбомі Queen Forever, де фігурують уривки з кількох демо Квін, з новим фоновим вокалом Браяна та Роджера та новими гітарами Браяна.

Believed to originate from the Works sessions, this is an alternative piano version of "Back to Storm". Nothing else is known about the track.

  • Як думають, ця альтернативна фортепіанна версія "Back to Storm" народилася під час роботи над Works. Більше нічого про трек не відомо.

Written by Mercury, this song was originally recorded by Mercury and Michael Jackson before being re-recorded by Queen in 1981 for their Hot Space album. The track was then going to be recorded to close The Works before Mercury and May wrote "Is This the World We Created...?". It was ultimately recorded as a solo track by Mercury and released on his 1985 solo album Mr. Bad Guy. In 2014, a reworked Queen version with Mercury and Jackson duetting was released on the album Queen Forever.

  • Цю, написану Меркурі пісню, спочатку Меркурі записав із Майклом Джексоном, але пізніше її Квін перезаписали її в 19981 році для альбому Hot Space. Тоді пісню збиралися записати як завершальну пісню в The Works, але потім Меркуру та Мей написали "Is This the World We Created...?". Врешті-решт Меркурі записав пісню сольним треком й випустив у сольному альбомі Mr. Bad Guy. У 2014-му перероблена версія з дуетом Меркурі та Джексона було випущено в альбомі Queen Forever.

Most critics gave The Works a generally positive review, seeing it as a return to form for Queen, with Rolling Stone's Parke Puterbaugh describing it as their "first real album in some time" and "a royal feast of hard rock".- Sandy Robertson, in a 3-star review, wrote "This time around, Queen have played it safe." In a retrospective review, Greg Pato of AllMusic felt that "while the songwriting had definitely improved on the resulting The Works in 1984, the album sonically lacked the punch of such earlier releases as News of the World and The Game".

  • Більшість критиків дали The Works загалом позитивну критику, побачивши в ньому повернення Квін до форми. Парк Путербо з Rolling Stone описав її як "перший справжній альбом віддавна" та "королівську учту важкого року". Сенді Робертсомн в тризірковій рецензії напсав "Цього разу Квін зіграли надійно". У ретроспективному огляді Грег Плато з AllMusic відував, що "хоча написання пісень безумовно покращилося в альбомі The Works в 1984-му, альбому бракує у сенсі звуку тієї родзинки, яка чулася в раніших творах, таких як News of the World та The Game".

A Kind of Magic[ред. код]

Вітаю Вас! Подивіться, будь ласка, коли буде час. Цих фрагментів не вистачає для завершення статті.--Парус (обговорення) 17:14, 3 липня 2018 (UTC)


All four band members were credited as songwriters, however Roger Taylor stated in an interview with Australian TV that originally it had been his song, with serious lyrics about men like Martin Luther King, but joked that "that rotter Freddie" had changed all his lyrics with additions like "one shrimp, one prawn, one clam, one chicken", and even name-checking John Deacon.

  • Авторами пісні названо усіх чотирьох членів гурту, втім Роджер Тейлор стверджував в інтерв'ю австраліському телебаченню, що спочатку пісня була його, з серйозними словами про таких людей як Мартін Лютер Кінг, але пожартував, що "той смердюк Фредді" замінив усі його слова, додавши "one shrimp, one prawn, one clam, one chicken" (один рачок, одна креветка, одне курча) і навіть всунув туди Джона Дікона.

The heavier, rockier alternate version, also making its official debut on the 2011 Universal bonus EP, played during the end credits of Highlander.

  • Важча, роковіша альтернативна версія, що теж дебютувала на бонусній платівці Universal 2011 року, збучала в кінці фільму Highlander, коли йшли кадри із іменами творців.

It serves as somewhat of a "love theme" of Highlander, as it adds to the sub-plot of the movie (in the film, Mercury sings the first verse as well, unlike the album version, which has May singing first)

  • Вона служить чимось на кшталт «теми кохання» в Highlander'і, вводячи в фільм додатковий сюжет (у фільмі Меркурі співає першиц куплет на відміну від альбому, в якому початкові слова співає Мей)

"Princes of the Universe" is the film's theme song and the only song on the album for which Mercury received sole credit.

  • "Princes of the Universe" є лейтмотивом фільму. Це єдина пісня альбому, автором якої записано тільки Меркурі.

Rolling Stone described the album as "heavy plastic", concluding, "This band might as well put some pomp back in its rock. Its members are never going to make it as dignified elder statesmen."

  • Rolling Stone назвав альбом "важкою пластмасою" і зробив висновок: "Цей гурт міг би вставити у свій рок трошки помпи. Його члени ніколи не виростуть до статечних старих урядовців."

People Weekly wrote, "There's hardly a personal expression, let alone an intimate one, in this album... The group can be dazzling. In this case they're just overbearing."

  • People Weekly написав: "Навряд чи в цьому альбомі знайдеться хоча б якесь вираження особистоссті, не кажучи вже про глибоке... Цей гурт може приголомшувати. Цього разу вони тільки бундючаться."

Kerrang!'s Paul Henderson wondered "how much of the album is the 'real' Queen and how much is the result of the costraints/musical slant imposed upon them by writing material to go with a movie", concluding that "only a band of Queen's stature (...) could put out an album of such diverse songs without disappointing a sizeable portion of their fans".

  • Пол Гендерсон із Kerrang! задавався питанням "наскільки цей альбом справжній Квін, а наскільки він є результатом обмежень/музичних нав'язувань, накладених на них тією обставиною, що вони пишуть для кіно", і зробив висновок, що "лише гурт величини Квін (...) міг видати альбом настільки різних пісень, не розчарувавши значну частку своїх фанів."

The Miracle[ред. код]

Добрий вечір. Пане Ігоре, вибачте, що я зловживаю Вашим терпінням, але скоро я залишу Вас у спокої, бо залишився цей та ще два альбоми. Чи не могли би Ви подивитися ці абзаци з відгуками критиків про альбом? Мені не все в них зрозуміло.--Парус (обговорення) 18:36, 5 липня 2018 (UTC)


The Sun-Sentinel wrote "With Freddie Mercury in vintage light-operatic form, here's an album (like so many of Queen's others) that should be used as a pop music how-to for aspirants. Combining the forces of rock, pop, metal, clever melodies and cunning stylisations, The Miracle never lets down. From one track to the next there is, as usual, no telling which way this band will go, affording even the most jaded ear a challenge."

  • Sun-Sentinel писала: "Із Фредді Меркурі в класичному стилі легкої опери, це той альбом (як і багато інших альомів Квін), на якому поп-музиканти, що плекають сподівання, повинні навчатися як треба робити. Об'єднуючи силу року, попу, металу, винахідливі мелодії та хитромудру стилізацію, The Miracle ніколи не зраджує слухача. Як зазвичай, слухаючи пісню за піснею, неможливо передбачити, яким буде наступний крок гурту, що кидає виклик навіть найбільш пересиченому вухові."

Newsday (Melville, NY) wrote "On The Miracle, Mercury's voice is steady and solid, May's runs are as flashy and supple as ever. Most of the 10 songs, written collaboratively by the four members, stick pretty much to the band's formula of mini-suites: edgy pop with tempos that change half-way into the number and some delicious hooks."

  • Newsday (Мелвілл, штат Нью-Йорк) писала: "У The Miracle голос Меркурі твердий та міцний, пасажі Мея як завжди яскраві та гручкі. Більшість із 10 пісень, написаній спільно чотирма члена гурту, доволі добре вписуються в формулу міні-сюїт: гострий поп зі зміною темпу посеред пісні й смачнющі зачіпки" (тут термінологія, з якою я незнайомий)


Rolling Stone stated "The band hasn't been so bogged down by synthesisers and pinging drum machines since Hot Space. The Miracle is a showcase for Freddie Mercury and his love of sweeping, quasi-operatic vocals. And indeed, Mercury – especially on the title track – has never sounded better. One of his strengths is his ability to take even the schlockiest material and make it his own, and that gift comes in handy on The Miracle. Brian May is still in fighting trim, too – when you can hear him. May's role on The Miracle is, for the most part, limited to a quick, typically brilliant solo here and there. As a result, the album lacks the sense of dynamics that marked most of Queen's early work. Only on a few tracks ("Khashoggi's Ship" and "Was It All Worth It") does May really let it rip, and when he does, it's like the old Queen peeping out for just a moment and then turning tail. At least The Miracle offers little snippets of Queen's former majesty."

  • Rolling Stone константував: "Гурт не загрузав так в синтезаторах та в бумканні драм-машин із часів Hot Space. The Miracle — спектакль Меркурі з його любов'ю до грандіозного квазі-оперноого вокалу. Справді, Меркурі, особливо в пісні, що дала назву альбму, ніколи не звучав краще. Одна з його сильних сторін — уміння взяти найпаскудніший матеріал і зробити його своїм, і цей дар стає в пригоді в The Miracle. Браян Мей усе ще в бойовій формі також — якщо ви можете його почути. Роль Мея в The Miracle здебільшого зводиться до спорадичних швидких, типово віртуозних, соло. Як наслідок альбому бракує того відчуття динаміки, яким вирізнялися ранні роботи Квін. Тільки кілька пісень ("Khashoggi's Ship" та "Was It All Worth It") дозволяють Мею розійтися, і коли він він це робить, то виникає враження наче старий Квін визирнув на хвильку, а потім підібгав хвіст. Принаймні Мей продукує крихточки колишньої величі Квін".

Allmusic stated "The Miracle packs quite a sonic punch, recalling the rich sounds of their past classics (1976's A Day at the Races, etc.). Split 50/50 between pop and heavy rock, the album was another global smash. Along with The Game, The Miracle is Queen's strongest album of the '80s.

Allmusic константував: "The Miracle спаковує докупи непересічний звуковий удар, що нагадує багате звучання колишньої класики гурту (A Day at the Races 1976 року тощо). Поділившись 50 на 50 між попсою та важким роком, альбом став ще одни глобальним успіхом. Поряд із альбомом The Game The Miracle найсильніший альбом 80-х".

Innuendo[ред. код]

Вітаю! Допоможіть, будь ласка, завершити статтю, переклавши ці фрагменти. Дякую!--Парус (обговорення) 17:12, 7 липня 2018 (UTC)


"Headlong" came from May at the studio they'd got in Switzerland. He recorded it for the solo album he was doing at the same time, but after hearing Mercury sing it, decided it worked better as a Queen song.

  • "Headlong" — пісня Мея, яку він створив на студії, яку вони обладнали її в Швейцарії. Він записав її на сольному альбомі, який він тоді робив, але почувши, як Мерурі її співає, він вирішив, що для Квін вона підходить краще.

May has stated in an interview, that most of the original demo is in the recording, making the song "Impossible to mix".

  • Мей стверджував в інтерв'ю, що більша частина початкової демо-версії потрапила на платівку, тож "її стало неможливо мікшувати".

The fly-away rocker "The Hitman" was started by Mercury as well. The original version was apparently on keyboards and in a different key. May took Mercury's riff (not un-common), changed the key and recorded a demo of the heavy version. Deacon then re-arranged the structure and they all filled the gaps in lyrics and recorded it. All of the backing vocals were done by May. The demo version is sung by May, with Mercury making spoken comments (like "Bite the bullet baby!"). The finished product features Mercury's vocals peaking at an E5.

  • Супершвидку рокову пісню "The Hitman" теж почав Меркурі. Початкова версія була, вочевидь, створена клавішних й у іншому ключі Мей узяв риф Меркурі (це не дивина), змінив ключ й записав демо важкої версії. Далі Дікон переаранжував структуру, й вони разом заповнили прогалини в словах і записали пісню. Увесь фоновий спів виконав Мей. Демо-версію проспівав Мей, а Меркурі добавляв словами (на кшталт "Bite the bullet baby!" (Вкуси кулю, лялечко!)). У закінченому продукті вокал Меркурі сягає ноти Е5 (мі 5 октави).

"Bijou" was an idea Mercury and May had of making a song "inside-out" (having guitar doing the verses and the vocal doing the break). Mercury put the chords, title and lyrics, and the two of them worked on the guitar parts. Mercury sang the first line and then May transferred the melody to his Red Special. The song was finished without any input from Taylor or Deacon. The idea was not new and already used by Yes on their song "Soon". May later credited Jeff Beck's 1989 song "Where Were You" as the inspiration for 'Bijou'. In 2008, Queen + Paul Rodgers performed this song in their shows of the Rock the Cosmos Tour by May playing the verse live and then having Mercury's studio vocals play while a screen showed footage from the band's famous Wembley concert in 1986, with the visuals put in sync with the tape.

  • "Bijou" була створена на ідеї Меркурі та Мея зробити пісню навиворіт (щоб гітара співала, а вокал вклинювався в паузах). Меркурі придумав акорди, назву й слова, а тоді обоє працювали над партією гітари Меркурі проспівав перший рядок, і Мей переніс мелодію на свою Red Special. Пісню було закінчено без жодного внеску Тейлора чи Дікона. Ідея не була новою, і гурт Yes уже використовував її в пісні "Soon". Пізніше Мей називав пісню 1989 року "Where Were You" Джеффа Бека джерелом натхненння для "Bijou". У 2008-му Квін + Пол Роджерс виконували пісню в коцертах туру «Рок та космос» — Мей грав гітарну частину наживо, а потім вмикали студійний вокал Меркурі, а на екрані йшли кадри зі знаменитого концерту гурту на Вемблі 1986 року, відеоряд було синхронізовано зі стрічкою.

Made in Heaven — останній альбом Queen[ред. код]

Вітаю. Працюю над останньою статтею про студійні альбоми Queen. Подивіться, будь ласка, якщо буде час, ось цей фрагмент.--Парус (обговорення) 16:45, 9 липня 2018 (UTC)


The Guardian stated: "When a band have the controls permanently set at full-tilt, as Queen did, burn-out is inevitable, for the listener, if not for the band. When we eventually reach the drum-crashing finale, "It's a Beautiful Day", which kicks in with Mercury's umpteenth randy-rottweiler howl, it feels as if far more than 70 minutes has passed. That's where the aforesaid lyrics save the day. Predominantly written by Mercury, they are effectively farewell notes. He poured out his heart, and his words have a throat-aching poignance. Even the record's opening verse assumes a painful significance."

  • The Guardian константувала "Коли гурт виставляє усі ручки управління на повний газ, як це робив Квін, перегорання неминуче, для слухача, якщо не для гурту. Коли ми врешті-врешт доходимо до фіналу, в якому барабани розлітаються вдрузки, "It's a Beautiful Day", де Фредді завиває ашнадцятий раз як хтивий ротвейлер, відчувається, що минуло більше ніж 70 хвилин. Саме тут виручають згадані раніше слова. Написані здебільшого Фредді, вони є прощальними. Він виливає серце, і від його слів щипає в горлі. Навіть слова,, якими починається альбом, набирають болісної важливості."

Made in Heaven[ред. код]

Вітаю. Пане Ігоре, вибачте, що знову Вас турбую. З цими фрагменти тексту, необхідними для остаточного завершення статті, я звертався за допомогою у перекладі до користувачки UaMarianne, але вона зараз неактивна у Вікіпедії. Поки що мені більше немає до кого звернутися. Чи не могли би Ви це перекласти? Дякую.--Парус (обговорення) 13:41, 10 липня 2018 (UTC)


«By the time we were recording these other tracks after Innuendo, we had had the discussions and we knew that we were totally on borrowed time because Freddie had been told that he would not make it to that point. I think our plan was to go in there whenever Freddie felt well enough, just to make as much use of him as much as possible, we basically lived in the studio for a while and when he would call and say, 'I can come in for a few hours', our plan was to just make as much use of him as we could, you know he told us, 'Get me to sing anything, write me anything and I will sing it and I will leave you as much as I possibly can.'»

  • На час, коли ми робили ці інші записи після Innuendo, ми багато говорили між собою, і знали, що ми абсолютно на позиченому часі, бо Фредді сказали, що він не дотягне [до завершення]. Гадаю, наш план був приходити, коли Фредді почувався доволі непогано, просто для того, щоб використати його наскільки можливо, ми практично жили в студії якийсь час, і коли він дзвонив і казав: "Я можу прийти на кілька годин", наш план був використати його якомога більше, знаєте, він нам говорив: "Дайте мені щось проспівати, напишіть мені щось, і я залишу вам стільки, скільки зможу".

After Mercury's death, the band returned to the studio in 1993 to begin work finishing the tracks. May has described in interviews that Taylor and Deacon had begun some work in 1992, while May was on tour promoting his Back to the Light album. Upon his return in 1993, May felt they were not on the right path with the music and that they more or less started from scratch with the three of them working together with producer David Richards.

  • Після смерті Меркурі в 1993 році гурт повернувся в студію, щоб завершити роботу над записами. Мей розповідав в інтерв'ю, що Тейлор та Дікон уже щось зробили в 1992-му, коли Мей був на рекламному турі альбому Back to the Light. Повернувшись у 1993-му, Мей відчув що вони не на правильному шляху з музикою, і вони почали більш-менш наново. Їхній трійці допомагав продюсер Девід Річардс.

With less than an album's worth to work with, the band decided to revisit previously recorded material. The band did not discuss whether Mercury had any input before his death regarding which songs might be considered. The idea was to take existing songs on which Mercury sang and rework them as Queen songs.

  • На альбом напрацьованого не вистачало, тому гурт вирішив повернутися до матеріалу, записаного раніше. Гурт не розповідає, чи Меркурі мав певну думку до своєї смерті щодо пісень, які треба було б взяти до розгляду. Ідея була — взяти пісні, які співав Меркурі й переробити їх як пісні Квін.

"Heaven for Everyone" was a track Taylor wrote and tried out with Queen in 1987, although according to some sources it was written with Joan Armatrading in mind to sing it.

  • "Heaven for Everyone" написав Тейлор й пробував із Квін у 1987-му, хоча, за де деякими джерелами, пісню було написано з ідеєю, що її співатими Джоан Арматрейдінг.

The style of the song is reminiscent of their 1982 album Hot Space, and a comment over that featured on their Greatest Hits III album.

  • Стиль цієї пісні нагадує про альбом 1982 року Hot Space, і в їхньому альбомі Greatest Hits III про це згадується.

Recorded months before Mercury's death, it is the only song in Queen's history to have been recorded and released with Mercury conducting the vocals prior to music being completed.

  • Пісню було записано за декілька місяців перед смертю Меркурі, вона — єдина пісня в істораї Квін, записана й випущена, в якій вокал Меркурі передував завершенню створення супровідної музики.

The LP (vinyl) edition of the album has only the first few seconds, which run into the run-off of the groove on the record, which actually means that if a listener has a record player which does not have an automatic stop activated at this point, it will play indefinitely, consisting only of the few seconds looped over constantly.

  • LP платівка (вініл) альбому має особливість — через кілька секунд, вона голка потрапляє на борозенку й зривається, як наслідок, якщо слухач не має програвача, який автоматично зупиняється в такому разі, платівка зациклюється й грає безперервно, повторюючи кілка перших секунд.

Track 13 created a good deal of surprise and confusion among fans, given its ambient musical nature and its sheer length, neither of which have much precedent in Queen's catalogue (the longest of Queen's prior songs, "The Prophet's Song" from A Night at the Opera, running a mere 8:20). The album's last listed track (all formats) is track 11: "It's a Beautiful Day (Reprise)". After, Freddie Mercury is heard loudly saying "Yeah", which at four seconds long comprises the entire Track 12. Fans took to calling this track by that monosyllabic name. The ambient music underneath this track continues into Track 13, which ebbs and flows for another 22:32, and ends with Mercury calling out "Fab!"

  • Доріжка 13 добряче здивувала й збила з пантелику фанів, зважаючи на фоновий стиль музики й довжину, чого ніколи не було серед записів Квін (найдовша попередня пісня Квін "The Prophet's Song" зі сторони А Ночі в опері триває тільки 8:20). Останній запис Квін (у всіх форматах) — доріжка 11 "It's a Beautiful Day (Reprise)". Після цього чути як Фредді Меркурі голосно каже: "Yeah", що заповнює всі 4 секунди доріжки 12. Фани стали називати цю доріжку цим односкадовим словом. Фонова музики із цієї доріжки переходить на доріжку 13, триваючи неперерним потоком ще 22:32, а на закінчення Фредді каже: "Fab!" (скорочено від fabulous — чудово, прегарно, приголомшливо, казково — кожен розуміє як хоче).

Порушення авторських прав у статті Нелипівці[ред. код]

Дякуємо, що Ви зробили свій внесок у статтю Нелипівці, але, на жаль, ми не можемо його прийняти, оскільки цей текст захищений авторськими правами і скопійований без змін із таких джерел: https://www.slideshare.net/aleks-maz2/ss-77537199. Як явне порушення авторських прав ми змушені вилучити Ваш внесок у статтю Нелипівці.

Надалі пропонується:

  • якщо Ви маєте дозвіл від власника авторських прав на вільне поширення матеріалу з зазначеного джерела на умовах ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike, Ви повинні оформити дозвіл системи OTRS.
  • якщо Ви автор матеріалу у зазначеному джерелі, але розмістили цей матеріал на власному веб-сайті раніше, то просто розмістіть на сайті наприкінці сторінки повідомлення «Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike», після чого можете сміливо подавати заявку на відновлення статті Нелипівці, і її буде відновлено.
  • Ви також можете переписати зміст чужого тексту своїми словами й дати посилання на сайт із докладнішим описом. --Qundti (обговорення) 10:56, 15 липня 2018 (UTC).
  • [1]