Тувинці

Тувинці
Файл:Tsengel Tuvan.jpg Стара тувинка-ценгелка з онукою
Кількість	понад 300 тис. чол.
Ареал	Росія: Республіка Тива (Тува)
Близькі до:	народи уйгурської підгрупи тюркських народів, тюркські народи
Мова	тувинська мова, частково російська мова і монгольська мова (у південних тувинців)
Релігія	буддисти (ламаїзм), традиційні вірування шаманізм

Тувинці (самоназва тива кіжи, застарілі назви — урянхайці, сойони, сойоти) — тюркський народ, один з корінних народів Саяно-Алтайського нагір'я. Основне населення Республіки Тива (РФ). Столиця Тиви місто Кизил — географічний центр Азії. Чисельність в світі — понад 300 тис. чоловік (2005), з них понад 2/3 у РФ, також у Китаї та Монголії (понад 20 тис. чоловік). Найбільшою етнічною групою тувинців Монголії є ценгельці.

За релігією тувинці - буддисти та прибічники традиційних культів (шаманізм). Серед тувинців нема однорідності, західні групи зберігають більше тюркських ознак, східним тувинцям, зокрема тоджинцям (інколи розглядаються як окремий народ, субетнічна група тувинців, тощо) притаманні риси монгольських народів.

Історія

Етногенез тувинців виглядає так, що на території Тиви жило давнє центрально-азійське населення (за версією пращури киргизів), яке в 13-14 століттях зазнало експансії монголів, що значно вплинули на антропологічний тип сучасних тувинців. А вже до початку 19 століття усі групи тувинців, включно зі східними, були повністю потюрчені, що власне і стало кінцем формування тувинської нації. Тива нарівні з Монголією зберігала незалежність після національно-визвольних революцій (у Тиві в 1921 р.), але в 1944 р. «добровільно» увійшла у склад СРСР на правах автономної області (у 1961 р. перетворено на АРСР, сьогодні, з 1991 р. — Республікака Тива). Зараз Тива — одна з нечисленних російських автономій, де корінна нація переважає за чисельністю росіян і складає більше половини загального населення (у Тиві тувинців 2/3).

тувинська повстяна юрта

Духовна культура

На весь свій відомий хоомей — тувинський горловий спів. Основним жанром фольклору є не казки, а алгиші — шаманські міфи, присвячені духам природи, світу, про визначних шаманів і події, побутові, тощо. Цей факт за СРСР замовчувався, а сам жанр не розвивався, після 1991 р. виконання і творення алгишів відроджено зусиллями ентузіастів і національних науковців та інтелігенції, перш за все завдяки видатному письменнику і етнографу Монгуш Кенін-Лопсану.

Джерела та посилання

• Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: "Советская энциклопедия", 1988, стор. 453-454 (стаття "Тувинці")
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Сайт тувинського народу - безліч інформації про тувинців і Туву. (рос.)
• Тувинський форум - розділ "Бібліотека" -найповніша інформацію про Туву і тувинців (рос.)
• Історія Туви і тувинців на Тувинському форумі (рос.)
• Стаття Вайнштейна С. про тувинців на сайті народів Росії (рос.)
• Підтримка прав корінних народів Сибіру - Тувинці (рос., англ.)
• Російська цивілізація - статті про тувинців (рос.)
• Корінні народи Росії - Тувинці (рос.)
• Фортеця Пор-Бажин Сайт, присвячений культурі тувинців (рос.)
• Офіційний сайт музичного колективу «Хуун Хуур Ту» (англ.)
• Загальна інформація про тувинців (рос.)
• Тувинський "Новий Рік" Шагаа (рос.)
• Короткі відомості про тувинців (рос.)
• Стаття про музичний колектив «Хуун Хуур Ту" (рос.)
• Туристична інформація про Туву (рос.)

Література

• Тувинские народные сказки, Новосибирск: "Наука", 1994 ("Памятники фольклора народов Сибири и Дальнего Востока")