Зарницька Єфросинія Пилипівна: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Особа |
|||
[[Файл:Зарницька.JPG|thumb|Єфросинія Зарницька]] |
|||
| ім'я = Зарницька Єфросинія Пилипівна |
|||
| ⚫ | |||
| жінка = так |
|||
| оригінал імені = |
|||
| місце_проживання = |
|||
| інші_імена = |
|||
| псевдонім = |
|||
| прізвисько = |
|||
| зображення = Зарницька.JPG |
|||
| розмір_зображення = |
|||
| підпис_зображення = |
|||
| ім'я_при_народженні = Є. Азгуріді |
|||
| дата_народження = 16.2.1867(4) |
|||
| місце_народження = [[Одеса]] |
|||
| дата_смерті = 30.6.1936 |
|||
| місце_смерті = [[Первомайськ (Миколаївська область)|Первомайськ]], [[Миколаївська область]] |
|||
| громадянство = |
|||
| підданство = |
|||
| національність = |
|||
| Alma_mater = |
|||
| відомий_(відома) = за виступами в [[Харківський червонозаводський державний український драматичний театр|Державному українському Червонозаводському театрі]] |
|||
| рід_діяльності = співачка ([[мецо-сопрано]]), драматична [[актор|актриса]] |
|||
| титул = |
|||
| посада = |
|||
| батько = |
|||
| матір = |
|||
| рід = |
|||
| родичі = |
|||
| дружина = |
|||
| чоловік = |
|||
| діти = |
|||
| автограф = |
|||
| розмір_автографа = |
|||
| підпис = |
|||
|нагороди = |
|||
}} |
|||
| ⚫ | |||
== Дитинство і юнацькі роки == |
|||
== Біографія == |
|||
Народилася 1867 року в м. |
Народилася 1867 року в м. [[Одеса|Одесі]] у родині негоціанта. Дитячі та юнацькі роки Є. Азгуріді проводила у родинному маєтку у селі Катеринівці тодішньої Херсонської губернії (тепер це Первомайський район Миколаївської області). Майбутня актриса брала участь у хорі, з великим успіхом виступала в аматорських виставах. Під час однієї з таких вистав аматорського гуртка [[Новоукраїнка|Новоукраїнки]]<ref>[http://elib.nplu.org/view.html?id=2131 М. Йосипенко. Зарницька Є. П. (1867–1936) // Театр: орган Упр. у справах мистецтв при РНК УСРР. — К.: Мистецтво, 1936 — № 1. — 1936. — с. 71]</ref>, улітку 1888 року, Єфросинію побачив [[Кропивницький Марко Лукич|М. Кропивницький]], який шукав талановиту молодь для своєї нової трупи. Молода аматорка вразила прославленого актора і режисера своїм голосом, грою, вмінням триматися на сцені. Він запропонував їй роботу у своїй трупі, пророкуючи в найближчому майбутньому стати зіркою української сцени. |
||
== Сценічний шлях == |
|||
Є. Азгуріді почала свій сценічний шлях під псевдонімом Зарницька у новосформованій трупі М.Кропивницького 26 січня 1889 р. в |
Є. Азгуріді почала свій сценічний шлях під псевдонімом Зарницька у новосформованій трупі М. Кропивницького 26 січня 1889 р. в [[Катеринослав]]і. Нову трупу М. Кропивницький створив з талановитої творчої молоді. До складу трупи періодично вступали і уже прославлені на той час майстри національної сцени, спостереження за грою яких (або гра у партнерстві) сприяли професіональному зростанню початківців. Постійне розширення М. Кропивницьким репертуару Зарницької (різнопланові ролі у різножанрових виставах) та гра артистки у партнерстві з учителем удосконалюють її професійну майстерність. Вже наприкінці 1891 року М. Кропивницький назве Зарницьку не просто артисткою, а митцем. |
||
Зарницька грає ролі Наталки («Наталка Полтавка» [[Котляревський Іван Петрович|І.Котляревського]]), Прісіньки («Шельменко-денщик» [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Г.Квітки-Основ'яненка]]), Галі («Назар Стодоля» [[Шевченко Тарас Григорович|Т.Шевченка]]), Галі («Гаркуша» [[Стороженко Олекса Петрович|О.Стороженка]]), Олени («Не ходи, Грицю, на вечорниці» [[Александров Володимир Степанович|В.Александрова]]), Кулини («Чорноморці» [[Старицький Михайло Петрович|М.Старицького]]-[[Лисенко Микола Віталійович|М.Лисенка]]), Горпини, Вусті («Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «За двома зайцями» М.Старицького), Ярини, Оришки («Невольник», «Пошились у дурні» М.Кропивницького) та інші. Гастролі трупи М.Кропивницького у Катеринославі, Єлисаветграді, Харкові, Петербурзі, Тифлісі, Москві, Варшаві та багатьох інших містах супроводжувалися схвальними відгуками на гру актриси у пресі. |
Зарницька грає ролі Наталки («Наталка Полтавка» [[Котляревський Іван Петрович|І. Котляревського]]), Прісіньки («Шельменко-денщик» [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Г. Квітки-Основ'яненка]]), Галі («Назар Стодоля» [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченка]]), Галі («Гаркуша» [[Стороженко Олекса Петрович|О. Стороженка]]), Олени («Не ходи, Грицю, на вечорниці» [[Александров Володимир Степанович|В. Александрова]]), Кулини («Чорноморці» [[Старицький Михайло Петрович|М. Старицького]]-[[Лисенко Микола Віталійович|М. Лисенка]]), Горпини, Вусті («Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «За двома зайцями» М. Старицького), Ярини, Оришки («Невольник», «Пошились у дурні» М. Кропивницького) та інші. Гастролі трупи М. Кропивницького у Катеринославі, Єлисаветграді, Харкові, Петербурзі, Тифлісі, Москві, Варшаві та багатьох інших містах супроводжувалися схвальними відгуками на гру актриси у пресі. |
||
З вересня 1893 по вересень 1894 рр. Зарницька — провідна актриса [[Деркач Георгій Йосипович#Трупа Деркача|трупи Г.Деркача]]. Своєю грою Зарницька підкорила парижан під час гастролей трупи наприкінці 1893 — на початку 1894 рр. у Франції. Знаменитий французький критик Ф. |
З вересня 1893 по вересень 1894 рр. Зарницька — провідна актриса [[Деркач Георгій Йосипович#Трупа Деркача|трупи Г. Деркача]]. Своєю грою Зарницька підкорила парижан під час гастролей трупи наприкінці 1893 — на початку 1894 рр. у Франції. Знаменитий французький критик Ф. Сарсе назвав голос актриси чистим, як кришталь. |
||
З 1894 по 1914 роки Зарницька грає у трупах О.Суслова і О.Суходольського (1894–1898 рр.), О.Суслова (1898–1909 рр.) та інших театральних трупах (1909–1914 рр.). Учень М.Кропивницького, О.Суслов (1857–1929) пройшов біля учителя протягом чотирьох років (1888–1892) школу акторської майстерності, режисури, організаційних засад керування колективом. |
З 1894 по 1914 роки Зарницька грає у трупах О. Суслова і О. Суходольського (1894–1898 рр.), О. Суслова (1898–1909 рр.) та інших театральних трупах (1909–1914 рр.). Учень М. Кропивницького, О. Суслов (1857–1929) пройшов біля учителя протягом чотирьох років (1888–1892) школу акторської майстерності, режисури, організаційних засад керування колективом. |
||
З 1914 по 1924 рр. Зарницька мешкала у Петрограді, де виступала в українських виставах і була причетна до організації і відкриття у 1919 році Українського театру ім. Т. Г. Шевченка. Актриса входила до складу розпорядчої ради театру, пробувала себе у режисурі, активно працювала у напрямку подальшого розширення свого репертуару в ролях літніх жінок: Терпилиха («Наталка Полтавка» І. |
З 1914 по 1924 рр. Зарницька мешкала у Петрограді, де виступала в українських виставах і була причетна до організації і відкриття у 1919 році Українського театру ім. Т. Г. Шевченка. Актриса входила до складу розпорядчої ради театру, пробувала себе у режисурі, активно працювала у напрямку подальшого розширення свого репертуару в ролях літніх жінок: Терпилиха («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Фенна Степанівна («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), жінка Тараса («Тарас Бульба» М. Старицького), Гордиля («Циганка Аза» М. Старицького) та ін. (У 1918–1919 рр. ім'я Зарницької зустрічається на афішах українського драматичного театру в Одесі та Миколаєві, що свідчить про її епізодичні приїзди у цей період на Україну.) |
||
У 1924 році Зарницька повертається на Україну. Разом із своїм братом, актором М.Клодницьким вона організовує у с. |
У 1924 році Зарницька повертається на Україну. Разом із своїм братом, актором М. Клодницьким вона організовує у с. Катеринівці Первомайського району Миколаївської області самодіяльний театр, якому судилося відіграти важливу роль у піднятті культури району. |
||
З 1926 року Зарницька — актриса Українського Народного театру у Харкові (чергова реорганізація цього колективу призвела до його перейменування спочатку у Державний Народний театр, а згодом у [[Харківський червонозаводський державний український драматичний театр|Державний український Червонозаводський театр]]). Зарницька поєднує вже зіграні ролі з новими — Харитина («Республіка на колесах» Я.Мамонтова), Морочинська («Молода кров» В.Винниченка), хазяйка пансіонату («Вовчі душі» Д.Лондона), Софія Петрівна («Розлом» Б.Лавреньова), Чирвиха («Диктатура» І.Микитенка) та інші. |
З 1926 року Зарницька — актриса Українського Народного театру у Харкові (чергова реорганізація цього колективу призвела до його перейменування спочатку у Державний Народний театр, а згодом у [[Харківський червонозаводський державний український драматичний театр|Державний український Червонозаводський театр]]). Зарницька поєднує вже зіграні ролі з новими — Харитина («Республіка на колесах» Я. Мамонтова), Морочинська («Молода кров» В.Винниченка), хазяйка пансіонату («Вовчі душі» Д. Лондона), Софія Петрівна («Розлом» Б. Лавреньова), Чирвиха («Диктатура» І. Микитенка) та інші. |
||
З 1931 році мешкала в м. |
З 1931 році мешкала в м. [[Первомайськ (Миколаївська область)|Первомайську]]. Зіграла велику роль в становленні Первомайського народного театру. Померла в 1936 році в м. Первомайську. Похована на старому Голтянському кладовищі (могила не збереглась). |
||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [http://www.lib.ua-ru.net/inode/18977.html |
* [http://www.lib.ua-ru.net/inode/18977.html Кінзерська Тетяна Петрівна. Єфросинія Зарницька в українському театральному мистецтві] |
||
[[Категорія:Уродженці Одеси]] |
[[Категорія:Уродженці Одеси]] |
||
Версія за 21:21, 28 березня 2015
| Зарницька Єфросинія Пилипівна | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Є. Азгуріді |
| Народилася | 4 (16) лютого 1867 Одеса |
| Померла | 30 червня 1936 (69 років) Первомайськ, Миколаївська область |
| Діяльність | співачка (мецо-сопрано), драматична актриса |
| Відома завдяки | за виступами в Державному українському Червонозаводському театрі |
Єфроси́нія Пили́півна Зарни́цька (Єфросинія Пилипівна Азгуріді; нар. 4 (16) лютого 1867, Одеса — пом. 30 червня 1936, Первомайськ (Миколаївська область)) — відома українська актриса, співачка (мецо-сопрано).
Дитинство і юнацькі роки
Народилася 1867 року в м. Одесі у родині негоціанта. Дитячі та юнацькі роки Є. Азгуріді проводила у родинному маєтку у селі Катеринівці тодішньої Херсонської губернії (тепер це Первомайський район Миколаївської області). Майбутня актриса брала участь у хорі, з великим успіхом виступала в аматорських виставах. Під час однієї з таких вистав аматорського гуртка Новоукраїнки[1], улітку 1888 року, Єфросинію побачив М. Кропивницький, який шукав талановиту молодь для своєї нової трупи. Молода аматорка вразила прославленого актора і режисера своїм голосом, грою, вмінням триматися на сцені. Він запропонував їй роботу у своїй трупі, пророкуючи в найближчому майбутньому стати зіркою української сцени.
Сценічний шлях
Є. Азгуріді почала свій сценічний шлях під псевдонімом Зарницька у новосформованій трупі М. Кропивницького 26 січня 1889 р. в Катеринославі. Нову трупу М. Кропивницький створив з талановитої творчої молоді. До складу трупи періодично вступали і уже прославлені на той час майстри національної сцени, спостереження за грою яких (або гра у партнерстві) сприяли професіональному зростанню початківців. Постійне розширення М. Кропивницьким репертуару Зарницької (різнопланові ролі у різножанрових виставах) та гра артистки у партнерстві з учителем удосконалюють її професійну майстерність. Вже наприкінці 1891 року М. Кропивницький назве Зарницьку не просто артисткою, а митцем.
Зарницька грає ролі Наталки («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Прісіньки («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), Галі («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Галі («Гаркуша» О. Стороженка), Олени («Не ходи, Грицю, на вечорниці» В. Александрова), Кулини («Чорноморці» М. Старицького-М. Лисенка), Горпини, Вусті («Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «За двома зайцями» М. Старицького), Ярини, Оришки («Невольник», «Пошились у дурні» М. Кропивницького) та інші. Гастролі трупи М. Кропивницького у Катеринославі, Єлисаветграді, Харкові, Петербурзі, Тифлісі, Москві, Варшаві та багатьох інших містах супроводжувалися схвальними відгуками на гру актриси у пресі.
З вересня 1893 по вересень 1894 рр. Зарницька — провідна актриса трупи Г. Деркача. Своєю грою Зарницька підкорила парижан під час гастролей трупи наприкінці 1893 — на початку 1894 рр. у Франції. Знаменитий французький критик Ф. Сарсе назвав голос актриси чистим, як кришталь.
З 1894 по 1914 роки Зарницька грає у трупах О. Суслова і О. Суходольського (1894–1898 рр.), О. Суслова (1898–1909 рр.) та інших театральних трупах (1909–1914 рр.). Учень М. Кропивницького, О. Суслов (1857–1929) пройшов біля учителя протягом чотирьох років (1888–1892) школу акторської майстерності, режисури, організаційних засад керування колективом.
З 1914 по 1924 рр. Зарницька мешкала у Петрограді, де виступала в українських виставах і була причетна до організації і відкриття у 1919 році Українського театру ім. Т. Г. Шевченка. Актриса входила до складу розпорядчої ради театру, пробувала себе у режисурі, активно працювала у напрямку подальшого розширення свого репертуару в ролях літніх жінок: Терпилиха («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Фенна Степанівна («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), жінка Тараса («Тарас Бульба» М. Старицького), Гордиля («Циганка Аза» М. Старицького) та ін. (У 1918–1919 рр. ім'я Зарницької зустрічається на афішах українського драматичного театру в Одесі та Миколаєві, що свідчить про її епізодичні приїзди у цей період на Україну.)
У 1924 році Зарницька повертається на Україну. Разом із своїм братом, актором М. Клодницьким вона організовує у с. Катеринівці Первомайського району Миколаївської області самодіяльний театр, якому судилося відіграти важливу роль у піднятті культури району.
З 1926 року Зарницька — актриса Українського Народного театру у Харкові (чергова реорганізація цього колективу призвела до його перейменування спочатку у Державний Народний театр, а згодом у Державний український Червонозаводський театр). Зарницька поєднує вже зіграні ролі з новими — Харитина («Республіка на колесах» Я. Мамонтова), Морочинська («Молода кров» В.Винниченка), хазяйка пансіонату («Вовчі душі» Д. Лондона), Софія Петрівна («Розлом» Б. Лавреньова), Чирвиха («Диктатура» І. Микитенка) та інші.
З 1931 році мешкала в м. Первомайську. Зіграла велику роль в становленні Первомайського народного театру. Померла в 1936 році в м. Первомайську. Похована на старому Голтянському кладовищі (могила не збереглась).