Яків Баш: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 25: Рядок 25:


== Біографія ==
== Біографія ==
Народився в [[8 серпня]] [[1908]] року в селі [[Милове|Миловому]] на [[Херсонщина|Херсонщині]]. Був [[батрак]]ом.
Народився в [[8 серпня]] [[1908]] року в селі [[Милове|Миловому]] на [[Херсонщина|Херсонщині]]. Був [[батрак]]ом.


З 19 років працював на будівництві [[Дніпрогес]]у. Член [[ВКП (б)]] з [[1931]] року. У [[1937]] закінчив [[Київський університет]]. В роки [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] був учасником [[партизанський рух|партизанського руху]].
З 19 років працював на будівництві [[Дніпрогес]]у. Член [[ВКП (б)]] з [[1931]] року. У [[1937]] закінчив [[Київський університет]]. В роки [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] був учасником [[партизанський рух|партизанського руху]].


Перше [[оповідання]] «Криця» надруковано в [[журнал]]і «[[Огонек]]» (1931). Збірка [[нарис]]ів і оповідань «Доба горить» (1933), «Дні наступу» (1936), повість «Сила» (1934), [[роман (жанр)|роман]] «На берегах Славутича» (1940), який після переробки має назву «Гарячі почуття» (1947), драма «Дніпрові зорі» (1953) присвячені будівникам Дніпрогесу. Повість Б. «Професор Буйко» (1949) про [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] [[професор]]а [[Буйко Петро Михайлович|П. М. Буйка]].
Перше [[оповідання]] «Криця» надруковано в [[журнал]]і «[[Огонек]]» (1931). Збірка [[нарис]]ів і оповідань «Доба горить» (1933), «Дні наступу» (1936), повість «Сила» (1934), [[роман (жанр)|роман]] «На берегах Славутича» (1940), який після переробки має назву «Гарячі почуття» (1947), драма «Дніпрові зорі» (1953) присвячені будівникам Дніпрогесу. Повість Б. «Професор Буйко» (1949) про [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] [[професор]]а [[Буйко Петро Михайлович|П. М. Буйка]].


== Нагороди ==
== Нагороди ==

Повість «Професор Буйко». Романи «Надія» і «На крутій дорозі» в 1970 році удостоєні республіканської премії ім. М. Островського.
Повість «Професор Буйко». Романи «Надія» і «На крутій дорозі» в 1970 році удостоєні республіканської премії ім. М. Островського.


Рядок 38: Рядок 37:


== Твори ==
== Твори ==
⚫
* Вибране. К., 1948;

⚫
* Гарячі почуття. Професор Буйко. К., 1955;
⚫
* Вибране. К., 1948;
⚫
* Гарячі почуття. Професор Буйко. К., 1955;
* Твори. К., 1959.
* Твори. К., 1959.


Рядок 47: Рядок 45:


== Література ==
== Література ==

* {{УРЕ}}
* {{УРЕ}}
* Дяченко О. Яків Баш. В кн.: Українські радянські письменники, в. 2. К., 1957
* Дяченко О. Яків Баш. В кн.: Українські радянські письменники, в. 2. К., 1957

Версія за 04:55, 14 березня 2017

Яків Васильович Башмак
Псевдонім Яків Баш
Народився 8 серпня 1908(1908-08-08)
Милове
Помер 14 березня 1986(1986-03-14) (77 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник, драматург
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d] і ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад Радянське село і В-во «Український письменник»
Мова творів українська
Роки активності 1931 — 1986
Членство Спілка радянських письменників України
Партія ВКП(б)
Учасник німецько-радянська війна
Премії Республіканська премія імені М. Островського.

Я́ків Баш (літературний псевдонім Башмака Якова Васильовича; 8 серпня 1908, Милове — 14 березня 1986, Київ) — український радянський письменник.

Біографія

Народився в 8 серпня 1908 року в селі Миловому на Херсонщині. Був батраком.

З 19 років працював на будівництві Дніпрогесу. Член ВКП (б) з 1931 року. У 1937 закінчив Київський університет. В роки німецько-радянської війни був учасником партизанського руху.

Перше оповідання «Криця» надруковано в журналі «Огонек» (1931). Збірка нарисів і оповідань «Доба горить» (1933), «Дні наступу» (1936), повість «Сила» (1934), роман «На берегах Славутича» (1940), який після переробки має назву «Гарячі почуття» (1947), драма «Дніпрові зорі» (1953) присвячені будівникам Дніпрогесу. Повість Б. «Професор Буйко» (1949) про Героя Радянського Союзу професора П. М. Буйка.

Нагороди

Повість «Професор Буйко». Романи «Надія» і «На крутій дорозі» в 1970 році удостоєні республіканської премії ім. М. Островського.

Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» та іншими нагородами. Почесний громадянин міста Запоріжжя.[1]

Твори

  • Вибране. К., 1948;
  • Гарячі почуття. Професор Буйко. К., 1955;
  • Твори. К., 1959.

Примітки

  1. ↑ Город Запорожье. Информация о городе. Почётные граждане города

Література

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яків_Баш&oldid=19932796