Батальний жанр: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Tryhlav (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
Tryhlav (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 31: | Рядок 31: | ||
{{Портал|Мистецтво}} |
{{Портал|Мистецтво}} |
||
* [[Живопис]] |
|||
* [[Скульптура]] |
|||
* [[Графіка]] |
|||
* [[Медальєрне мистецтво]] |
* [[Медальєрне мистецтво]] |
||
{{Жанри малярства}} |
{{Жанри малярства}} |
||
[[Категорія:Війна в культурі]] |
|||
[[Категорія:Малярство]] |
[[Категорія:Малярство]] |
||
[[Категорія:Жанри живопису]] |
[[Категорія:Жанри живопису]] |
Версія за 22:23, 20 березня 2017
Бата́льний жанр — жанр образотворчого мистецтва, що відображає військові події і життя армії.
Зображення битв зустрічаються вже в пам'ятках мистецтва Стародавнього Єгипту, Ассирії, Греції і Риму. Особливої виразності набуває Б. ж. в епоху Відродження. Прогресивний напрям в історії Б. ж. зв'язаний з правдивим відображенням військових подій, викриттям мілітаризму, прославленням героїзму народу у визвольних війнах (Ж. Калло, Ф. Гойя, Е. Делакруа, А. Невіль, Я. Матейко та ін.).
В мистецтві Російської імперії
В російському мистецтві Б. ж. сформувався в епоху Петра І (І. Нікітін, О. Зубов). Видатним твором Б. ж. є мозаїчна картина М. Ломоносова «Полтавська баталія» (1761). В 19 ст. розвивається т. з. академічний Б. ж., в якому конкретні історичні події зображаються в ефектному парадно-видовищному плані (О. Зауервейд, О. Коцебу, Б. Віллевальде). В кін. 19 ст. академічний Б. ж. зазнає впливу реалізму (панорами Ф. Рубо «Оборона Севастополя», 1902—04, і «Бородіно», 1911). Вершиною російського Б. ж. є творчість В. Верещагіна і В. Сурикова. В творах Верещагіна виражений гарячий протест проти загарбницьких воєн («Апофеоз війни» та ін.). Картини Сурикова показують героїчні образи рос. солдатів («Підкорення Сибіру врмаком», «Перехід Суворова через Альпи»).
В мистецтві України
В українському мистецтві сцени визвольної боротьби увічнені в гравюрах Н. Зубрицького і Л. Тарасевича. Військова тематика знайшла відображення у творах Т. Шевченка («Кара шпіцрутенами» та інших). Темам війни та героїчного минулого українського народу присвячені картини С. Васильківського, Г. Крушевського («Тривога») тощо. Наприкінці XX ст.- поч.XXI ст. єдними з яскравих представників були А. Орльонов, А. Серебряков, С. Чайка та інші. Від 2010-х жанр в країні значно занепав, натомість українські реалії відтворювали переважно митці інших країн[1].
За років СРСР
Б. ж. виник на основі методу соц. реалізму. Він продовжує і розвиває давні традиції баталістів минулого (твори М. Трекова, М. Авілова, Ю. Непринцева, Є. Вучетича та ін.). Героїка революційної боротьби і захисту Батьківщини відображена в багатьох творах укр. рад. художників, особливо в творчості М. Самокиша («Захист червоного прапора», «Напад на білих», «Бій Кривоноса з Вишневецьким», «Перехід через Сиваш» та ін.). Твори укр. баталістів (Л. Мучника, П. Сулименка, В. Пузиркова, М. Хмелька) на тему Великої Вітчизн. війни є значним вкладом у розвиток рад. батального жанру.
Примітки
Література
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Війна у мистецтві |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Батальний жанр |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Яценко В. М. С. Самокиш. К., 1954;
- Жолтовський П. М. Визвольна боротьба українського народу в пам'ятках мистецтва XVI—XVIII ст. К., 1958;
- Садовень В. В. Русские художники-баталисты XVIII—XIX веков. М., 1955;
- Бродский В. Советская батальная живопись. Л.—М., 1950.
Див. також
|