Електрохімія: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 726: Рядок 726:
* [[Ряд активності металів]]
* [[Ряд активності металів]]
* [[Біоелектрика]]
* [[Біоелектрика]]
* [[Контактна різниця потенціалів]]
* [[Контактний потенціал]] [[:en:Contact tension]] — історія електрохімії.
* [[Електрохімічний потенціал]]
* [[Електрохімічний потенціал]]
* [[Діаграми Фроста]]
* [[Діаграми Фроста]]

Версія за 22:10, 25 травня 2012

Електрохі́мія — галузь науки, яка вивчає властивості систем, що містять іонні провідники, та перетворення речовин на межі поділу фаз за участю заряджених часток (іонів, електронів).

Історія

У 19601970-х роках інтенсивно розвивалася квантова електрохімія, лідером якої бул радянський електрохімік Реваз Догонадзе та його група.

Радянська школа електрохіміків

Основні напрямки досліджень

Наукові основи

Прикладна електрохімія

Гальванічні елементи і акумулятори

Виготовлення електролітічних конденсаторів

Гальванічні покриття

Технологія нанесення тонких шарів металу (цинк, або тришарове покриття мідь-нікель-хром, та ін.) може захистити сплави заліза від корозії.

Гальваничні покриття застосовують також для декоративних цілей (золочіння, сріблення).

Електрохімія неводних розчинів

Дослідження у водних розчинах обмежені електрохімічною стійкістю води, як розчинника. Електроліз розплавів не завжди можливий, тому що прості та комплексні сольові системи, у цьому випадку евтектичні розплави, мають надто високу температуру плавлення. Неводні розчини в органічних розчинниках, в рідкому SO2 тощо дозволяють здійснити деякі процеси, надто енергомісткі або зовсім неможливі у воді чи розплавах.

Див. також

Посилання

Література

  • ВАК України. Паспорт спеціальності. N 17-09/1 від 29.01.98

Шаблон:Link FA