Радіаційна хімія
Радіаці́йна хі́мія — розділ хімії високих енергій, що у свою чергу є розділом фізичної хімії. Термін вперше запроваджено 1945 року Мілтоном Бертоном[en][1].
Радіаційна хімія описує хімічні процеси, що викликаються іонізуючим випромінюванням на речовину. Випромінювання (частинки), що бере участь у реакціях, має енергію збудження чи кінетичну енергію, що часто перевищує не тільки теплову енергію, але й енергію хімічного зв'язку (саме тому радіаційна хімія входить до складу хімії високих енергій)[1][2]. Процес дисоціації молекул під впливом опромінення називається радіолізом.
Важливим розділом радіаційної хімії виступає радіаційна хімія води, оскільки дія опромінення на біологічні об'єкти опосередкована іонізацією молекул води з утворенням високоактивних іонів: гідратованого електрона й гідроксонію H3O+.
- Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
![]() |
Це незавершена стаття з фізичної хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |