Старий Водопій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:54, 20 березня 2013, створена DixonDBot (обговорення | внесок) (Додавання/виправлення дати для: Шаблон:Без категорій; косметичні зміни)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старий Водопій
Миколаїв
Загальна інформація
Координати: Широту не вказано
Координати: Координати: Широту не вказано
{{#coordinates:}}: недопустима широта
Район Ленінський
Адмінодиниця Інгульський район
Головні вулиці вул. Кірова, вул.Космонавтів
CMNS: Старий Водопій у Вікісховищі

Історія

Проектом розвитку міста 1798 року передбачався розвиток забудови на лівому березіІнгула навпроти півострва Аляуди. Там пізніше і з'явилися хутори Аверин, Водопій, Мішково.

Вперше офіційно про хутори Водопій, Аверин, Кулібакін (нині Кульбакине) згадується в "Путівникові і адрес-календарі м. Миколаїв в 1869 році". За переписом 1868 року в них мешкало 1394 чоловіка і 1354 жінки. Там же вказується:

Поселення ці влаштовані за наказом генерал-фельдмаршала Потьомкіна в 1789-1790 роках з метою, аби мешканці працювали в Адміралтействі

В листі Миколаївського міського голови губернатору говориться таке:

Корінні жителі хуторів Водопій, Мішково, Погорілове і Широка Балка, які почали селитися в цих місцях 60-70 років тому, представляли до 1875 року окремі хуторські громади, складаючи собою 2-е миколаївське міщанське суспільство з окремими старостами. З заснуванням в Миколаєві міщанської управи, це окреме міщанське суспільство злилося з громадою міста Миколаєв, поряд з міськими міщанами. Заняття і промисли хуторян є вирощування хліба, робота на городі, візникова справа, рибна ловля, випалювання вапна, ломка каменю і молочне виробництво. Населення зараз 4200 душ обох статей.

Спершу зайняття місць під поселення відбувалося простим захватом місця, тобто нічийого дозволу на це не треба було. Тільки в 1887 році міська Дума створила комісію для видачі документів мешканцям про право власності на землю.

Побутове життя хуторян

На хуторі було 19 діючих млинів. Взимку поселенці користувалися водою з Інгулу, влітку вода ставала соленою і доводилося будувати криниці. До 1855 року чоловіча частина мешканців працювали в Адміралтействі на будівництві кораблів для Чорноморського флоту.

Географічні межі місцевості

Водопій поділявся на чотири частини. Перша починалася від старого міського кладовища і закінчувалася приблизно в районі вулиці Легпромовської. В народі носила назву Балки. Друга частина, безпосередньо Водопій, починалася від Млина до П'ятихаток. Третя частина починалася від П'ятихаток до балки, а четверта була за балкою і тягнулася до берега Інгулу.