Інгул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інгул
Впадіння Інгулу в Південний Буг
Впадіння Інгулу в Південний Буг
Витік село Бровкове Новомиргородського району Кіровоградської області
Гирло Південний Буг
Країни басейну Україна Україна
Кіровоградська область
Миколаївська область
Довжина 354 км
Висота витоку 170 м
Середньорічний стік 8,84 м³/с
Площа басейну 9890 км²
Притоки Сугоклія, Громоклія (праві); Біянка, Аджамка, Кам'янка, Березівка (ліві)
Інгул на Вікісховищі

Інгу́л, Великий Інгул — річка у Центральній та Південній Україні, у межах Кіровоградської та Миколаївської областей. Ліва і найбільша притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).

Етимологія[ред.ред. код]

Слово Інгул / Ingul (Ингули — 1673; Ингулъ, Ингулъ — 1697; Inguł wełki — 1747; Інгул — 1774; Inguł, Jeni-geł — 1880–1895; Великий Ингулъ — 1890; Angul, Angulet Wielki — 1917) походить від оніма «Qgъ|ъ»[1]. Трансформація назви Інгул базується на тюркській фонетичній обробці (вірогідно з ХІІІ століття) східнослов'янського слова Уголъ. Дотюркське функціонування даного гідроніму лінгвісти пов'язують зі східнослов'янськими племенами уличів (угличів)[2][3][1]. За іншою версією Інгул, має тюркське походження від yeni göl — нове озеро[4]. У документах 16—17 століттях трапляється назва Єнгула (Єнгул). У 18—19 сторіччях річка мала назву Великий Інгул — на противагу Малому Інгулу (Інгульцю).

Гідрографія[ред.ред. код]

Витоки Інгулу
Скелі над Інгулом

Довжина річки — 354 км, площа басейну — 9890 км². Судноплавна на 55 км від гирла до села Пересадівка. У верхів'ях річка має вузьке, звивисте русло; на ділянці між селами Костичі і Виноградівка — плавні; в середній течії русло розширюється до 30 м, в нижній — до 80 м і більше. Глибина річки переважно 0,7 — 1,2 м, максимальна до 1,5 м (у межень). Швидкість течії — до 0,5 м / с (1,8 км / год). Долина річки майже на всьому протязі трапецієподібна, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Похил річки 0,4 м/км.

Живлення переважно снігове і дощове. Середні витрати води біля села Новогорожене (118 км від гирла) 8,84 м³/с. Замерзає у першій половині грудня, льодостав нестійкий; скресає наприкінці лютого — в першій половині березня.

Розташування[ред.ред. код]

Інгул витікає з невеликого лісового озерця біля села Бровкове, що на північний захід від Кіровограда. Тече переважно в південному напрямку (у верхній течії — частково на південний схід, у нижній — частково на південний захід), у межах Придніпровської височини; у пониззі протікає Причорноморською низовиною і розділяється на рукави. Біля Миколаєва впадає в Південний Буг.

Притоки Інгулу: Сугоклія, Громоклія (праві); Біянка, Аджамка, Кам'янка, Березівка (ліві); та інші.

На річці побудовано кілька водосховищ: Кіровоградське, Докучаєвське, Інгульське та Софіївське.

Іхтіофауна[ред.ред. код]

Вигляд на Миколаїв з висоти 10 км. Справа — Інгул впадає в Південний Буг

У середній течії річка пересихає, внаслідок чого утворюються заболочені ділянки, де живуть найбільш невибагливі риби — лин, карась, в'юн. У нижній течії Інгулу мешкають майже ті ж самі риби, що і в нижній течії Південного Бугу — судак, щука, тарань, лящ, карась, лин, товстолоб, головень, короп, а також піскар, вівсянка, окунь, верховодка та інші.

Використання[ред.ред. код]

Вода Інгулу використовується для водопостачання і зрошення — у басейні річки споруджена зрошувальна система на площі 33 тис. га. Верхні ділянки Інгулу та його приток зарегульовані — тут побудовані ставкові господарства; в ставках розводять рибу.

Визначні місця над Інгулом[ред.ред. код]

Інгул у Кіровограді

Високо над Інгулом, серед степових ярів і балок, у селі Пелагіївка Новобузького району, на прекрасному березі Софіївського водосховища знаходиться «Перлина степу» — дивно красивий Свято-Михайлівський жіночий монастир, більше відомий як Пелагіїва церква.

У Миколаївській області на ділянці долини річки Інгул між селами Софіївка і Розанівка у 2002 році створено Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», площею 3,15 тис. га. Мета створення парку — збереження в природному стані ділянки річки Інгул з його типовими та унікальними природними комплексами — фрагментами цілинного степу, водоймами, гранітними оголеннями, лісовими насадженнями. Парк привабливий для туристів — любителів відпочинку в природних умовах.

Міста[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б В. В. Лучик (1996).
  2. Трубачев, 1968.
  3. Карпенко, 1989.
  4. [1] Топонімічний словник України

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.