Криниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Криниця

Крини́ця, або колодязь — обладнане водне джерело, глибоко викопана й захищена від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі. У більшості сіл та містечок без водопроводу криниці є основним джерелом питної води. Криниці переважно поширені на рівнинній частині України через відсутність наземних природних джерел води.

Етимологія[ред.ред. код]

Журавель-криниця у селі Байдівка (1950)

Українське «криниця», так само як біл. крыніца, рос. крыница, пол. krynica походить від праслов'янського *krьnica/*krinica, утвореного від дієприкметника *krьnъ («викопаний») і споріднене зі словом «кріт». (праслов. *krъtъ). Згідно з другою версією, первісним значенням *krinica було «миска», «видовбана посудина», потім назва поширилася і на водне джерело (пор. російське «кринка» — «дзбан», «глечик»). Третя версія пов'язує слов'янське *krinica з грецьким κρήνη («джерело», «струмок», пор. «Гіппокрена»)[1].

Слово «колодязь», разом з рос. колодец, колодезь, болг. кладенец, серб. кла̏денац, словен. kladénǝc, старослов. кладіѧзь) походить від праслов. *kolodędzь. Щодо походження цього слова існують три версії. Згідно з першою, воно походить від слова «колода», що пов'язується з обладнанням криниці колодами-цямринами. Тобто, «колодязь» — «джерело, обладнане колодами». Друга версія пов'язує «колодязь» зі словом «холод» (праслов. *хоldъ), пор. «студня», старослов. студьнець. Тобто, «колодязь» — «джерело з холодною водою». Третя версія припускає запозичення з германських мов: з готського *kalding- < *kaldiōn, яке походить від *kalds («холод»), пор. давньоісландське kelda («джерело»)[1][2].

В україномовного населення на Галичині, Поділлі, Заході України вживається слово «криниця» (діал. кирниця), а слово «колодязь», хоча воно й має питомо українську етимологію[1] — у східних областях. На Поділлі також зустрічається синонім — слово «бурта». У Карпатах та Прикарпатті поширена також назва «студня».

Влаштування криниці[ред.ред. код]

Колодязь-«журавель»

При копанні криниці для утримування ґрунту раніш ставився зруб, складений з дерев'яних брусів, які звалися цямринами. Часто цямриною зовуть сам криничний зруб або тільки його верхню частину[3]. Зараз для кріпління криничних шахт, поряд зі зрубом, уживають також бетонні циліндри (кадуб).

Символізм[ред.ред. код]

Криниці мають важливе символічне значення. У фольклорі часто оспівують криниці та колодязі у піснях, описуючи літній жаркий період року у селі. Є і сталі фразеологізми: «невичерпна криниця», «чиста криниця», «з народної криниці», «ой у полі та криниченька» що означає постійне живлення народними традиціями та символами.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009. 
  2. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. 
  3. Академічний тлумачний словник української мови. 

Посилання[ред.ред. код]