Балка (форма рельєфу)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Балка (байрак,яр) — суха або з тимчасовим водотоком долина із задернованими схилами.

У степових районах балки утворюють висохлі русла річок. Балки мають полого-увігнуте дно, часто без вираженого русла, схили опуклі, плавно переходять у вододільні простору. Чітко виражена вершина зазвичай відсутня, улоговина плавно переходить в балку.

Довжина балок зазвичай від сотень метрів до 20-30 кілометрів, глибина від декількох метрів до десятків метрів, ширина до сотень метрів.

Схили і донья задерновані і часто покриті чагарником або лісом, при винищенні яких балки стають вогнищами прискореної ерозії; поширена в балках Донна ерозія. Найчастіше розвиваються з ярів, але можуть виникати і без Ярової стадії. Звичайні для височин і рівнин Лісостепу і степу. Балки височин можуть мати на схилах скельні оголення. Це характерно, наприклад, для балок Донецького кряжу, де самі балки повсюдно є характерним елементом природного ландшафту.

На відміну від балок, у ярів донья і схили не задернованы і схильні до ерозії.

Балабанівська балка

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]