Волошка білоперлинна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волошка білоперлинна

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Астериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae (Compositae))
Рід: Волошка (Centaurea)
Вид: Волошка білоперлинна
Centaurea margaritalba Klok.
Klokov
Посилання
Вікісховище: Centaurea margaritalba

Наукове занчення

Ендемічний західнопонтичний вид автохтонного походження, один з представників флори України, за якими вивчається історія її розвитку.

Поширення

Степове Причорномор'я (лiвий берег Бузького лиману - околицi Миколаєва), та в околицях сіл Ковалівка та Михайло-Ларине. Більше ніде в світі не зустрічається. Зростає поодинці у відкритих пісках, які слабо задерновані та не вкриті дерево-чагарниковою рослинністю. До кінця 90-х рр. волошка білоперлинна зростала в парку "Ліски", але зникла в результаті заліснення пісків. Загальна чисельність популяції не перевищує декількох десятків тисяч особин.

Загальна характеристика

Дворічна трав'янистарослина заввишки 45-100 см. Стебло прямостояче, від середини до верхівки дуже розгалужене. Листки перисторозсічені. Придатки її листочків перлинно-білі, шовковисті, здебільшого з рудуватою плямою посередині. Квітки пурпурові, або рожеві, іноді трапляються білі. Цвіте у серпні - вересні. Плодоносить у вересні - жовтні. Розмножується насінням. Ксерофіт. Псамофіт.

Волошка білоперлинна утворює гібриди з волошкою розлогою - чужинним для флори України видом, який масово розмножується на ділянках, де природній рослинний покрив пошкоджений внаслідок господарської діяльності.

Заходи охорони

Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Необхідно постійно контролювати стан популяцій, рекомендується вирощувати вид у ботанічних садах. Вид зникає через розширення території Миколаєва у напрямі Бузького лиману, зривається на букети.

Посилання

Див. також

Джерела

  • Перлини піщаної флори у пониззях Південного Бугу та Інгулу. Серія: Збереження біорізноманіття в Приморсько-степовому екокоридорі/ під ред. Г.В.Коломієць.-К.: Громадська організація "Веселий дельфін", 2008. - 40 с.