Об'єднані ВПС НАТО у Центральній Європі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:58, 11 серпня 2014, створена Aleksandrit (обговорення | внесок) (переклад https://en.wikipedia.org/?oldid=613840489 для конкурсу «Пишемо про НАТО»)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 11 серпня 2014, заснована на цій версії.
Об'єднані ВПС НАТО у Центральній Європі
На службі1951—1993
НалежністьНАТО НАТО
У складіСоюзне командування операцій в Бельгії
РозташуванняРамштайн (Німеччина)

Об'єднані ВПС у Центральній Європі (AAFCE) — командування НАТО, що займалося повітряними операціями та операціями з протиповітряної оборони в зоні командування Союзних військ у Центральній Європі (AFCENT).

Історія

Об'єднані ВПС у Центральній Європі були активовані 2 квітня 1951 року у Фонтенбло (Франція) наказом № 1 генерала Дуайта Ейзенхауера[1]. Першим командувачем AAFCE став генерал ВПС США Лоріс Норстад — командувач американських ВПС в Європі. AAFCE підпорядковувалися Союзним військам у Центральній Європі (AFCENT) в Фонтенбло, які в свою чергу підпорядковувалися Союзному командуванню в Європі зі штаб-квартирою в Стратегічному командуванні ОЗС НАТО в Європі (SHAPE) в Роканкурі. Задачею AAFCE було контролювати і керувати військово-повітряними силами союзників в Центральному регіоні НАТО [Європи] у воєнний час.

Журнал Flight у червні 1953 року описував AAFCE як структуру, що вже містить дві союзні тактичні повітряні сили. Друге об'єднане тактичне авіаційне командування під керівництвом маршалу авіації британських ВПС сера Роберта Фостера[2] складалося з англо-голландської 2-ї групи британських ВПС, бельгійсько-голландської 69-ї групи (що була відповідальна за «протиповітряну оборону нижніх країн» і поперемінно підпорядковувалась голландським і бельгійським офіцерам) і англо-бельгійської 83-ї групи британських ВПС. Четверте об'єднане тактичне авіаційне командування під керівництвом генерала американських ВПС Діна Стротера складалася з американської 12-ї повітряної армії, французької 1-ї авіаційної дивізії і канадської 1-ї авіаційної дивізії[3].

У 1965 році командувач Об'єднаних ВПС у Центральній Європі, головний маршал авіації сер Едманд Хадлстон, був призначений заступником головкому ОЗС НАТО у Центральній Європі і займав обидві посади, поки 1 березня 1967 року НАТО не об'єднало офіційно ці посади[4]. З переїздом об'єднаної штаб-квартирі з Франції, після виходу Франції з інтегрованих військових структур НАТО, з 1966 року AAFCE розміщувались спільно з AFCENT в Брюнсумі в Нідерландах.

28 червня 1974 року штаб-квартира Об'єднаних ВПС у Центральній Європі (AAFCE) була відновлена ​​у вигляді незалежної штаб-квартири на авіабазі Рамштайн в Німеччині як одне з трьох основних командувань, підпорядковуваних Об'єднаним ОЗС у Центральній Європі (AFCENT)[5]. Їх завданням було забезпечувати централізоване управління і контроль військово-повітряних сил НАТО в Центральному регіоні Європи. Під командування AAFCE перейшли два існуючих штаби: Друге об'єднане тактичне авіаційне командування (2 ATAF), що розміщувалося на базі британських ВПС Райндален та охоплювало північну частину регіону, і Четверте об'єднане тактичне авіаційне командування (4 ATAF), що розміщувалося в Гайдельберзі та відповідало за південну частину.

На початку 1990-х років після зниження напруженості між Сходом і Заходом в структурі командування і управління НАТО була проведена велика реорганізація. В її рамках з урахуванням зниження кількості літаків союзників в Європі в 1993 році відбулася раціоналізація штаб-квартири ВПС Центрального регіону. 2 ATAF і 4 ATAF 30 червня 1993 року були розформовані, а їх функції передані AAFCE. Нове командування було відкрито 1 червня 1993 року під тією ж назвою Об'єднані ВПС у Центральній Європі, але з новою абревіатурою AIRCENT[6]. У 2004 році командування було перейменовано на Штаб-квартиру компонентного повітряного командування Рамштайн, у 2010-му — на Об'єднане командування ВПС Рамштайн, а у 2013-му — на Об'єднане командування ВПС[6].

Тактичні командування

Друге об'єднане тактичне авіаційне командування (2 ATAF) було сформовано в 1958 році для керування підрозділами ВПС НАТО в Нідерландах, Бельгії і північній частині Німеччини для підтримки Північної групи армій (NORTHAG). Командувачем 2 ATAF був головнокомандувач британських ВПС у Німеччині. У мирний час штаб-квартира 2 ATAF знаходилась на базі ВПС Райндален, а командний центр 2 ATAF і NORTHAG на випадок війни був в Нідерландах в об'єднаному оперативному центрі Маастрихт (JOC Maastricht). В 1983 році НАТО почало будувати постійну військову штаб-квартиру Каслгейт в Лінніху (Німеччина) для заміни JOC Maastricht. Другому об'єднаному тактичному авіаційному командуванню підпорядковувались британські ВПС у Німеччині, ВПС Бельгії, ВПС Нідерландів, дві дивізії ВПС Німеччини і одна тактична винищувальна група ВПС США, а також обширні ППО і радіолокаційні установки[7].

Четверте об'єднане тактичне авіаційне командування (4 ATAF) було сформовано в 1958 році для керування підрозділами ВПС НАТО в південній частині Німеччини для підтримки Центральної групи армій (CENTAG). Командувачем 4ATAF був головнокомандувач 17-ї повітряної армії США. У мирний час штаб-квартира 4 ATAF знаходилась в Гайдельберзі, а командний центр 4 ATAF і CENTAG на випадок війни — в секретному бункері Фойденхайм в Манхайм-Фойденхаймі (Німеччина). У 1985 році НАТО почало будувати новий командний бункер для CENTAG і 4 ATAF в Руппертсвайлері (Німеччина)[8]. Четвертому об'єднаному тактичному авіаційному командуванню підпорядковувались 17-а повітряна армія США, дві дивізії ВПС Німеччини та 1-а канадська авіагрупа канадських ВПС, а також обширні ППО і радіолокаційні установки, в тому числі 32-е командування армійської ППО армії США[9].

Командувачі

У 1951–1967 роках

Список командувачів AAFCE
# Ім'я Приналежність Період
1 Генерал Лоріс Норстад ВПС США 2 квітня 1951 — 16 червня 1953
2 Головний маршал авіації сер Безіл Ембрі ВПС Великої Британії 16 червня 1953 — 1 січня 1956
3 Головний маршал авіації сер Джордж Міллс ВПС Великої Британії 1 січня 1956 — 20 травня 1959
4 Головний маршал авіації сер Гаррі Броудхьорст ВПС Великої Британії 20 травня 1959 — 1 березня 1961
5 Головний маршал авіації граф Бендон ВПС Великої Британії 1 березня 1961 — 1 грудня 1963
6 Головний маршал авіації сер Едманд Хадлстон ВПС Великої Британії 1 грудня 1963 — 1 березня 1967

У 1967—1976 роках

Заступники головкому AFCENT
# Ім'я Приналежність Період
7 Головний маршал авіації сер Огастас Уокер ВПС Великої Британії 1 березня 1967 — 13 квітня 1970
8 Головний маршал авіації сер Фредерік Розьє ВПС Великої Британії 13 квітня 1970 — 31 вересня 1973
9 Головний маршал авіації сер Льюїс Ходжес ВПС Великої Британії 31 вересня 1973 — 5 лютого 1976

У 1976–1993 роках

Список командувачів AAFCE
# Ім'я Приналежність Період
10 Головний маршал авіації сер Пітер Ле Кемінент ВПС Великої Британії 5 лютого 1976 — 1 червня 1979
11 Головний маршал авіації сер Джон Стейсі ВПС Великої Британії 1 червня 1979 — 1 лютого 1981
12 Головний маршал авіації сер Пітер Террі ВПС Великої Британії 1 лютого 1981 — 8 квітня 1981
13 Головний маршал авіації сер Джон Джинджелл ВПС Великої Британії 8 квітня 1981 — 14 березня 1984
14 Головний маршал авіації Майкл Бівіс ВПС Великої Британії 14 березня 1984 — 19 вересня 1986
15 Головний маршал авіації сер Джозеф Гілберт ВПС Великої Британії 19 вересня 1986 — 1 травня 1989
16 Головний маршал авіації сер Ентоні Скінгслі ВПС Великої Британії 1 травня 1989 — 27 серпня 1993

Примітки

  1. ↑ Another officially reported creation date is 20 August 1953. Fontainebleau Veterans Association. Процитовано 14 June 2014.
  2. ↑ Air Chief Marshal Sir Robert Foster. Air of Authority. Процитовано 14 June 2014.
  3. ↑ W.T. Gunston, 'AAFCE Part I: The Background to NATO and its Constituent Formations', Flight, 26 June 1953, 825–827.
  4. ↑ Air of Authority, Multinational Commands held by RAF Air Officers, accessed March 2008
  5. ↑ NATO, History of the NATO Air HQs at Ramstein Air Base, accessed March 2008
  6. ↑ а б History of the NATO AIRCOMs at Ramstein Air Base. NATO. Процитовано 14 June 2014.
  7. ↑ Mille, David. The Cold War: A Military History.
  8. ↑ NATO bunkers are sealed with concrete in January tunnel system is passed: no civilian use. Процитовано 14 June 2014.
  9. ↑ 4th Allied Tactical Air Force. US Army Germany. Процитовано 14 June 2014.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Об%27єднані_ВПС_НАТО_у_Центральній_Європі&oldid=14654653