Гайдельберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайдельберг
Heidelberg

Герб
герб
Гайдельберг
Baden-Württemberg HD (town).svg
Основні дані
49°24′ пн. ш. 08°42′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 8.700° сх. д. / 49.400; 8.700
Країна Німеччина Німеччина
Адмінодиниця Карлсруе
Столиця для Курпфальц[2] (графство, держава у складі Священної Римської Імперії)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Мангайм ?
Поділ
  • Q1258772?, Schlierbach[d], Heidelberger Altstadt[d], Bergheim[d], Weststadt[d], Heidelberg-Südstadt[d], Rohrbach[d], Kirchheim[d], Pfaffengrund[d], Wieblingen[d], Handschuhsheim[d], Neuenheim[d], Boxberg[d], Emmertsgrund[d], Ziegelhausen[d], Bahnstadt[d]
  • Перша згадка 1196
    Площа 108,83 км²
    Населення 159 914[1]
    Агломерація реґіон Рейн—Неккар
    Висота НРМ 114  м
    Водойма Неккар
    Міста-побратими Мостар, Кембридж (1965), Монпельє (1961), Реховот (1983), Сімферополь (1991), Бауцен (1991), Каламба, Кумамото (1992), Пало-Альто (2017)
    Телефонний код 6221 і 6202
    Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
    Номери автомобілів HD
    GeoNames 2907911
    OSM r285864  ·R
    Поштові індекси 69001
    Міська влада
    Мер міста Eckart Würzner
    Веб-сторінка heidelberg.de
    Мапа
    Гайдельберг. Карта розташування: Німеччина
    Гайдельберг
    Гайдельберг
    Гайдельберг (Німеччина)


    Гайдельберг у Вікісховищі?

    Гайдельбе́рг (Гайдельберґ, нім. Heidelberg МФА[ˈhaɪdəlbɛʁk], з німецької: Heydelbeerenberg — «Пустельна гора», «Чернеча гора») — місто в Німеччині на північному заході землі Баден-Вюртемберґ. П'яте за величиною місто Баден-Вюртемберґу, належить до агломерації регіон Рейн—Неккар, центром якої є Мангайм.

    Відоме своїм давнім університетом Рупрехта-Карла, величними руїнами замку, а також колишньою Палатинською бібліотекою, однією з найбільших бібліотек Ренесансу, нині частково включеною до складу бібліотеки Гайдельберзького університету.

    Поблизу Гайдельберга на території комуни Мауер у 1907 році Отто Шьотензаком (18501912) виявлено найдавніші у Європі кісткові рештки (нижню щелепу) людини (гейдельберзька людина), яка жила тут півмільйона років тому, і, можливо, є нащадком пітекантропа.

    Замок в Гайдельберзі

    Географія[ред. | ред. код]

    Розміщений у Верхньорейнській низовині на березі річки Неккар. На території міста здіймаються пагорби Кьоніґштуль («Королівський трон» висотою 568 м), Гайсберґ (375 м) на лівому березі Неккара і Гайліґенберґ («Гора Святих» висотою 445 м) на правому.

    Історія[ред. | ред. код]

    Столиця князівства[ред. | ред. код]

    Перша згадка про Гайдельберґ датується 1196 роком, проте поселення на території сучасного міста існували вже у VI—VIII cт. Після розпаду імперії Карла Великого ці території належали до герцогства Франконія у складі Східного Франкського королівства. У 939 король Оттон І Великий з Саксонської династії ліквідував герцогство Франконію, її землі були поділені і включені до королівських володінь.

    На території кожного з герцогств Східного Франкського королівства (Франконія, Саксонія, Лотарингія, Швабія, Баварія, Тюрингія) — існували королівські, згодом імператорські маєтки — пфальци. Управління цими маєтками, а заодно й судову владу в герцогствах від імені короля здійснювали пфальцграфи («граф-палатин», «палацовий граф»). З ліквідацією Франконського герцогства перестала існувати посада франконського пфальцграфа. Лотаринзький пфальцграф спочатку перебував в Аахені, потім, у Х—ХІ ст. в замках навколо Кельна і Бонна. Після територіальних втрат пфальцграфство Лотарингія в 1085 було перетворене на пфальцграфство Рейнське, до нього перейшла частина західних територій колишньої Франконії, що перебували у власності кайзера.

    З 1196 рейнськими пфальцграфами стали герцоги Вельфи, з 1214 — герцоги Віттельсбахи, які одночасно були й герцогами Баварії.

    Гайдельберзький замок відомий з 1225 року. Як припускають історики, мова йде про верхній замок. Згодом було збудовано нижній (сучасний) замок (на висоті 80 метрів над долиною Неккара). У 1303 згадується про верхній і нижній замки в Гайдельберзі. Місто в долині, за останніми даними, було закладено близько 1220 року. Ринкова площа розміщена за 500 метрів від замку. Найстарішою парафіяльною церквою була церква Святого Петера.

    В 2-й половині ХІІІ ст. Гайдельберґ став однією з резиденцій рейнського пфальцграфа. Після остаточного поділу баварських і пфальцських володінь Віттельсбахів, що настало в 1329 році, Гайдельберґ став єдиною столицею Рейнського Пфальца (в середині XIV cт. за Рупрехта І Віттельсбаха).

    У 1356 Рупрехта І Золотою буллою кайзер Карл IV Люксембург підвищив до курфюрста — «князя-виборця», а пфальцграфство Рейнське перетворив на Курфюрство Пфальц. Відтепер курфюрст Пфальца отримав право одним зі 7 князів Райху обирати кайзера, а після короля богемського, яким був представник Люксембургів, вважався старшим зі світських курфюрстів імперії.

    У 1386 році курфюрст Рупрехт І заснував університет. На сьогодні він є найстарішим університетом Німеччини. Проте на той час на тодішній території Священної Римської імперії вже функціонували університети у Болоньї (1119), Падуї (1222), Перуджі (1308), Флоренції (13211859), Пізі (1343), Празі (1348), Павії (1361) і Відні (1365).

    Існує думка, що студентський гімн Gaudeamus виник у середовищі студентів Гайдельберзького університету.

    У 1416—1423 в Гайдельберзькому університеті навчався Ніколаус Кузанус.

    За правління курфюрста Філіпа Праведного у Гайдельберзі поширилася культура Північного гуманізму. Навколо Йогана Дальберґа, канцлера університету і єпископа Трірського, в Гайдельберзькому університеті виник гуманістичний осередок. Сюди було запрошено Рудольфа Агріколу — «батька Північного гуманізму» — викладачем новоствореної кафедри грецької мови.

    У списках студентів філософського факультету Гайдельберзького університету за 1509 рік внесене ім'я Йогана Фауста, який тут отримав ступінь бакалавра теології.

    У 1537 блискавкою було зруйновано верхній замок.

    У період Реформації у Курфюрстві Пфальц у 1530-их роках поширилося лютеранство, зокрема за курфюрста Оттгайнріха Віттельсбаха. В Гайдельберзькому університеті було закрито кафедру католицької теології, натомість на теологічному факультеті почали викладати давньогрецьку і давньоєврейську мови, на медичному факультеті проводити практичні заняття. Оттгайнріх об'єднав університетську бібліотеку з кількома власними і, таким чином, заснував знамениту Палатинську бібліотеку, чи не найбільшу в тогочасній Європі.

    Після смерті бездітного Оттгайнріха у 1559 курфюрстом став його дальній родич Фрідріх ІІІ Благочестивий з молодшої династичної лінії Віттельсбах-Зіммерн. За нього і його наступників у Пфальці поширився кальвінізм. З цим Гайдельберзький університет став одним з центрів європейської пізньогуманістичної культури, «німецькою Женевою». У 1591 сюди прибув професор історії Ян Грутер, який у 1603 став директором Палатинської бібілотеки.

    Зі створенням 1608 Євангелічної унії її лідером став курфюрст Фрідріх IV «Der Aufrichtige», а після його смерті — його син Фрідріх V.

    Розенкрейцерська столиця[ред. | ред. код]

    З початком правління юного Фрідріха V у вересні 1610 Гайдельберг став загальноєвропейським протестантським центром, які, об'єднані в Євангелічну унію, протистояли католицьким князівствам Священної Римської імперії німецької нації, кайзерові і Папі Римському, а також головним осередком розенкрейцерів. З нагоди одруження Фрідріха V з англійською принцесою Елізабет у Гайдельберзі спорудили небачені досі сади, інженерні споруди під керівництвом французького інженера Саломона де Косса (Hortus Palatinus), які стали втіленням розенкрейцерського міфу.

    Початок Тридцятилітньої війни і коронація Фрідріха V 4 листопада 1619 як короля Чехії стали для Пфальца катастрофою. Військо Фрідріха V було рогромлене під Білою Горою, а його самого позбавили титулу і володінь. 14 вересня 1622 року військо Католицької Ліги під командою фельдмаршала графа Тіллі взяло Гайдельберґ. У місті було вчинено різанину протестантів і зруйновано розенкрейцерські сади. Пфальцграфом став у 1623 році лідер Католицької Ліги герцог Максиміліан І Баварський. Він наказав перевести Палатинську біліотеку до Ватикану. Внаслідок цих подій Гайдельберґ частково повернувся у католицтво.

    Занепад[ред. | ред. код]

    В ході подальших подій Тридцятилітньої війни Гайдельберґ взяли в 1633 шведи. Під час воєн із Францією Гайдельберґ взяли штурмом французами в 1689 і 1693, коли замок і місто було зруйновано. Внаслідок занепаду в 1720 році столицю Курфюрства Пфальцського було перенесено з Гайдельберґа до Мангайма.

    У 1803 році рішенням імперської депутації на вимогу наполеонівської Франції частину колишнього Курфюрства Пфальц було включено до складу курфюрства Баден, утвореного того ж року замість ліквідованих духовних імперських курфюрств.

    Гайдельберзький замок згорів 24 червня 1764 р. під час грози. Припинити подальше руйнування замку закликав у 1803 році драматург Август фон Коцебу. З цим Гайдельберг став одним з місць паломництва німецьких романтиків. Велику роль у справі збереження Гайдельберзького замку відіграв француз граф Шарль де Гремберг, який, починаючи з 1810 року, упродовж кількох десятиліть залишався охоронцем замку. Значного імпульсу додало будівництво залізниці Мангайм—Гайдельберґ, першої в Бадені. У Гайдельберзі багато разів бував англійський художник Вільям Тернер18171844), письменники Віктор Гюго1838) і Марк Твен (1878), які залишили свої твори про місто.

    Сучасність[ред. | ред. код]

    Упродовж 1960—2002 рр. у місті знаходилась штаб-квартира Союзного Командування Європи Мобільними Силами.

    Відомі особистості[ред. | ред. код]

    У місті народився:

    У місті померли:

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Statistisches Bundesamt – Anzahl der Einwohner in den Kommunen am 31. Dezember 2016] (нім.)
    2. Курпфальц — 1085.
    3. Mirosław., Szumiło, (2006). Antoni Wasyńczuk 1885-1935 : ukraiński działacz narodowy i polityk. Lublin: Wydawn. Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. ISBN 8322725078. OCLC 74909208. 

    Див. також[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]