Свято-Миколаївська церква (Диканька)
Свято-Миколаївська церква | |
---|---|
49°48′29″ пн. ш. 34°32′32″ сх. д. / 49.8079989° пн. ш. 34.542314° сх. д.Координати: 49°48′29″ пн. ш. 34°32′32″ сх. д. / 49.8079989° пн. ш. 34.542314° сх. д. | |
Тип споруди | церква |
Розташування | Україна, Полтавська область, смт. Диканька |
Архітектор | М. О. Львов |
Засновник | Кочубей Віктор Павлович |
Початок будівництва | 1794 |
Кінець будівництва | 1797 |
Належність | Українська православна церква (Московський патріархат) (реєстрація громади 30.06.1992, № 106) |
Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
Епонім | Миколай Чудотворець |
Присвячення | Миколай Чудотворець |
Свято-Миколаївська церква у Вікісховищі |
Миколаївська церква — храм в ім'я Св. Миколая у Диканці Полтавської області, в Україні. Усипальниця родини Кочубеїв. Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний № 590/1[1].
Історія існування
Перша дерев'яна церква в ім'я Святого Миколая згадується в описі церкви 1912 року. Разом із дерев'яною ж дзвінницею вона була споруджена з благословення Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича, отже ця подія сталася після 1657, але до 1684 року. На 1722 рік церква мала два дзвони, вагою 8 пудів та 2,5 пуда.
Нова церква була зведена П. В. Кочубеєм замість закритої 1751 (або ж 1754) року за рекомендацією київського митрополита Тимофія (Щербацького). Вона теж була дерев'яною й існувала до 1794 (можливо, до 1797) року.
Мурована церква в ім'я Св. Миколая зведена в стилі класицизму у 1794–1797 роках Віктором Павловичем Кочубеєм за проектом свого петербурзького друга Миколи Олександровича Львова і існує донині.
У 1810-1827 роках за проектом архітектора Луїджі Руска збудована двоповерхова дзвіниця.
У 1890 церква володіла 1,5 дес. садибної та 44 1/3 дес. ружної землі, мала три будинки для причту, утримувала будинок для прочан.
1895 володіла 1,5 дес. садибної і 44 1/3 дес. ружної землі, має три будинки для причту, будинок для паломників, діяли земське училище і жіноча церковнопарафіяльна школа.
1901 володіла 44 1578 кв. саж. дес. ружної землі, мала три будинки для причту, будинок для прочан, діяли жіноча церковнопарафіяльна школа і школа грамоти.
1902 володіла 1 дес 1366 кв. саж. садибної та 44 дес. 1578 кв. саж. ружної землі, мала три буднки для квартир причту, будинок для паломників, церковну сторожку, діяли церковна б-ка, жіноча церковнопарафіяльна школа, школа грамоти.
1912 володіла 44 дес. ружної землі, мала квартири для священика і псаломщика, діяли церковнопарафіяльна школа і школа грамоти.
Миколаївська церква вистояла після революції 1917.
1930 вирубано ліс навколо церкви, знято огорожу, вивезено кам’яні плити з бруківки.
У 1932–1933 пограбовано склепи.
1963 в приміщенні церкви було відкрито музей атеїзму, який до 1972 діяв як музей на громадських засадах, а згодом, до 1989, як відділ Диканського ІКМ. Багато цінного начиння (ікони 17–18 ст., хрести, підсвічники, книги) зникло.
Опис
Церква була побудована у вигляді ротонди, по фасаду її прикрашають колони, на вході — портик доричного ордера з трикутним фронтоном. При будівництві церкви була застосована система подвійного купола, що поліпшило її акустику та освітлення. Пізніше цю систему використовував архітектор Андрій Вороніхин при будівництві Казанського собору у Санкт-Петербурзі.
Після ремонтних робіт (у 1862 та 1867) церква набула сучасного вигляду: цегляна, майже кругла в плані, однобанна, з виступаючою прямокутною вхідною лоджією, прикрашеною чотирьохколонними портиками доричного ордеру із трикутним фронтоном. Споруда скомпонована у вигляді двох циліндричних об’ємів. Зовнішній перекритий лучковим склепінням, внутрішній – системою подвійного куполу. Обидва куполи спираються на кільце стін, полегшене вісьмома арковими прорізами. Стіни мають двоповерхове членування.
У підвалі влаштовано родинну усипальницю-склеп Кочубеїв
У храмі зберігалася чудотворна ікона св. Миколая.
Позаду вівтаря церкви знаходиться старе кладовище, на якому збереглися поховання священиків, що правили у храмі. За церковною огорожею розміщується сучасний, діючий цвинтар. Неподалік від входу на церковну територію зберігся вітряк кін. 19 – поч. 20 ст.
У вівтарній частині храму знаходиться давній пеньок, на якому сталося чудотворне явлення Миколаївської ікони.
-
влітку
-
взимку
-
взимку
-
взимку
-
Дзвiниця
-
Дзвiниця
Сучасність
У 1981–1982, враховуючи незадовільний стан пам’ятки, за рахунок коштів державного бюджету проведено ремонтно-реставраційні роботи, які виконувалися силами Полтавської дільниці Чернігівської міжобласної спеціальної науково-реставраційної майстерні (нач. дільниці Ф. А. Безус).
1989 споруду М. ц. передано віруючим. Релігійна громада зареєстрована органами державної влади 30.06.1992 р. за № 106 як громада УПЦ МП. Релігійні відправи здійснюються в культовому приміщенні.
Джерела
- Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009 — С. 200–202.
- «Скарби землі Полтавської», ТОВ «АСМІ», Полтава, 2013, ст.37
- Полтавская епархия Украинской православной церкви — Свято-Николаевский храм Диканьки (рос.)