Жан-Батист Ле-Мойн де Б'єнвілль

Жан Баптіст Л’Мойн Jean-Baptiste Le Moyne
Жан Баптіст Л’Мойн
Французький губернатор Луїзіани
Народження:	23 лютого 1680 Монреаль, Квебек, Канада
Смерть:	березня 7, 1767(1767-03-07) (у віці 87 років) Париж, Королівство Франція
Країна:	Франція
Рід:	House Le Moyned
Батько:	Charles le Moyne de Longueuil et de Châteauguayd
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Жан Баптіст Л'Мойн д'Бієнвіль (фр. Jean-Baptiste Le Moyne de Bienville) був сином Чарльза Л’Мойна, виходцю із Лонгей що біля Дьєп, та Катрен Примот (відомої як Катрен Т’єрті), що народилася в Руані, провінції Нормандія. Чарльз Л'Мойн створив свою сім’ю в поселенні Віл-Марі (сучасний Монреаль) у дуже раньому віці, та мав всього разом чотирнадять дітей. Будучи вісімнадцяти років від роду, Бієнвіль долучив свого брата Ібервіля до експедиції із метою започаткувати колонію в Луїзіані. Бієнвіль та Ібервіль протягом всієї експедиції досліджували середню частину побережжя Мексиканської затоки із півночі, відкривши Шандел'єрські острови поблизу Луїзіани; так само були відкриті острів Кет та Шип, що знаходяться біля узбережжя Міссісіпі, після чого вони перейшли на паруснику у гирло річки Міссісіпі. Згодом експедиція спробувала просунутися аж до Батон-Руж та річки Фолс. Перед тим як повернутися у Францію, Ібервіль установив перше поселення в Луїзіанській колонії у квітні 1699 року під назвою Форт Морепас або Олд Білоксі, що на сьогодні є Ошен Спрингс, штату Міссісіпі. Совуль де Л'Вілантрі був призначений губернатором, а Бієнвіль — як другий по рангу заступник.

Зразу після від'їзду Ібервіля, Бієнвіль вирушив у нову експедицію по річці Міссісіпі і наткнувся на англійські кораблі у місцевості, що тепер називається Інгліш Терн. Як тільки Ібервіль дізнався про несподівану зустріч, було наказано збудувати поселення уздовж річки Міссісіпі на найпершому підходящому місці. П'ятдесят миль догори по ріці було встановлено Форт де Л'Булай.

Фундація Мобильського

Прислуховуючись до рекомендації свого брата, Бієнвіль переправив більшість колоністів на нове поселення, що на сьогодні називається Алабама, розташоване на північному березі річки Мобильська. Він також заснував глибоководний порт біля острова Дофин, призначений для користування колонізаторами, оскільки Мобильська затока та Мобильська річка були занадто мілководними для заходу океанських суден. Населенність колонії коливалася впродовж де-кількох наступних років. У 1704 році частково із причини страху перед братанням французьких солдатів із місцевими уроженками уможливуючи конфлікт, Бієнвіль поклопотався про приїзд двадцяти чотирьох французьких жінок. Згідно традиції, дівчата були відібрані із монастирів, хоча найбільш вірогідно — із бідних сімей. Вони подорожували до Нового Світу разом із їхніми пожитками у маленьких валізках, відомих як «касети». Тому увійшли в історію регіону, як «касетні дівчата» згідно оригінальних розповідей. Хоча у пізніших переповідях стали більш відомими згідно англійського перекладу під назвою «дівчата із шкатулок».

Жінки були розселені у будинку Бієнвіля та опікалися його домогосподаркою, якою була канадка французького походження, що називалася мадам Ланглоіс (згідно традицій, вона — вдова двоюрідного брата Бієнвіля та його брата, але прямих доказів цього немає). Мадам Ланглоіс навчилася від тубільців ремеслу куховарки використовуючи місцеві продукти, що дозволило передати цей досвід пізніше своїм наставницям. Даний епізод став відомим, як походження креольської кухні. Імена та долі «дівчат із шкатулок» є невідомими, але де-які із них залишилися в колонії та побралися із французькими солдатами як і передбачалося. Перша реєстрація новонародженного білого немовляти була зроблена у 1705 році.

Населення колонії змінювалося протягом наступного покоління, виростаючи до 281 особи у 1708 році, і зменшуючий до 178 колоністів двома роками пізніше у наслідок хвороб. У 1709 в зв'язку із великим паводком затопившим форт Луї де Л'Мобільський, а також у наслідок якого сплахнули хвороби, в 1711 році Бієнвіль наказав перенести поселення до теперішнього місця Мобільського, штату Алабама, де і знаходиться по-сьогоднішній день дерев'яний форт Луї. На 1712 рік за королівським указом Антуа Крозац призначено головуючим над адміністрацією колонії, та у 1716 році він заснував форт Розалі, що тепер є розташуванням Начеза, штату Міссісіпі. Новий губернатор Антуа Луме не протримався на посаді довго із-за управлінських помилок та вад розвитку колонії. Він був відізваний до Франції у 1716 році, а Бієнвіль знову зайняв колишню посаду і став біля керма як губернатор, управляючи справами менш ніж один рік, до-поки новий уповноважений у справах Жан Мішель д'Лепінай не приїхав із метрополії. Лепінай все-таки не зміг керувати тривалий час із-за відмови Крозаца від своєї посади головуючого, та змістивши адміністративний контроль до Джона Ло у його поході на Кариби. У 1718 році Бієнвіль опинився на посаді губернатора Луїзіани черговий раз, і це вже цього разу він заснував місто Новий Орлеан, штату Луїзіана.

Зодчий Луїзіани

Бієнвіль писав до управляючих колнією, що він знайшов височину на річці Міссісіпі, де за його думкою вони були б захищені від припливів і ураганів, та запропонував побудувати нову столицю поселення саме там. Дозвіл було отримано, і Бієнвіль у 1718 році розпочав будівництво. До 1719 року вже звели достатню кількість хат та складських приміщень, так що продовольство і солдат перевели з Мобільського. У 1720 році через наступну суперечку із головним інженером колонії Лє Блонд де Л'Тура, Бієнвіль наказав його помічнику Адрєн д'Поґе зробити креслення нового поселення. У 1721 році д'Поґе витворив одинадцять-на-сім прямокутні блоки, відомі як Французькі квартали. Відмітивши новосілля у новому будинку, де зараз знаходиться так-званий «Кастом хауз», Бієнвіль назвав щойно зведене місто «Л’Новель-Орлеанс» у честь Филипа ІІ Орлеанського, що був чинним принцом Франції. Новий Орлеан став столицею французької Луїзіани до 1723 року, все-ще підчас третього терміну Бієнвіля при владі.

Зодчий Білоксі

У 1719 році під час Війни четвертного альянсу (1718 — 1720), Бієнвіль перевів весь капітал французької Луїзіани із Мобільського від лінії фронту з іспанською Пенсаколою назад, до форту Морепас або, по-іншому, Олд Білоксі у 1719 році. Проте, у зв’язку із переміщенням коси у затоці, поселення було перенесено на протележну сторону, щоб заснувати Новий Білоксі у 1719 році. Після завершення роботи, форт Морепас спалили згідно французьких традицій, щоб унеможливити його заселення живою силою ворога. Під час будівельних робіт у Новому Орлеані 1719 року місто цілковито затопило шістьма дюймами води, що змусило подумати про нарощення дамб для функціюнування внутрішнього порту. Дорадча рада все-таки хотіла утримувати капітал біля Мексіканської затоки у Білоксі. Незважаючи на піщані грунти навколо міста, що ускладнювали сільськогосподарські роботи, а шторми пересували піщані смуги суходолу до порту Білоксі, все-таки Новий Орлеан можна вважати глибоководним портом, що ближче до сільськогосподарьських угідь. Згодом, у червні 1722 року Бієнвіль розпочав переводити статки у Новий Орлеан, закінчивши розпочате в серпні 1722 року. 1723 рік був першим повним роком, коли Новий Орлеан ознаменувався як столичне місто французької Луїзіани.

На 29 серпня 2005 року через ураган Картріна, Білоксі був повністю затоплений аж до глибини 9 метрів, у той же час внутрішня частина Нового Орлеану була залита водою тільки на 70 відсотків від території міста, місцями досягаючи 3 метрів. Завдячуючи нарощенню дамб, бієнвільський старий французький квартал ніколи не вкривався водою під час тропічного урагану. Замість того, місто Білоксі було знищене аж до третього повергу, а баржі-казино виносило чи чавило у сусідні готелі, викинувше все на висоту другого поверху.

Посилання

• Jean-Baptiste Le Moyne de Bienville