Анрі П'єрон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анрі П'єрон
Henri Piéron
Ім'я при народженніфр. Louis Charles Henri Piéron
Народився18 липня 1881
Париж
Помер6 листопада 1964 (83 роки)
Париж
ГромадянствоФранція Франція
Діяльністьпсихолог, професор, фізіолог
Галузьекспериментальна психологія, психофізіологія
Відомий завдякизаснував школу об'єктивного дослідження психіки
Науковий ступіньагреже з філософіїd[1] і докторський ступінь[1]
Знання мовфранцузька[2][3]
ЗакладКолеж де Франс[4]
ЧленствоФранцузьке зоологічне товариствоd, Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США
Посадапрезидент[d][5] і президент[d][6]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Анрі П'єрон (фр. Henri Piéron;* 18 липня 1881, Париж — † 6 листопада 1964) — французький психолог, один із основоположників французької експериментальної та фізіологічної психології.

Освіта

Навчався у Сорбонні у Теодюля Рібо та П'єра Жане.

Професійна діяльність

Читав лекції з психології у Вищій практичній школі.

З 1912 став наступником Біне на посту директора психологічної лабораторії Сорбонни, на основі якої у 1921 створив Паризький інститут психології.

1923 став професором Колеж де Франс

У 1928 заснував Національний інститут праці та профорієнтації та психологічні лабораторії по дослідженню дитини при Вищій практичній школі[7].

Внесок у науку

Заснував французьку школу об’єктивного дослідження психіки (psychologie du comportement) за аналогією з американським біхевіоризмом

На початковому етапі своєї діяльності розглядав психологію як біологічну науку про поведінку людини та тварин. Її основним методом дослідження є фізіологічний, гістологічний та морфологічний аналіз мозку. При цьому відштовхувався від концепції французького біолога Клода Бернара про сталість внутрішнього середовища організму. Всі психічні явища розглядав як функціональні елементи пристосувальної поведінки в певному середовищі. Говорив, що соціальний вплив може змінювати форми біологічної поведінки й породжувати нові форми соціальної поведінки, наприклад, вербальну[8].

Стрижень психічного життя – індивідуальний «досвід», переробка та використання якого, а також закони роботи психічних функцій (мислення, сприйняття та інші) ґрунтуються на рефлексі, нервовій асоціації.

В подальшому, під впливом французької соціологічної школи, П'єрон звернув увагу на роль соціальних впливів на психічні функції, але при дослідженні окремих психологічних механізмів не враховував конкретної соціально-психологічної ситуації, в якій відбувається діяльність індивіда.

Основні праці П'єрона присвячені психофізіології відчуттів, займався також питаннями філогенезу психіки, мозкової локалізації психічних функцій та ін.

Розвивав концепцію психології як науки про поведінку організмі в умовах єдності зовнішнього середовища та внутрішніх умов. Відстоював принципи природничого напрямку в різноманітних галузях психології. Вважав, що психофізика без психофізіології не має майбутнього. Доводив неґрунтовність закону Вебера-Фехнера оскільки він не розповсюджується на дуже слабкі чи дуже сильні подразники. Стояв на засадах соціальної детермінації психічної еволюції.

Курси, які викладав у Колеж де Франс з 1923 по 1951 роки

  • Закони сприйняття часу \ Lois du temps des sensations.
  • Теорія зору \ Théories de la vision.
  • Механізми сприйняття світла та кольору \ Mécanismes de la vision lumineuse et chromatique.
  • Психофізіологічні проблеми сприйняття \ Problèmes psychophysiologiques de la perception.
  • Чутливість шкіри \ Sensibilités cutanées.
  • Афективні сенсорні реакції: біль \ Réactions sensorielles affectives : la douleur.
  • Функції слуху \ Fonction auditive.
  • Теорія слуху \ Théories de l'audition.
  • Основи сенсорної моторики \ Bases sensitives de l'activité motrice.
  • Просторове бачення \ Vision spatiale.
  • Якісні та кількісні аспекти сприйняття \ Aspects qualitatifs et quantitatifs de la sensation.
  • Час сенсорної реакції та затримки \ Temps de réaction et latences sensorielles.
  • Хімічна чутливість \ Sensibilités chimiques.
  • Порушення сприйняття світла та загальні проблеми зору \ Excitation lumineuse et problèmes généraux de la sensation visuelle.
  • Еволюція зорового сприйняття \ Évolution temporelle des sensations visuelles.
  • Сенсорне сприйняття тварин \ Réceptions sensorielles des animaux.
  • Вищі етапи сенсорної еволюції безхребетних \ Stades supérieurs de l'évolution sensorielle des Invertébrés.
  • Особливості сприйняття хребетних \ Fonctions sensorielles des Vertébrés.
  • Сприйняття кольору \ Vision des couleurs.
  • Механізми сприйняття кольору \ Mécanisme de la vision chromatique.
  • Поняття рівня чутливості \ Notion d'échelon de sensation.
  • Рефлексивна чутливість та перцептивна реакція \ Sensibilités réflexogènes et réactions perceptives.
  • Роль мозку в перцептивних реакціях \ Substrat cérébral des réactions perceptives.
  • Внутрішні відчуття \ Sensibilités internes.
  • Пізнання простору \ Connaissance de l'espace.
  • Відомості про сенсорну енергію \ Données actuelles sur l'énergétique sensorielle.
  • Оцінка інтенсивності почуттів \ Estimation des intensités de sensation.
  • Функції патологій сприйняття в психофізіології \ Les données que la pathologie sensorielle fournit à la psychophysiologie[9].

Основні праці

Примітки

Посилання