Клод Бернар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клод Бернар

Claude Bernard

Claude Bernard 5.jpg
Народився 12 липня 1813(1813-07-12)[1][2][3]
Сен-Жульєн
Помер 10 лютого 1878(1878-02-10)[1][3][2] (64 роки)
Париж, департамент Сена[d], Франція[4]
Поховання Пер-Лашез
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція
Діяльність лікар, політик, психолог, професор[5] і фізіолог[d]
Відомі студенти Ivan Tarkhanov[d]
Посада Second Empire senator[d]
У шлюбі з Marie Françoise Bernard[d]
Автограф Claude Bernard signature.svg
Нагороди

s: Роботи у Вікіджерелах

q: Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі?

Клод Бернар (12 липня 1813, Сен-Жульєн (Рона) — 10 лютого 1878, Париж) — французький медик, дослідник процесів внутрішньої секреції, засновник ендокринології. Доктор медицини (1843). Член-кореспондент Санкт-Петербургської академії наук (з 2 грудня 1860 року).

Навчався у Паризькому університеті (1834—1836). Працював у лікарні Отель-Дьє, де був заступником, керівником кафедри експериментальної медицини. Згодом очолив кафедру загальної фізіології Паризького університету, а з 1868 — кафедру порівняльної фізіології в Музеї природничої історії.

Обирався членом багатьох європейських наукових товариств. Заснував Біологічне товариство (1849 рік), став його президентом (1867). Написав багато фундаментальних праць в галузі фізіології, найважливіша — «Введення у вивчення експериментальної медицини» (1865, російський переклад — 1866).

Похований на паризькому кладовищі Пер-Лашез.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]