Клод Бернар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клод Бернар
фр. Claude Bernard
Claude Bernard 5.jpg
Народився 12 липня 1813(1813-07-12)[1][2][…]
Сен-Жульєн
Помер 10 лютого 1878(1878-02-10)[2][1][…] (64 роки)
Париж, Франція[4]
Поховання
Країна Flag of France.svg Франція
Діяльність лікар-письменник, політик, психолог, професор, фізіолог
Галузь фізіологія і медицина
Alma mater Факультет медицини, Парижd і факультет природничих наук Паризького університетуd (1853)
Відомі учні Ivan Tarkhanovd
Знання мов французька[5]
Заклад Колеж де Франс[6], Факультет медицини, Парижd, Національний музей природознавства і Практична школа вищих дослідженьd
Членство Лондонське королівське товариство, Société Philomathique de Parisd, Французька академія, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Данська королівська академія наук, Паризька медична академія, Російська академія наук, Прусська академія наук і Баварська академія наук
Magnum opus Milieu intérieurd
Посада Сенатор Другої імперіїd, президент і seat 29 of the Académie françaised
У шлюбі з Marie Françoise Bernardd
Автограф Claude Bernard signature.svg
Нагороди
командор ордена Почесного легіону

медаль Коплі (1876)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d]

Baly Medald (1875)

Клод Бернар (12 липня 1813, Сен-Жульєн (Рона) — 10 лютого 1878, Париж) — французький лікар, науковець, фізіолог, дослідник процесів внутрішньої секреції, засновник ендокринології. Доктор медицини (1843). Член-кореспондент Санкт-Петербургської академії наук (з 2 грудня 1860 року).

Навчався у Паризькому університеті (1834—1836). Працював у лікарні Отель-Дьє, де був заступником, керівником кафедри експериментальної медицини. Згодом очолив кафедру загальної фізіології Паризького університету, а з 1868 — кафедру порівняльної фізіології в Музеї природничої історії.

Обирався членом багатьох європейських наукових товариств. Заснував Біологічне товариство (1849 рік), став його президентом (1867). Написав багато фундаментальних праць в галузі фізіології, найважливіша — «Введення у вивчення експериментальної медицини» (1865, російський переклад — 1866).

Похований на паризькому кладовищі Пер-Лашез.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]