Шафак Павей
Шафак Павей (тур. Şafak Pavey, нар. 10 липня 1976, Анкара)[1] — турецький дипломат, публіцист і політик. Вона є членом Великих національних зборів Туреччини від опозиційної Народно-Республіканської партії (НРП), що представляє провінції Стамбула.[2] Є першим інвалідом жінкою, обраною в парламент Туреччини, членом Комітету Організації Об'єднаних Націй з прав інвалідів.[3][4] В 2012 році Павей удостоєна Міжнародної жіночої премії мужності Державного департаменту США.[3][5]
Біографія
Павей народилася 10 липня 1976 року в Анкарі. Її батьки — Шахін і Айше Енал, відомий журналіст і письменник. У 1994 році вона разом з чоловіком переїхала до Швейцарії, щоб вивчати там мистецтво та кіно. У 1996 році Павей втратила ліву руку і ліву ногу в аварії потягу в Цюриху. Рік потому вона вирушила в Лондон, щоб продовжити там свою освіту. У Лондоні вона вивчала міжнародні відносини в Вестмінстерському університеті, закінчила аспірантуру в Лондонській школі економіки.[6]
Кар'єра
Після закінчення навчання Павей працювала в канцелярії Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, будучи відповідальною за зовнішні зв'язки і гуманітарну допомогу в таких країнах, як Алжир, Єгипет, Іран, Ліван і Сирія. Працювала в якості прес-секретаря UNHCR ООН у Центральній Європі в Угорщині, потім керівником департаменту з прав людини в Управлінні Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини.[7]
Пейви також працювала оглядачем у Стамбульській вірмено-турецькій двомовній щотижневій газеті «Агос», написала три книги, здійснювала спільні проекти з Гарвардським університетом, Королівською Академією Мистецтв у Лондоні і норвезькою Радою дизайнерів. Її книга 13 Numarali Peron (платформа № 13), що оповідає про залізничну катастрофу, написана спільно з її матір'ю Айше Енал і самої Павей, стала бестселером в Туреччині. Павей співпрацювала з лауреатом Нобелівської премії миру Ширін Ебаді при написанні книги «Права біженців в Ірані».[8]
Після п'ятнадцяти років життя за кордоном, Павей, в 2011 році повернулася в Туреччину і балотувалася в парламент. Залишивши в 2012 році роботу в Організації Об'єднаних Націй, вона була обрана депутатом турецького парламенту від провінції Стамбула (Мармуроморський регіон) і народно-Республіканської партії, ставши першим інвалідом жінкою — членом турецького парламенту.[9] У межах своєї депутатської роботи вона є членом комітету Туреччина—ЄС — комітету Євро-Середземноморської Парламентської Асамблеї середземноморського Союзу, підкомітету з питань енергетики, водних ресурсів і довкілля, а також віце—головою і членом товариства дружби з Південною Кореєю і Норвегією від турецького парламенту. Згодом вона була призначена відповідальною за екологічну і соціальну політику в країні.
Нагороди
- Міжнародна премія мужності Держдепартаменту США[3]
- Премія миру Міжнародної молодіжної палати[10]
- Премія Британського національного світського суспільства (2014)[11]
Публікації
- 13 Numaralı Peron (Yazarları Ayşe Önal/Şafak Pavey) (1996) ISBN 9753252773
- Nereye Gidersem Gökyüzü Benimdir (2011) ISBN 9786055411107
Примітки
- ↑ «Safak Pavey bio».
- ↑ «CHP’s Pavey elected to UN committee».
- ↑ а б в «2012 International Women of Courage Award Winners».
- ↑ «Events and News 2012 | Embassy of the United States Ankara, Turkey».
- ↑ «Clinton praises Pavey’s tireless passion, energy».
- ↑ White, Jenny (June 20, 2011).
- ↑ «Q&A: Refugee worker turns a disability into an advantage».
- ↑ Ebadi, Shirin (2008).
- ↑ Sussman, Anna (June 16, 2011).
- ↑ «Safak Pavey of Turkey selected as one of the 2011 JCI Ten Outstanding Young Persons of the World».
- ↑ «Secularist of the Year awarded to Turkish MP, Safak Pavey».