Спитай у пилу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Спитай у пилу»
АвторJohn Fanted
Моваамериканська англійська
Видано1939
Попередній твірWait Until Spring, Bandinid
Наступний твірDago Redd

«Спитай у пилу» — найпопулярніший роман американського письменника Джона Фанте, вперше опублікований у 1939 році, дія якого розгортається в Лос-Анджелесі часів Великої депресії. Це один із серії романів, в яких фігурує персонаж Артуро Бандіні, альтер-его Фанте, молодий італо-американець з Колорадо, який намагається стати письменником у Лос-Анджелесі.

Роман широко вважається американською класикою, його регулярно включають до навчальних програм з американської літератури в коледжах.[1][2] Книга є романом з ключем, значна частина якого ґрунтується на автобіографічних подіях з життя Фанте. Роман справив значний вплив на Чарльза Буковскі. У 2006 році сценарист Роберт Таун екранізував роман у фільмі «Спитай у пилу», головні ролі в якому зіграли Сальма Хаєк і Колін Фаррелл.[1]

Публікація

[ред. | ред. код]

Перша публікація роману послідувала після успішної публікації Фанте «Дочекайся весни, Бандіні» та його оповідань у відомих виданнях, таких як «Американський Меркурій».[1] Перше видання роману було надруковано накладом лише 2 200 примірників.[2] Незважаючи на те, що продажі не були великими, у 1954 році видавництво «Bantam Books» випустило видання в м'якій обкладинці.[2] Популярність роману не досягла свого піку, поки поет Чарльз Буковскі не здійснив перевидання роману видавництвом "Black Sparrow Press" у 1980 році з передмовою від самого автора.[1][2]

Синопсис

[ред. | ред. код]

Артуро Домінік Бандіні — письменник, що бореться за життя, живе в житловому готелі в Банкер-Гілл, занедбаній частині центру Лос-Анджелеса. Живучи за рахунок апельсинів, він несвідомо створює картину Лос-Анджелеса як сучасної антиутопії часів Великої депресії. Його опубліковане оповідання «Песик сміявся» не вразило нікого в його занедбаному пансіонаті, крім однієї 14-річної дівчинки Джуді. Знедолений, він заходить у буфет Columbia Buffet, де зустрічає Каміллу Лопес, офіціантку.

Бандіні закохується в Лопес, яка сама закохана в свого колегу по роботі Семмі. Семмі зневажає Каміллу, кажучи Бандіні, що він повинен ставитися до Камілли погано, якщо він хоче її завоювати. Бандіні бореться з власною бідністю, почуттям католицької провини та любов’ю до нестабільної деградуючої Камілли. Зрештою, Камілла потрапляє до психіатричної лікарні, а потім переїжджає до іншої, після чого тікає. Бандіні шукає її, але знаходить, що вона чекає на нього в його квартирі. Він вирішує забрати її з Лос-Анджелеса і влаштовує жити в будинку на пляжі. Він купує їй маленького песика, і вони винаймають житло в Лагуна-Біч. Він залишає її там, щоб забрати свої речі зі свого готельного номера в Лос-Анджелесі, але після повернення знаходить будинок порожнім. Він отримує телеграму від Семмі, який просить, щоб він прийшов і забрав Каміллу, оскільки вона з’явилася в пустельній хатині, в якій він жив, і діє йому на нерви. Поки Бандіні прибуває туди, Семмі вигнав Каміллу, і вона блукає пустелею. Бандіні шукає її з болісним страхом, що не знайде кохану жінку, і незабаром цей страх справджується. Він повертається до хатини Семмі і дивиться на порожню пустельну землю. Він бере примірник свого першого роману, який нещодавно вийшов друком, присвячує його Каміллі і кидає в пустелю.

Найпопулярніший роман Фанте, напівавтобіографічний «Спитай у пилу», є третьою книгою з того, що зараз називають «Сагою про Артуро Бандіні» або «Квартетом Бандіні». Бандіні виступав як його альтер-его у чотирьох романах: «Дочекайся весни, Бандіні» (1938), «Дорога до Лос-Анджелеса» (хронологічно це перший роман Фанте, але він не був опублікований до 1985 року), «Спитай у пилу» (1939) і, нарешті, «Сни з пагорба Бункер» (1982). Останній Фанте надиктував своїй дружині Джойс наприкінці свого життя після того, як ускладнення діабету спричинили сліпоту та ампутацію обох ніг. Використання Фанте Бандіні як свого альтер-его можна порівняти з персонажем Чарльза Буковскі — Генрі Чінаскі.

Постійними темами творів Фанте є бідність, католицизм, сімейне життя, італо-американська ідентичність, спорт і життя письменника. Протягом багатьох років багато хто називав «Спитай у пилу» монументальним романом Південної Каліфорнії/Лос-Анджелеса (Кері МакВільямс, Чарльз Буковскі та Los Angeles Times Book Review). Через понад шістдесят років після публікації «Спитай у пилу» на кілька тижнів з’являлася у списку бестселерів за версією «Нью-Йорк Таймс».

Рецепція

[ред. | ред. код]

Початкове сприйняття роману було неоднозначним, що призвело до низьких продажів.[1] Розповсюдження було ускладнене тим, що видавець Фанте був втягнутий у судову суперечку щодо публікації несанкціонованої версії біографії Адольфа Гітлера "Майн Кампф", через що йому не вистачало коштів.[3]

Спадщина

[ред. | ред. код]

Фант був одним із перших письменників, які зобразили важкі часи, з якими зіткнулися багато людей у Лос-Анджелесі часів Депресії. Роберт Таун назвав «Спитай у пилу» найкращим романом коли-небудь написаним про Лос-Анджелес.

Американський письменник Чарльз Буковскі називає творчість Джона Фанте значним впливом на його власну творчість, зокрема на «Спитай у пилу», на який він натрапив у публічній бібліотеці, будучи ще молодим письменником.[1] Ентузіазм Буковскі до роману допоміг йому не впасти в забуття в 1970-х роках. Буковскі, який подружився зі старшим автором наприкінці життя Фанте, написав передмову до цього роману для репринтного видання Black Sparrow Press.[1] У цій передмові Буковскі стверджує: "Фанте був моїм богом".[4]

«Спитай у пилу» містить тематичні перегуки з романом Кнута Гамсуна «Голод» 1890 року. Фанте був великим шанувальником Гамсуна. Назва «Спитай у пилу» походить від роману Кнута Гамсуна «Пан» 1894 року, в якому лейтенант Ґлан розповідає історію про дівчину у вежі:

"Іншу він кохав, як рабиню, як божевільну і як жебрачку. Чому? Спитайте пил на дорозі і падаюче листя, спитайте таємничого Бога життя, бо ніхто не знає таких речей. Вона не дала йому нічого, нічого не дала, а він їй подякував. Вона сказала: Віддай мені свій спокій і свій розум! І він тільки шкодував, що вона не попросила його життя".

У романі Девіда Фостера Воллеса «Мітла системи» 1987 року Лаваш "Стоуні" Бідсмен має дерев'яну ногу з прихованою шухлядою, в якій він зберігає сигарети з марихуаною та інші заборонені речовини. У четвертому розділі «Спитай у пилу» згадується персонаж на ім'я Бенні Коен, у якого «була дерев'яна нога з маленькими дверцятами. У дверцятах були сигарети з марихуаною. Він продавав їх по п'ятнадцять центів за штуку».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж Woodard, Rob (14 січня 2009). How Ask the Dust nearly missed greatness. The Guardian. Процитовано 10 липня 2016.
  2. а б в г Kellogg, Carolyn (7 квітня 2009). John Fante's 'Ask the Dust' grows with time. Los Angeles Times (амер.). ISSN 0458-3035. Процитовано 10 липня 2016.
  3. How Hitler Nearly Destroyed the Great American Novel. 21 грудня 2018.
  4. Fante, J., 1980, Ask the Dust, Black Sparrow Press, Santa Barbara. Introduction by Charles Bukowski

Додаткова інформація

[ред. | ред. код]
  • Tayler, Christopher (2000-09-21). "Bandini to Hackmuth". London Review of Books. pp. 28–29. ISSN 0260-9592.