Кнут Гамсун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кнут Гамсун
Кнут Гамсун

Кнут Гамсун
При народженні Кнудт Педерсен
Дата народження 4 серпня 1859(1859-08-04)
Місце народження парафія Воґо,[1] Центральна Норвегія
Дата смерті 19 лютого 1952(1952-02-19) (92 роки)
Місце смерті Нергольм
Національність норвежець
Громадянство Норвегія Норвегія
Мова творів норвезька
Рід діяльності письменник
Роки активності: з 1877
Жанр Роман, повість, п'єса, оповідання, вірші, публіцистика
Magnum opus: «Плоди землі»
Дружина Marie Hamsun[d]
Нагороди:
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1920)
Сайт: hamsunsenteret.no/en/
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Nobel prize medal.svg

Кнут Га́мсун (норв. Knut Hamsun; *4 серпня 1859 — †19 лютого 1952, Нергольм) — норвезький письменник, що жив на межі XIX і XX століть (справжнє ім'я — Кнут Педерсен), лауреат Нобелівської премії з літератури за 1920 рік.

Життєпис[ред.ред. код]

Кнут Гамсун в 1871 році.

Ранній період життя та творчості[ред.ред. код]

Кнут Гамсун народився 4 серпня 1859 року у парафії Воґо (норв. Vågå), в сільськогосподарському районі Центральної Норвегії. Його батьки були фермерами. Дитинство Кнут провів у майже ідилічних умовах гармонії з прекрасною природою Норвегії. Однак незабаром через борги родини дев'ятирічному хлопцю довелося працювати на свого дядька. Родичі ставились до нього погано: часто били і не давали їсти. Тому в 1873 році він тікає і починає працювати в магазині. 1875 року Гамсун веде життя мандрівного торговця, потім влаштовується в майстерню до шевця в місті Буде. Тут він і завершує свій перший літературний наробок — повість «Загадкова людина», що була опублікована 1877 року. Гамсун змінив безліч професій, багато мандрував по Норвегії і США. Писав вірші, оповідання, репортажі.

На вершинах літературної слави[ред.ред. код]

Кнут Гамсун з дружиною Мері. 1909 рік

Після 1888 року письменник оселяється в Копенгагені. Перший роман письменника «Голод» (норв. Sult) (1890), в якому оповідалося про молодого письменника-журналіста без постійної роботи, що заробляє на прожиття випадковими статтями й конає від голоду, відразу ввів Кнута в число знаних письменників. Це був справді новаторський психологічний твір, що приніс йому славу. Через два роки Гамсун написав свій другий роман "Містерії" (1892), який також став популярним серед читачів.[2]

У 1898 році Гамсун одружується на Бергліот Бех — цей шлюб тривав вісім років. У 1909 р. він одружується вдруге, з актрисою Марі Андерсен. Марі після весілля полишила кар'єру і залишалася з Гамсуном до кінця його життя. У 1911 р. подружжя купує ферму Нергольм, у якій Гамсун проведе решту свого життя.

Гамсун не сприйняв індустріалізації, вважаючи цей процес в економіці країни ворожим повноцінному розвитку людської особистості і духовної волі. Позитивний розвиток особистості письменник пов'язував з патріархальним селянським життям, ідеалізуючи його. Це особливо яскраво відбилося в написаному після Першої світової війни романі «Плоди землі» (норв. Markens Grøde) (1917), за який він і одержав Нобелівську премію з літератури у 1920 році.[3] Герой твору — селянин, що оселився в глухому лісі, постійно працює на землі й живе щасливим сімейним життям. Змучена війною Європа захоплено сприйняла цей роман.

Останні роки життя[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни Гамсун з прихильністю ставився до політики Третього Рейху, вважаючи Гітлера визволителем Європи. Це напряму корелювало з його різкою критикою політики Великобританії. У період німецької окупації Норвегії письменник підтримував політику міністра-президента Відкуна Квіслінга та його партії «Національна єдність» (нор. «Нашунал Самлінг»). Син Гамсуна брав участь у боях на стороні німців у інтернаціональній дивізії СС «Вікінг». Після самогубства Гітлера він написав некролог, який прославляв фюрера.

Після війни Кнут Гамсун був звинувачений у колабораціонізмі та зазнав переслідувань. 26 травня 1945 року уже старого й глухого письменника було взято під домашній арешт і до 1948 року він був змушений перебувати у будинку для пристарілих та примусовому лікуванні у психіатричній лікарні. Протягом 19461947  р. років тривав судовий процес. У відповідності з судовою постановою від 19 грудня 1947 року Кнут Гамсун був визнаний винним у співпраці з окупаційною владою та засуджений до виплати норвезькій державі 425 тисяч крон, що призвело до конфіскації значної частки його майна. Про ці події Гамсун написав згодом у книзі спогадів «На зарослих стежках» (1949). Вона стала сенсацією, адже дев'яносторічний письменник знову дарував світові твір, наповнений поезією і чарівністю життя, гумором й іронією.

Письменник помер 19 лютого 1952 року в Нергольмі. Повне п'ятнадцятитомне зібрання його творів вийшло у світ через два роки після його смерті.

Садиба Нергольм

Твори[ред.ред. код]

Гамсун написав понад 30 романів; повісті, п'єси, оповідання, публіцистичні книги, вірші.

Українські переклади[ред.ред. код]

  • Гамсун Кнут. Така собі проста муха (новеля). Переклад з норвезької: Осип Маковей. Львів: Літературно-науковий вістник. Річник II, том 5, ч. І. стор. 92 - 96. 1899
  • Гамсун Кнут. «Голод» (роман). Переклад з норвезької: ?. Львів: конволюта Українсько-руська Видавнича Спілка. 1899. 192 стор. (серія "Белєтристична бібліотека")
  • Гамсун Кнут. «Пан» (роман). Переклад з норвезької: Леонід Пахаревський. Київ: Друкарня 1-ої Київської Друкарської спілки. 1909. 84 стор.
  • Гамсун Кнут. "Вікторія: історія одного кохання". Переклад з норвезької: Федь Федорців. Львів: Шляхи. 1918. 109 стор. (серія "Новітня бібліотека", ч. 30)
  • Гамсун Кнут. "Голод". Переложив з норвезької: Михайло Катренко. Київ: Стерно (Друкарня "Союзбанку"), 1919. 173 стор.
  • Гамсун Кнут. "Голод" (у перекладі Надії Суровцевої), "Пан" (у перекладі Леоніда Пахаревського), "Вікторія" (в перекладі Григорія Петренка). Харків: ДВУ. 1928
  • Гамсун Кнут. "Бродяги" роман . Авторизований переклад з рукопису з останнім портретом Гамсуна і автографом до українського видання, перекладач не вказаний; обкладинка: Н. Алексєєв. Харків: "Книгоспілка" 1928. 424 стор.[4]
  • Гамсун Кнут. Вибрані твори у 2-ох томах Харків, Київ: Державне видавництво України. 1930.
    • Том 1 ?
    • Том 2: Містерії (роман). Переклад з норвезької: Вікторія Гладка та Катерина Корякіна (за редакцією Я. Савченка). 1930. 239 стор.
  • Гамсун Кнут. "Мандрівні дні" (оповідання). Переклад: Микола Зеров (під псевдонімом Михайло Зеров). Харків: "Книгоспілка", 1926. 77 стор.
  • Гамсун Кнут. "Під осінніми зорями" повість . Переклад: Іван Ставничий; передмова: М. Рудницького; обкладинка: П. Ковшуна. Львів: Діло, 1937. 152 стор. (серія "Бібліотека Діла", ч. 10)
  • Гамсун Кнут. Вибрані твори. Переклад з норвезької Наталі Іваничук. Львів, Видавництво «Літопис», 2000. — 396 с. (Серія «Світова класика»). ISBN 966-7007-29-4
  • Гамсун Кнут. // Відлуння самотності: Кнут Гамсун та контекст українського модернізму / Упоряд. Ю. Ємець-Доброносова. Київ, Факт, 2003. — 472 с. ISBN 966-8408-25-X
  • Гамсун Кнут. Містерії. Переклад з норвезької. Харків, «Фоліо», 2007. — 479 с. (Серія «Бібліотека світової літератури»). ISBN 978-966-03-3814-2
  • Гамсун Кнут. На зарослих стежках. Переклад з норвезької Галини Кирпи. Київ, Видавництво Жупанського, 2013. — 160 с. (Серія «Лауреати Нобелівської премії»). ISBN 978-966-2355-40-6

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]