Серебрище
Село
 Координати 51°09′01″ пн. ш. 23°32′22″ сх. д. / 51.150300000027776548° пн. ш. 23.53950000002777898° сх. д.Координати: 51°09′01″ пн. ш. 23°32′22″ сх. д. / 51.150300000027776548° пн. ш. 23.53950000002777898° сх. д.
|
Серебрище[2][3] (Сребжище, пол. Srebrzyszcze, раніше пол. Serebryszcze[4]) — село в Польщі, у гміні Холм Холмського повіту Люблінського воєводства. Населення — 890 осіб (2011[1]).
Історія[ред. | ред. код]
1484 року вперше згадується православна церква в селі[2].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[5].
1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 364 віряни[3].
У 1921 році село входило до складу гміни Кшивіцький Холмського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[4].
У липні 1938 року польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву[2][3].
В липні 1944 року Серебрище відвідав колишній генерал Армії УНР Михайло Крат.
У 1975—1998 роках село належало до Холмського воєводства.
Демографія[ред. | ред. код]
За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 70 будинків та 447 мешканців, з них[4]:
- 211 чоловіків та 236 жінок;
- 352 православні, 89 римо-католиків, 4 юдеї, 2 християни інших конфесій;
- 157 українців, 290 поляків.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 445 | 97 | 324 | 24 |
| Жінки | 445 | 97 | 270 | 78 |
| Разом | 890 | 194 | 594 | 102 |
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Серебрище
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 148.
- ↑ а б в Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 359. (пол.)
- ↑ а б в Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 11. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 365. (рос. дореф.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Надбужанщина: Сокальщина, Белзщина, Радехівщина, Каменеччина, Холмщина і Підляшшя. Історично-мемуарний збірник т. 1. Нью-Йорк, 1986 [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.]
|
| |||||||||||
