Крат Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Крат
Mychajlo Krat.jpg
Народження 6 серпня 1892(1892-08-06)
м. Гадяч, Полтавська область
Смерть 8 серпня 1979(1979-08-08) (87 років)
Детройт, Мічиган, США
Поховання
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Освіта Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург)
Звання Imperial Russian Army Col 1917 h.png Полковник

12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий (1945)
Командування 8-ий Чорноморський полк 3-ї Залізної стрілецької дивізії,
Війни / битви Перша Світова війна
Українсько-радянська війна
Перший зимовий похід
Друга Світова війна
Нагороди
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)
Орден Святого Георгія
Орден Зірки Карагеоргія (Королівство Сербія)

Миха́йло Микола́йович Крат (нар. 6 серпня 1892, Гадяч Полтавщина — пом. 8 серпня 1979, Детройт) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник I СВ, полковник РІА. У добу Директорії УНР — старшина Армії УНР, з серпня 1919 року — командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Гадячі. Козацького походження, його предки були бунчуковими та значковими товаришами, один з них обіймав посаду сотника.[1] Взимку 1905 року став кадетом четвертої класу першого Кадетського корпусу в Петербурзі.[2]Закінчив Полтавський кадетський корпус, Чугуївське піхотне юнкерське училище (1913). Служив у Пскові, в 93-му піхотному Іркутському полку.[3]

Згодом одружився з Євдокією з Шевченків.[4] В роки Першої світової, на фронті, командир 93-го піхотного полку.

Михайло Крат почав свою службу Україні у штабі київської військової округи. В українському війську 1917, заступник начальника оперативного відділу КВО, член УГВК, заступник командира Запорізької дивізії, командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії, на більшовицькому і денікінському фронтах. Генерал Крат на чолі 8-го Чорноморського полку розгромив на Поділлі денікінський полк і захопив у полон 600 московських вояків.[4] З квітня 1918 року — помічник Гадяцької земської управи. З 16 січня 1919 року — начальник Республіканської дивізії Дієвої Армії УНР.

Михайло Крат був начальником оперативного відділу штабу 3 Залізної Дивізії, пізніше і до закінчення Першому Зимовому поході — начальником штабу Запорізької дивізії. Пані Крат, виконуючи обов'язки зв'язкової, два рази потрапляла у більшовицький полон, але щасливо повернулася до своїх. За участь у Першому Зимовому поході та за успішну діяльність була нагороджена орденом Залізного Хреста.[4]

Влітку і восени 1920 року — заступник командира Окремого кінно-гірського дивізіону О. Алмазова в боях на більшовицькому фронті. У листопаді був інтернований у Польщі і в складі дивізіону перебував у таборі на Лобзові (передмістя Кракова) та у с. Броновіце.[2] Разом з інтернованою армії УНР генерал Крат перебував у Польщі аж до вибуху Другої світової війни. З причин трагічних подій 1920 року дружина генерала була змушена залишитися на окупованій більшевиками Україні. Аж 1923 року у грудні таємно перейшла Збруч з малою донькою до свого чоловіка.[4]

У Другій світовій війні — командир 1-ї дивізії УНА, яка здалася в полон британській армії на півдні Австрії та Балканах, від 1945 року до 1948 року в таборі військовополонених в Італії. Завдяки його зусиллям у таборі діяли українські культурно-освітні заклади: театр, гімназія, хор, художні майстерні, а також спортивний клуб. 1950 року українським воякам дозволено покинути табори, Михайло Крат став автором мемуарів, з генералом О. Вишнівським видали історію 3-ї Залізної дивізії УНР.

Після звільнення з полону емігрував до США. Уряд УНР на вигнанні надав йому звання генерал-хорунжого (1945).

Помер 1979 року в Детройті, похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороди УНР[ред. | ред. код]

Нагороди Російської імперії[ред. | ред. код]

Нагороди Югославії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]