Ставнійчук Марина Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марина Ставнійчук

Марина Іванівна Ставнійчук (* 3 травня 1965, Бершадь, Вінницька область, Українська РСР) — український юрист, кандидат юридичних наук (1999), Заслужений юрист України (2002). Голова правління Громадського об'єднання «За демократію через право»[1], віце-президент Світового конгресу українських юристів[2].

Освіта[ред.ред. код]

У 1987 закінчила Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, правознавство, юрист.

Кар'єра[ред.ред. код]

  • 08.1987 — 11.1987: стажист адвоката в юридичній консультації Ленінського району м. Вінниці.
  • 11.1987 — 01.1997: аспірантка Інституту держави і права ім. В. М. Корецького.
  • 01.1997 — 04.1999: молодший науковий співробітник, вчений секретар Інституту держави і права ім. В. М. Корецького.
  • 04.1999 — 06.2007: член, заступник Голови Центральної виборчої комісії.
  • 06.2007 — 03.2010: заступник Глави Секретаріату Президента України — Представник Президента України у Конституційному Суді України, представник Президента України у Центральній виборчій комісії.
  • 2009 — 2013: Член Європейської комісії за демократію через право (Венеційська комісія).
  • з 1 квітня 2011 року — заступник Глави Адміністрації Президента України.[3]
  • 04.2011 — 10.2014: Керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента України.
  • 2013 і дотепер — експерт Європейської комісії за демократію через право (Венеційська комісія).

Наукові праці[ред.ред. код]

Автор понад сімдесяти наукових праць у галузі конституційного права України, порівняльного конституційного права, в тому числі автор наукової монографії, співавтор багатьох колективних наукових монографій, підручників, навчальних посібників, інформаційно-аналітичних видань, підготовлених та виданих Центральною виборчою комісією, а також низки статей багатотомного видання «Юридична енциклопедія».

За редакцією Ставнійчук М. І. підготовлено та видано перший в Україні навчальний посібник «Виборче право України» (2003)

Відзнаки[ред.ред. код]

Нагороджена орденом княгині Ольги II ст. (2007)[4], III ст. (2005)[5], Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2006). Заслужений юрист України.

Нагороджена Премією імені М. П. Василенка Національної академії наук України за цикл праць «Проблеми становлення і розвитку правової держави в Україні». Лауреат всеукраїнських конкурсів на найкраще юридичне видання, що проводяться Спілкою юристів України.

Інше[ред.ред. код]

Має перший ранг державного службовця.

Захоплюється літературою, живописом та вирощуванням квітів.

Примітки[ред.ред. код]