Масляк Степан Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Степан Масляк)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан-Юрій Масляк
Масляк Степан Володимирович.jpg
Народився 19 листопада 1895(1895-11-19)
Станіслав, Королівство Галичини та Володимирії
Помер 8 липня 1960(1960-07-08) (64 роки)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар, поле № 1
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНР
Національність українець
Діяльність поет, перекладач
Батько Володимир Масляк

Степан-Юрій Володимирович Масляк (19 листопада 1895, Станіславів, нині Івано-Франківськ — 8 липня 1960) — український поет, перекладач. Син Володимира Масляка.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 листопада 1895 року в м. Станиславові, нині Івано-Франківськ, Україна.

У 1912 році закінчив з відзнакою VIb клас Бучацької державної гімназії, в якому його однокласником був Іван Балюк.[1] Навчався на філософському факультеті Українського таємного університету (м.Львів). «Стрілецький Календар-Альманах Пресової Кватири У. С. В. в полі на звичайний рік 1917» (Львів, 1917 р.) опублікував «Листи з поля» січовика Івана Балюка до С.-Ю.Масляка.

1924 р., щоб уникнути переслідувань, емігрував до Чехословаччини. У Празі здобув вищу педагогічну освіту (1928), працював учителем. У 1945 р. повернувся на Батьківщину, з 1946 р. викладав у Львівському університеті.

Помер 8 липня 1960 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 1).

Творчість[ред. | ред. код]

Був він, як і батько, поетом, письменником, перекладачем і педагогом. Багато перекладав з польської, чеської та інших мов. Серед його перекладів найбільшу популярність здобув твір «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека. Степан-Юрій брав активну участь у визвольних змаганнях. Переслідувала його польська влада за симпатії до комунізму. Тому 1924 р. емігрував до Чехії. У Празі 1928 р. він закінчив Український педагогічний інститут і здобув ступінь доктора музикології. Після війни 1945 року повернувся до Львова і викладав у Львівському університеті чеську і словацьку літературу.

У 20-х роках ХХ ст. вийшли друком його писання у львівській лівій пресі (в журналах «Нова Культура» й «Вікна»). У 1930 р. поему «Пролом», яку писав 12 років, вислав до УРСР. У довгому листі просив Василя Бобинського, щоб той її видав. Але поема не появилась друком в УРСР. С.-Ю. Масляк все ж таки видав її 1934 р. своїм коштом, накладом 120 примірників. Писав С.-Ю. Масляк також ліричні твори не тільки українською, але й польською, чеською та німецькою мовами. Проте більшість із них так і залишилася в рукописах. Після Другої світової війни написав роман «Будівля здоров'я»[2] Досліджував творчість чеських письменників: М. Майєрової, Я. Гашека, І. Ольбрахта, К. Свєтлої.

Власні твори[ред. | ред. код]

Автор поем «Їздці» (1915), «Пролом» (1934); драматичного етюду «Епілог» (1928); повісті «Будинок здоров'я» (1965, посм.).

Переклади[ред. | ред. код]

  • Ярослав Гашек Пригоди бравого вояка Швейка (Київ: Радянський Письменник, 1958).
  • З чеської також переклав «Ліхтар» А. Ірасека, «Микола Шугай розбійник» І. Ольбрахта, «Дзвінкова королева» К. Свєтлої.
  • З польської мови — твори А. Асника, М. Конопницької, А. Міцкевича, Ю. Словацького, Ю. Тувіма.
  • Польською мовою перекладав твори Л. Глібова, Н. Забіли, М. Ісаковського, С. Маршака, Л. Первомайського, М. Рильського, В. Сосюри, О. Суркова, П. Тичини, Ю. Федьковича, Т. Шевченка.
  • Створив, крім того, переклади з італійської, німецької, словацької, французької мов, а також переклади 17-х оперних лібрето.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Гон М. Я. Масляк Степан Володимирович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 313.
  • Масляк Степан // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1486.
  • Кобів Й. Мої спогади про С.Масляка.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.