Степан Ґойдич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Ґойдич
Народився 9 січня 1889(1889-01-09)
с. Руські Пекляни, Австро-Угорщина
Помер 17 липня 1968(1968-07-17) (79 років)
м. Модра, округ Пезінок, ЧССР
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Flag of Ukraine.svg Карпатська Україна
Чехословаччина Чехословаччина
Діяльність теолог, журналіст, письменник
Конфесія Римо-католицька церква

Степан (Стефан) Ґойдич (нар. 9 січня 1889, с. Руські Пекляни, Австро-Угорщина — пом. 17 липня 1968, м. Модра, округ Пезінок, ЧССР) — український громадський та церквовний діяч москвофільського спрямування у Словаччині, священик, журналіст, теолог, письменник[1]. Брат Павла Петра Ґойдича.

Життєпис[ред. | ред. код]

Степан Ґойдич народився 9 січня 1889 року в селі Руські Пекляни (нині частина села Любовець Пряшівського округу), в українській сім'ї.

Закінчив теологічний та педагогічний факультети Будапештського унніверситету в 1913 році. Висвячений на священика у 1915 році. Був викладаче, згодом був директором, Пряшівської учительської семінарії у 1931—1940 та 1945—1948 роах. Організував літературнек товариство «Пчілка» у 1921 році. Також очолював москвофільке «Товариство імені Олександра Духновича». Редагував мадяронську газету «Наше отечество» у 1916—1918 роках, москвофільські газети «Русская молодежь» у 1920—1921 роках та «Русское слово» у 1922—1928 роках. Був активним діячем «Руської народної ради» у Словаччині[2]

Входив до складу «Комітету для запровадження руської мови Олександра Духновича в греко-католицькі школи» у Словаччині[3].

Входив до скаладу комісії уряду Карпатської України, яка вела перемовини про кордони зі словацьким урядом[4].

Доробок[ред. | ред. код]

  • Исторія церкви Христовой для народных и гражданских школ. 1934;
  • Краткий очерк нашей словесности. 1943;
  • Новый период карпаторусской литературы. 1944;
  • Хрестоматия к произведениям эпической поэзии с краткой теорией эпики. 1947.
П'єси
  • «Именины у батька О. Духновича»;
  • «Закопанное сокровище»;
  • «Гость з пекла»;
  • «Господин директор не дома».

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Степан Гойдич — новый директор Пряшевской греко-католицкой препарандии — учительской семинарии. «Руське слово». 1931. Ч. 9.
  • Володимир Фенич. Між сакральним і профанним: формування еклезіяльної та національної ідентичності о. Севастіяна Сабола до 1945 р. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер.: Історія. 2013. Вип. 1. С. 27-45.

Посилання[ред. | ред. код]