Стефанишин Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Іванович Стефанишин
Народження 14 січня 1898(1898-01-14)
Станіслав
Смерть 7 листопада 1921(1921-11-07) (23 роки)
м. Коростень, Житомирська область
Країна  УНР
Приналежність  УСС,  Армія УНР
Звання  Підхорунжий (фельдфебель)
 Сотник
Командування командир 47-го куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
Війни / битви

Володи́мир Іва́нович Стефани́шин (нар.14 січня 1898 — пом. 5 листопада 1921) — український військовик, сотник Дієвої Армії УНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Станіславові на Галичині. З серпня 1914 року служив у Легіоні Українських січових стрільців. У 1916 р. потрапив до російського полону. Останнє звання в австро-угорській армії — підхорунжий.

З січня 1918 р. служив у Галицько-Буковинському курені Січових стрільців військ Центральної Ради. З травня 1918 р. — півсотенний 3-го Січового куреня 2-го Запорізького полку Окремої Запорізької дивізії Армії Української Держави. З листопада 1918 р. — начальник сотні пішої розвідки Окремого загону Січових стрільців Армії Української Держави, згодом — військ Директорії.

У 1919 р. — начальник сотні пішої розвідки у 1-му полку Січових стрільців Дієвої армії УНР.

У 1920 р. служив командиром сотні 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З 5 червня 1920 р. — командир 47-го куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР.

Учасник Другого Зимового походу у складі 4-го збірного куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР.

Загинув у бою за Коростень 7 листопада 1921 року.

Джерела[ред. | ред. код]