Стефанський ярус
| Західна Європа | ICS[1] | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Система/ Епоха |
Підсистема/ Відділ |
Ярус/ Вік |
Підсистема/ Відділ |
Ярус/ Вік |
Вік, млн років тому |
| Пермська | молодша | ||||
| К а м' я н о в у г і л ь н а |
Сілезька | Стефанський | П е н с и л ь в а н і й |
Гжельський | 299.0–303.9 |
| Вестфальський | Касимовський | 303,9–306,5 | |||
| Московський | 306.5–311.7 | ||||
| Башкирський | 311.7–318.1 | ||||
| Намюрський | |||||
| М і с с і с і п і й |
Серпуховський | 318.1–328.3 | |||
| Динантська | Візейський | Візейський | 326,4–345,3 | ||
| Турнейський | Турнейський | 345,3–359,2 | |||
| Девонська | древніша | ||||
Стефанський ярус, стефан (рос. стефанский ярус; англ. Stephanian; нім. Stephan n) — регіональний геологічний ярус стратиграфії північно-західної Європи. Верхній відділ кам'яновугільної системи[2] відповідно до двочленного її поділу, прийнятому в Західній Європі.
Стефанський ярус отримав свою назву від французького міста Сент-Етьєн (що названо на честь Святого Стефана), де наявні породи цього періоду. Назва запропонована швейцарським геологом Карлом Майєр-Еймаром у 1878 р. для континентальних вугленосних відкладів Західної Європи.
Для стефанського ярусу характерною є певна флора (папороть, каламіти (лат. Calamites), кордаїти тощо); на нижній границі ярусу вимирає ряд лепідофітів, зникають папороті Mariopteris, з'являються Callipteridium, хвойні.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стефанський ярус |
- (англ.) Міжнародна стратиграфічна шкала на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.
| ← |
|
|||||||
