Столинська сотня

Столинська сотня — військово-адміністративна одиниця Чернігівського полку Гетьманщини.

Історія

Створена після Білоцерківської угоди 1651 р. у складі Ніжинського полку. Як його підрозділ згадана у присяжних списках 1654 р. Вбирала села: Хвастівці, Колчинівку, Мартинівку, Махнівку, Максимівку, Більмачівку, Івангород. Сотенна старшина: Радимирський Леонтій — сотник; Поганяйло Пахом та Василь Юрійович — осавули; Більмачевський Михайло — хорунжий. Ліквідована після 1655 р.

Відновлена гетьманом Дем'яном Многогрішним (колишнім чернігівським полковником) у 1669 р. в складі Чернігівського полку, для його посилення. Виділена зі складу Березненської сотні. Весь час існування — адміністративна одиниця та військовий підрозділ Чернігівського полку. Скасована указом Катерини II про відкриття намісництв і ліквідацію полків та сотень на Лівобережній Україні (Малоросії). Населені пункти сотні включили до Чернігівського намісництва.

Сотенний центр: містечко Стольне (Столин) — нині село Стольне Корюківського району Чернігівської області. Серед козацької старшини сотні найбільш відомою є родина Бобирів.

Сотники

• Марченко Пилип (1669-1680)
• Басличенко Григорій (1688)
• Романович Сава (1696)
• Марченко Пилип (1697-1698)
• Юхим Гаврилович (1698)
• Юхим Семенович (1705)
• Бобир Роман (1707)
• Селецький Осип Семенович (1709-1725)
• Бобир Іван Романович (1727-1754)
• Бобир Роман Іванович (1754-1769)
• Городиський Іван (1780-1782)