Стольне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Стольне
Stolnoe gerb.gif
Герб
Стольне Менського району 03.jpg
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Менський район
Рада/громада Стольненська сільська рада
Код КОАТУУ 7423088501
Основні дані
Засноване 800
Населення 1953
Площа 4,71 км²
Густота населення 414,65 осіб/км²
Поштовий індекс 15661
Телефонний код +380 4644
Географічні дані
Географічні координати 51°30′44″ пн. ш. 31°55′12″ сх. д. / 51.51222° пн. ш. 31.92000° сх. д. / 51.51222; 31.92000Координати: 51°30′44″ пн. ш. 31°55′12″ сх. д. / 51.51222° пн. ш. 31.92000° сх. д. / 51.51222; 31.92000
Середня висота
над рівнем моря
124 м
Водойми Думниця
Місцева влада
Адреса ради 15661, Чернігівська обл., Менський р-н, с. Стольне, вул. Леніна, 10, тел. 4-51-42
Карта
Стольне. Карта розташування: Україна
Стольне
Стольне
Стольне. Карта розташування: Чернігівська область
Стольне
Стольне

Стольне у Вікісховищі?

Сто́льне — село в Україні, в Менському районі Чернігівської області, входить до Менської ОТГ. Населення становить 1953 осіб. Орган місцевого самоврядування — Стольненська сільська рада. Село розташоване на обох берегах річки Думниці — притоки Десни, за 24 км від райцентру. За 7 км від села проходить автошлях Чернігів — Новгород-Сіверський.

Історія[ред.ред. код]

Місцевість була заселена ще в давнину. В 1895 р. в селі було знайдено скарб римських монет II століття, що свідчить про широкі торгові зв'язки місцевих мешканців з римськими колоніями. Також археологами виявлено городище, залишки поселення і курганний могильник періоду Київської Русі (IX–XIII століття).

У 1239 році поселення було повністю зруйноване татаро-монгольськими ордами хана Батия.

Тільки в XV ст. воно почало відроджуватися, перебуваючи тоді в складі Великого князівства Литовського і Руського. З 1450-х років великий князь Литовський Олександр Казимирович надає міста й землі Чернігово-Сіверщини «для годування» князям-московитам, які попросили політичного притулку в Литві, тому що ворогували із великим князем Московським Іваном ІІІ. Але вже 1500 року ці князі, вчинивши державну зраду, переходять на державну службу до московського князя Івана ІІІ, що спровокувало чергову московсько-литовську війну. У квітні 1500 року Чернігів було окуповано московськими військами. За мирним договором 1503 р. майже всі сіверські землі відійшли до Великого князівства Московського.

Лише в 1618 році, внаслідок походу на Москву військ Речі Посполитої, у складі яких воювали 20 тисяч запорозьких козаків на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним, згідно з Деулінським перемир'ям, Чернігово—Сіверські землі повернуто Речі Посполитій, а Чернігів став центром Чернігівського воєводства. Село Стольне польський король передав у володіння чернігівському чашнику П.Салтику.

В червні 1648 р. селяни Стольного вигнали з села польських панів. В цьому ж році була створена Стольненська козацька сотня, яка входила до складу Чернігівського полку.

У Стольному були зведені Преображенська і Покровська церкви, при них існували дві козацькі школи, богадільня. В 1660 р. універсалом гетьмана Юрія Хмельницького Стольне було передано Ветхоріздв'яному Георгіївському монастирю, що знаходився в Ніжині.

16 травня 1740 р. російська цариця Анна Іоанівна подарувала містечко Стольне Генеральному судді Малоросійської військової канцелярії, великому землевласникові А. Я. Безбородьку. З 1782 р. Стольне увійшло до складу Новгород-Сіверського намісництва, а з 1797 р. — у Волосківську волость Сосницького повіту Малоросійської (з 1802 р. Чернігівської) губернії. Мешканці Стольного поділялись тоді на вільних козаків та посполитих селян. Козацьких дворів було 238 (31 — виборних козаків та 207 — підпомічників), посполитих — 68.

Палац Безбородька[ред.ред. код]

До визначних зразків садиб доби класицизму на землях України належав палац графа О. А. Безбородька в Стольному. Особистий секретар імператриці Катерини ІІ (Грибовський) писав про володаря :

З 1776 по 1796 роки досяг він найперших чинів і отримав величезний спадок і незбагнені коштовності в речах і в грошах, не втрачаючи, однак, своєї високої репутації.

Значні кошти і наближеність до двору імператриці дали змогу звертатися з замовленнями до придворного архітектора, яким був Джакомо Кваренгі. Виконуючи забаганку вельможі, Кваренгі створив проект садибного палацу Безбородька, ймовірно, вибудованого в селищі Стольне Чернігівської губернії. На жаль, палац не зберігся.

Креслення архітектора[ред.ред. код]

Дослідники мають копії поземного плану палацу Безбородька, який пов'язують зі Стольним. Монументальна садибна будівля мала всі ознаки палладіанства — мистецької течії, стилістики якої дотримувався Кваренгі. Двоповерховий палац мав типову для класицизму тричастинну композицію: велична центральна будівля, заокруглені (на півчверті кола) галереї і бічні одноповерхові павільйони. У парадний двір садиби (курдонер) відкривалися центральний портик палацу і заокруглені колонади галерей. Аскетичні стіни палацу мали дуже стримані оздоби у вигляді карнизів, міжповерхових поясів і сандриків над вікнами лише першого поверху. Колонади бічних галерей і високий портик на шість колон додавали парадності і привітності суворій і надто стриманій архітектурі палацу. Симетричне внутрішнє розпланування палацу було порушене в частині ліворуч заради комфорту і розташування невеликих сходинок, непотрібних завеликими в сільській садибі. До того ж, невелика сходова клітка економила внутрішній простір.

Генерального плану всього комплексу або нема, або його ще не знайшли. Натяком на відсутність значних господарських флігелів слугують сходинки в заокруглених галереях, що вели в антресолі, де могли розміщатися кімнати для слуг і кріпаків.

Перешкоди вивченню проблеми палацу Безбородька в Стольному маємо через

  • відсутність ентузіазму до вивчення надбання архітектора Кваренгі на землях України
  • відсутність археологічних розкопок в Стольному на місці палацу
  • вивіз креслень Кваренгі в Італію і відсутність написів на кресленнях, що це саме проект для Стольного.
  • байдужість правлячих структур України до своєї історії й відсутності цього на законодавчому рівні

Андріївська церква[ред.ред. код]

В 1782 р. була споруджена Андріївська церква. Вона збудована в стилі класицизму над могилою батька О. А. Безбородька, колишнього Генерального писаря Андрія Безбородька. Мурована, квадратна у плані, однобанна, одноапсидна, з'єднана переходом з двох'ярусною дзвіницею. Збереглась до наших днів, відреставрована.

XIX століття[ред.ред. код]

В першій пол. XIX ст. населений пункт являв собою типове містечко. Тут розміщалася садиба графа. Діяли винокурний і цукровий заводи. Напередодні реформи 1861 р. (відміна кріпосного права) в Стольному налічувалося 3805 жителів. Одним з найбільших землевласників був граф Олександ Григорович Кушелев-Безбородько — правнук Григорія Розумовського.

Наприкінці XIX ст. найбільшим землевласником в містечку став граф Мусін-Пушкін. Біля Стольного він мав економію в тисячу гектарів. В 1874 р. в Стольному відкрилося народне училище, на базі якого в 1883 році стала діяти двохкласна міністерська школа. Функціонувала також парафіяльна школа. В 1883 р. був відкритий прийомний покій, в якому працював фельдшер. В 1899 році в Стольному запрацювала одна з перших в Чернігівській губернії бібліотека.

У 1895 р. повсталі селяни Стольного спалили обійстя поміщиків Зінець, титулярного радника Фокіна.

ХХ століття[ред.ред. код]

В роки революції 1905–1906 років селяни, батраки і робітники Стольного розгромили маєток поміщика Шевелева, вирубали чимало поміщицького лісу, страйкували в поміщицьких маєтках, вдавалися до інших форм протесту і боротьби. Після Столипінської земельної реформи деякі мешканці Стольного виїхали жити до Херсонської губернії в 1910 році: 80 чоловіків і 42 жінки.

Після закінчення громадянської війни в Стольному працювала лікарня на 5 ліжок і аптека. Медичну допомогу надавали лікар і фельдшер-акушерка. Напередодні Німецько-радянської війни кількість ліжок в лікарні досягла 25, працювало 7 медпрацівників, в тому числі 2 лікарів). Працювали дві семирічні школи (в 1940 р. вони об'єдналися і стали середньою школою). Для ліквідації неписьменності було організовано школу-лікнеп. Відкрився народний дім з лекційним залом і бібліотекою, діяв культурно-просвітницький гурток. В 1922 р. було відкрито дитячі ясла для 28 дітей з голодуючого Поволжя. Близько 30 сімей з Поволжя отримали притулок і були забезпечені одягом і продуктами харчування. В 1923 р. Стольне ввійшло до складу Березнянського району і було віднесено до категорії сіл.

В 20-і роки в селі організовувалися різні об'єднання селян для колективного господарювання. В 1929 році всі господарства об'єдналися в одне під спільною назвою «Праця». В 1940 році господарство отримало мільйонні прибутки. Після Німецько-радянської війни господарство швидко піднялося і продовжувало успішно розвиватися. В 1976 р. колгоспу було присвоєно звання «Господарство високої культури землеробства». На базі гоподарства неодноразово проводилися республіканські і обласні семінари по обміну досвідом роботи. В Стольному побували делегації з Чехословаччини, Англії, Італії, Португалії, Мозамбіку та ін. країн. За високі показники в праці 54 жителі села нагороджені орденами і медалями, а завідуючому дільницею механізації П. І. Шишизі присвоєно звання Герой Соціалістичної Праці.

В 1960 р. на громадських засадах відкрито краєзнавчий музей (засновник П. І. Ситий), якому в 1968 р. присвоєно звання народного.

У незалежній Україні[ред.ред. код]

В перші роки незалежності колгосп «Праця» було реорганізовано спочатку в КСП, а потім в ТОВ «Праця Стольне». Зараз в селі діють загальноосвітня школа, будинок культури на 450 місць, дві бібліотеки, лікарська амбулаторія, аптека, готельний комплекс, відділення зв'язку, ветлікарня, 7 магазинів.

Туристичні об'єкти[ред.ред. код]

  • Андріївська церква 1782 р.
  • Парк дендрологічного типу з системою ставків, заснований у XIX ст.
  • Краєзнавчий музей
  • гончарна майстерня народного майстра - Луцук О.С.

Роди[ред.ред. код]

В 1858 р. місцева козацька громада складалася з 2248 осіб, які належали до таких родів: Адерій, Андрійченко, Андрушка, Ахріменко, Бабич, Басанець, Безкоровайний, Берьозка, Бичок, Божок, Борщ, Бредюк, Виличенко, Виляй, Волоський, Вялько, Гаєнко, Галуза, Галушка, Галювець, Гаркавенко, Гоєнко, Гой, Головня, Горбач, Горлієнко (?), Городиський, Грипченко (?), Гуменець, Гурин, Демченко, Дівицький, Дорошенко, Жовтобрух, Залога, Заплівака, Зубрій, Коваленко, Колюжний, Компанець, Кондратенко, Корж, Костюченко, Костяний, Кот, Крутько, Кукса, Кульман, Купрієвський, Купрошевич (?), Курдюк, Лазаренко, Лазебний, Лапенко, Лебедь, Левченко, Лимань, Лісовий, Любенко, Макарець, Максименко, Мандровний, Маринченко, Мафодієнко, Мафодій, Мироненко, Мишастий, Можега (?), Молибог, Мороз, Москаленко, Москаль, Москат, Некляса, Нестюк, Нечай, Ніжинець, Облавацький, Оношко, Орда, Отрошенко, Павлюк, Панпушка, Петрук, Пилипенко, Пітель (?), Пойда, Полатай, Помилай, Помилой (?), Рак, Ралко, Решетько, Романько, Руденко, Савченко, Саєнко, Сакун, Семененко, Семенченко, Сердюк, Симоненко, Сиромля, Сіпирович, Скрипка, Скрипченко, Слюсаревич, Спролинь (Спромень?), Стельмах, Стороженко, Суханос, Сухонос, Табана (Табала?), Терещенко, Тесля, Тидень, Тимченко, Товстенко, Улька, Ушенський (?), Харченко, Храненко, Царенко, Ципак, Черевко, Чорт, Шевченко, Шиленко, Шкурка («Терентия Шкурки»), Шміль, Шостак, Штокол (?), Щепун, Юрченко, Янголь.

Галерея[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

  • Андрій Безбородько, Генеральний писар Малоросійської колегії, а також при гетьмануванні Кирила Розумовського; після відставки проживав у у Стольному (1762–1780), займаючись господарством
  • Бредюк П. Ф. — український художник, член спілки художників України
  • Бурлак Микола Михайлович — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014–2015 років.
  • Курдюк М. Г. — відомий еколог, журналіст, кандидат біологічних наук, фахівець паркотворення
  • Симоненко Д. Г. — відомий кобзар, учень кобзаря Т.Пархоменка
  • Сподаренко Іван Васильович — український журналіст і політик
  • Із Стольного бере початок династія вчених Кістяківських, засновник якої — управитель графського маєтка О. В. Кістяківський. Олександр, онук Омеляна Кістяківського, був вченим-медиком, громадським діячем, його син Ігор — міністр внутрішніх справ в уряді гетьмана П. П. Скоропадського. Другий син Володимир — від 1929 року дійсний член АН СРСР і електрохімічного товариства в Нью-Йорку, від 1934 р. — директор колоїдно-електро-хімічного інституту АН СРСР. Третій син, Богдан, допомагав В. І. Вернадському в організації Української Академії наук. Сини Б.Кістяківського : Олександр — доктор біології, професор Київського університету, Георгій (Джордж)  — віце-президент Американської національної академії наук, був членом Американського комітету національної оборони і одним із авторів та організаторів створення атомної бомби, пізніше — активний борець за ядерне роззброєння
  • Луцук О.С.- народний майстер, гончар, іграшкар.

Література[ред.ред. код]

  • Молєва Н. М. Левицкий. — М.: «Искусство», 1980. (рос)
  • Пилявский В. И. Джакомо Кваренги. — Л.: Стройиздат, 1981. (рос)
  • Список козацьких родів Сосницького повіту. Частина І. Ревізькі сказки 1858 року. Зошит 1. Містечки Синявка, Стольне і села (Держархів Чернігівської обл., ф. 1011, оп. 1, спр. 90) / Уклав Є. Чернецький. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2010. — 40 с.
  • Село Стольне у другій половині XVIII ст. (за матеріалами Генерального опису Лівобережної України, 1765-1769 рр.) / упоряд.: Дмитро Казіміров, Сергій Токарєв. — Чернігів: Лозовий В.М., 2016. — 287 с.
  • Менський район. Село Стольне
  • Історія міст і сіл УРСР. С. Стольне

Посилання[ред.ред. код]