Стрекнєв Дмитро Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Стрекнєв
 Солдат
Загальна інформація
Народження 9 липня 1997(1997-07-09)
Нижня Дуванка
Смерть 6 квітня 2019(2019-04-06) (21 рік)
Золоте
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2017-2019
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Дмитро́ Володи́мирович Стре́кнєв (1997—2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1997 року в селі Нижня Дуванка (Сватівський район, Луганська область). Ріс з двома братами й двома сестрами. 2015 року закінчив Нижньодуванську загальноосвітню школу; по тому — Рубіжанський професійний ліцей за фахом електрозварника.

28 січня 2017 року вступив на військову службу за контрактом. Солдат, гранатометник 3-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти, 1-й механізований батальйон 54-ї бригади. На війні травмував ногу; півроку лікувався у госпіталях в Києві і Харкові, був на реабілітації вдома. Повернувся на передову.

6 квітня 2019-го перед опівніччю загинув у бою від кульового поранення поблизу хутора Вільний (входить до складу міста Золоте (Попаснянський район)). Тоді з 23:30 до опівночі терористи вели вів обстріл з мінометів калібром 82 мм, АГС та ВКК. Українські вояки вогнем у відповідь примусили ворога припинити обстріл, але двоє солдатів зазнали смертельних кульових поранень — Дмитро Стрекнєв та Іван Лисиця.

9 квітня 2019 року похований в Нижній Дуванці[1].

Без Дмитра лишилися мама Наталія Віталіївна, вітчим, два брати й сестра.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 93/2020 від 18 березня 2020 року за «особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Герої не вмирають! Сьогодні попрощалися з загиблим земляком. Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 16 червня 2020.
  2. Указ Президента України від 18 березня 2020 року № 93/2020 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]