Нижня Дуванка
смт Нижня Дуванка | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Луганська область |
Район/міськрада | Сватівський район |
Рада | Нижньодуванська селищна рада |
Код КОАТУУ: | 4424055400 |
Основні дані | |
Засноване | 1832 |
Статус | із 1960 року |
Площа | км² |
Населення | ▼2028 (01.01.2018) |
Поштовий індекс | 92612 |
Телефонний код | +380 6471 |
Географічні координати | 49°34′59″ пн. ш. 38°10′08″ сх. д. / 49.58306° пн. ш. 38.16889° сх. д.Координати: 49°34′59″ пн. ш. 38°10′08″ сх. д. / 49.58306° пн. ш. 38.16889° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 78 м |
Водойма | річки Красна, Гнила, Дуванка |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Сватове |
До станції: | 25 км |
Селищна влада | |
Адреса | 92612, Луганська обл., Сватівський р-н, смт Нижня Дуванка, вул. Каштанова, 79, тел. 9 97 48 |
Карта | |
Нижня Дуванка — селище міського типу Сватівського району Луганської області, центр селищної ради.
Розташоване на річці Красній, при впадінні в неї річок Дуванки та Гнилої.
Відстань до райцентру і найближчої залізничної станції Сватове — 25 км.
Селищній раді підпорядковані села Олександрівка, Куликівка, Новониканорівка, Вестатівка, Твердохлібове.
Історична довідка[ред. | ред. код]
Як було вказано в грамоті Петра I 1704 року, територія, на якій зараз розташоване селище, почали заселяти в 60-х роках XVI століття селяни й козаки Лівобережної та Правобережної України, а також російськими служивими людьми. Саме в той час була заснована слобода Сватова Лучка. Свою назву вона отримала від нині неіснуючої річки Свахи. Використовуючи українських переселенців для охорони південних меж російської держави від нападів кримських і ногайських татар царський уряд, на пільгових умовах, наділяв їх землею, забезпечував зброєю і їжею, але при цьому зберігав їхні козацькі права й самоврядування.
На початку XVIII століття Сватова Лучка увійшла до складу Ізюмського полку. Вона була сотенним містечком і мала укріплення у вигляді рову і високого частоколу. Основну масу населення становили козаки, які залежно від свого економічного стану ділилися на полкових козаків, підпомічників і підсусідків. Більшості підсусідків не мали свого господарства і жили в заможних козацьких родинах на правах робітників. У 1732 році у Сватовій Лучці налічувалося 133 полкових козаків, 514 підпомічників і підсусідків. Козаки Сватової Лучки брали участь в Азовських походах Петра I, а в червні 1709 року в складі Ізюмського полку — у Полтавській битві.
Першу письмову згадку про територію, де пізніше було засновано слободу Сватову Лучку, було знайдено у книзі «Велике креслення», яке було складено за вказівкою царя Михайла Федеровича Розрядним приказом у 1620 р. за кресленням (картами) XVI століття. У ній зроблено опис території Дикого поля за трьома основними татарськими шляхами: Муравському, Ізюмському, Кальміуському, який проходив по території краю. У книзі йдеться про таке:
« | татаре, которые производя грабежи по разным местам, обыкновенно по условным знакам, состоящим большею частью в поднятии на высоком месте фонаря, - на кургане, доселе называемом караульным, сходились к реке Дуванке для дележа своих промыслов, от чего произошло и татарское название реки (дуванить- делить добычу) | » |
В 1732 у місці впадіння річки Дуванки в Красну ізюмський сотник Краснокутський поселив своїх селян.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 240 людей[1].
18 жовтня 2014 року у селищі невідомі завалили пам'ятник Леніну.
Персоналії[ред. | ред. код]
- Дмитро Стрєкнєв — учасник російсько-української війни[2].
Також[ред. | ред. код]
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мартиролог. Луганська, ст. 453—459
- ↑ Цензор.НЕТ. Загиблого на Донбасі українського воїна Дмитра Стрекнєва поховали на Луганщині. Цензор.НЕТ (uk). Процитовано 2019-04-11.
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|