Сулейман Челебі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сулейман Челебі (Шляхетний)
тур. Gıyas ud-dünya ve d-Daula Süleyman Khan
Сулейман Челебі (Шляхетний)
правитель Османського міжцарів'я
Початок правління: 20 липня 1402
Кінець правління: 17 лютого 1411
Інші титули: Емір

Попередник: Баязід I Блискавичний
Наступник: Муса Челебі

Дата народження: 1370 або 1377
Місце народження: Османська імперія Османська імперія
Країна: Османська імперія Османська імперія
Дата смерті: 17 лютого 1411(1411-02-17)
Місце смерті: Османська імперія Османська імперія
Дружина: 1-ша дружина Фюлане хатун 2-га дружина Деспіна Хатун
Діти: Орхан Челебі, Мухаммад шах, Пашамелек Хатун
Батько: Баязід I Блискавичний

Сулейман Челебі (Шляхетний) (тур. Gıyas ud-dünya ve d-Daula Süleyman Khan (1377 — 17 лютого 1411) — бей Айдина, Каресі та Сарухана (1396-1402), правитель османського міжцарства (правив у європейських володіннях) (1402/03-1411).

Ранні роки[ред. | ред. код]

Сулейман Челебі був другим сином османського султана Баязида (1389-1402). Брав активну участь у військових компаніях свого батька на Балканах і в Малій Азії. У 1396 році після загибелі свого старшого брата Ертогрула Челебі Сулейман отримав у володіння від батька бейлики Айдин, Каресі і Сарухан, нещодавно включені до складу Османської держави.

У вересні 1396 року принц Сулейман, який бився під командуванням Баязида блискавичного, брав участь у розгромі війська європейських хрестоносців у битві під Нікополем на Дунаї. Командував румелійською кіннотою на правому фланзі османської армії.

У липні 1402 року Сулейман Челебі командував лівим флангом турецької армії в знаменитій битві Баязида з середньоазіатським еміром-завойовником Тамерланом під Анкарою. Ангорська битва закінчилася нищівною поразкою османської армії. Тамерлан, розгромивши фланги противника, повністю оточив головні сили турецького війська. Султан Баязид блискавичний, хоробро оборонявся, був узятий в полон і в наступному році помер. Після перемоги під Анкарою Тамерлан завоював і спустошив всі османські володіння в Малій Азії (Анатолії). В кінці 1403 року Тимур покинув Анатолію, повернувши самостійність бейликам Айдин, Герміян, Караман і ряду інших в минулому самостійних областей, що увійшли згодом до складу Османської держави. Частину османських володінь Тамерлан залишив за династією Османа, розділивши її між чотирма синами Баязида.

Література[ред. | ред. код]

  • Петросян Ю. А. Османская империя, Могущество и гибель. — М.: «Наука», 1990. — С. 28—29. — ISBN 5-02-017026-7.

Посилання[ред. | ред. код]

  • İnalcık, Halil (2008), Osmanlı İmparatorluğu Klasik Çağ (1300—1600). İstanbul: Yapı Kredi Yayınları. ISBN 975-08-0588-7.
  • Norwich, John Julius (1999) Byzantium: the Decline and Fall, Penguin: Londra ISBN 0-14-011449-1.
  • Sakaoğlu, Necdet (1999), Bu Mülkün Sultanları, İstanbul: Oğlak Yayınları. say. 63-68 ISBN 875-329-299-6.
  • Öztuna, Yılmaz (1996, 2005 3.baskı) Devletler ve Hânedânlar, Ankara: Kültür ve Turizm Bakanlığı Yayınları; C.II, say. 113—116 ISBN 975-1704-715.
  • Kastritsis, Dimitris (2007), The Sons of Bayezid: Empire Building and Representation in the Ottoman. Civil War of 1402—1413, Brill, ISBN 978-90-04-15836-8